Андрій Павелко зустрівся «на нулі» з бійцями АТО

47°08′38″ п. ш. 37°33′27″ с. д. – координати стадіону «Іллічівець», відстань до «нуля» близько 20 км. Характеристики реактивних снарядів РСЗВ «Град» і «Ураган» можете самі знайти, або і я скажу: в залежності від модифікації – до 40 км, в будь якому випадку 30 км покривають легко. 24 січня 2015 року – обстріл мікрорайону Східний в Маріуполі, 31 загиблий, 117 поранених.

Гугл на допомогу, пошукові слова – «Динамо» і АТО: Динамівці провідали поранених атовців, «Динамо» зробило подарунок танковій бригаді, «Динамо» передало гуманітарну допомогу бійцям в АТО та, зрештою, «Динамо» грає у футболках з українським орнаментом, плюс «Динамо» – європейський бренд. Які ще потрібно мати подразники для дебілів з «ДНР»? Про «Карпати» я взагалі мовчу, у них резервна форма – червоно-чорна, кольорів прапору УПА, але нині цей прапор асоціюється здебільшого з Правим сектором. Вгадайте, кого найбільше ненавидять сєпари з ЛДНР?

До чого я це все? Гарантувати безпеку проведення футбольних матчів у славному місті Маріуполь не може ніхто! Ні ЗСУ, ні МВС, ні адміністрація міста та області, більше того, не зміг би гарантувати ні Путін, ні Захарченко. Практично впевнений, що те ж керівництво «ДНР» не надасть наказу обстріляти стадіон в Маріуполі, але ніхто не знає, що коїться в і так «простреленій» голові командира «градівського» розрахунку сєпара, якому раптом захочеться бахнути півпакета «по укропам».

Повірте, чим ближче до лінії розмежування – тим більше на це шансів. Проконтролювати, що там робиться навіть на рівні командування батальйону важко, якийсь командир роти запросто зможе закрити це питання перед своїм керівництвом. Наявність мирних мешканців нікого не зупинить – 24 січня 2015 року на замітку. Я вже не кажу про можливі провокації в самому місті, про безпеку вболівальників і т.д.

Я на 100 відсотків впевнений, що українські футболісти і «Динамо», і «Карпат» поїхали б в Маріуполь – це наша земля і тут нема жодних сумнівів. А як пояснити «легіонерам», що їм теж треба було б ризикнути?

Коротше, ніхто гарантувати безпеки не може, а відповідно ніхто і не має морального права змушувати до того, щоб грати там де можлива небезпека. Був би я футболістом «Динамо» – я б поїхав, а якщо умовний Антунеш не хоче – його законне право.

П.С. Коли ми організовували матчі в АТО на кожного бійця, задіяного в матчі був один автоматник, за воротами – теж ставали пацани з автоматами, резервна група була готова під’їхати на розігрітому БТР. Ну ми були готові до всього і могли за себе постояти. Десантники все таки, а чисто футболістів такому не вчили.

ПП.С. На фото 1: комбат оголошує склад на гру )) А може і щось інше. Вже не пам'ятаю. Фото 2: граючи в футбол треба дивитися під ноги – можливі нюанси.