До початку вторгнення рашистів усі ми мали плани. Їх довелося відкласти. На щастя – не назавжди. Зокрема і пов’язані з футболом.

ПОДАЧКИ НЕ ПОТРЕБУЄМО

Я згадую, як у відносно мирному житті до 24 лютого всі чекали завершальних днів березня. Для вболівальників існувала інтрига – чи здобуде збірна України у стикових іграх перепустку на ЧС у Катар? Але для відчайдушних і фізично здатних настав час боронити Вітчизну, з чим вони героїчно справляються. Вся світова спільнота перебуває в захваті від подвигу ЗСУ.

Завдяки цьому шаленому спротиву виникають різні форми допомоги нашій країні і покарання агресора. У футболі, збірна Польщі напряму вийшла в останню стадію стикових матчів, а футбольна «расєя» надовго відлетіла у бан.

З великого дива завитала у повітрі ідея без боротьби зробити учасником першості світу в Катарі і збірну України. Мовляв, Шотландія і Вельс мають по-дружньому поступитися цим правом команді Петракова. Першим зреагував з Лондона лідер нашої збірної Ярмоленко. Андрій заявив про неприпустимість порушення спортивного принципу і щире бажання разом з партнерами вибороти це право на полі.

Відео-проекти зробили відомими слова капітана нашої збірної. Особливо їх поцінував наставник збірної Шотландії, проти якої зіграємо першу гру у червні. Стів Кларк підкреслив усю складність цього рішення. І не лише для власної команди. Він не сумнівається, що збірній Україні доведеться проводити тренувальний збір за кордоном. Сподобалися його фінальні слова, які підкреслили у випуску «Футбол NEWS»: «Коли ми разом вийдемо на поле «Гемпден-Парку», це означатиме, що війна закінчиться».

Ваші слова, містере Стіве, та до Бога. Поки ж бойові дії в Україні тривають і сирени сповіщають про чергові ракети і бомби, які цілять у наші серця.

СЛЬОЗА НАСТАВНИКА

Не знає спокою і серце головного тренера нашої національної команди. Перебуваючи у Києві, Олександр Петраков з відомою емоційністю поділився думками з аудиторією. Про стан наставника збірної говорить багато речей, які потребують розуміння і заперечують навіть найменшу спробу насміхатися.

Олександр Васильович ходив записуватися у тероборону столиці, але там 64-літньому чоловіку щиро подякували і сказали, що якось впораємося. Під час інтерв’ю «Футбол NEWS» він запевняв, що є натурою стійкою, але не зміг втримати сліз. Особливо, коли згадав свою матір, якій довелося жити під окупацією німців.

Ось де наставника прорвало. З розповідей близької людини він зробив висновок, що ті фашисти поступалися у жорстокості нинішнім: «Що вони творять?! Так нещадно бомбити житлові будинки, вбивати цивільних людей, діточок…»

Тому, зізнається, говорити з футболістами збірної, оминаючи тему війни йому важко. А на зв’язку він з хлопцями перебуває постійно. Звісно, переглядає матчі за участі легіонерів, цікавиться їх самопочуттям, бажає підтримувати форму.

Проте будь-яка розмова вертається до подій, які на вустах всіх свідомих українців.

«ЯК ТРИ ЛАНТУХИ КАРТОПЛІ»

У проекті «ТаТоТаке» сталося одразу кілька оказій. Почну з кінця програми, в якому один за одним сповістили про відступ на якісь інші відео-рубежі дезертири Болотников і Сеньків. Командуючому Співаковському нічого не залишалося, як означити свою подальшу функцію з гумором: «Хтось має залишитися в лавці».

Розпочалася ж програма з героїки. Один з головних хейтерів-панікерів зачув ворожий обстріл у Києві. Сам Болотников розповів, що разом з першим залпом вчасно впав з ліжка на підлогу. Чи забився при падінні, не повідомив. Але подальші його оповідки викликають сумніви.

Ніхто так не розганяв тему від’їзду родини Суркісів до Угорщини, як цей фахівець з медійних засідок. Особливо ретельним стало дослідження Сергійком ваги доларової готівки, яку, начебто, переправляли через кордон. Болотников підрахував, що вантаж дорівнював трьом лантухам картоплі!

І дарма президент «Динамо» Ігор Суркіс виступив на клубних джерелах, назвавши такого роду закиди повною брехнею. Підсиливши свої докази документами, які перетворили цей галасливий інсайд на підступний фейк. Митні і податкові органи країни Євросоюзу для подібних папарацці не вказівка.

До того ж Болотников наче в насмішку поділився обміном повідомленнями з Яною Суркіс, яка відверто йому написала: «Чи не соромно так брехати?» Та бульба з лантуха продовжувала сипатися. Залишаючи «ТаТоТаке», втікач навіть сипонув високими словами, що як журналіст ніколи не зганьбить себе упередженістю і завжди буде нейтральним в оцінках.

Ланцюгова реакція не примусила себе чекати. Співаковський розігнав тему і про зникнення з футбольної мапи «Шахтаря». На доказ невідпорного інсайду слід було лише звернутися до когось із перших осіб клубу гірників. Однак Михайло вдовольнився думкою директора, проте не генерального Палкіна, а одного з його підлеглих. І пан Свиридов запевнив глядачів: «Яка маячня! «Шахтар був, є і буде».

ХТО ТАКИЙ ДЖОНСОН?

Нам зараз усім нелегко. Ми кожен день очікуємо повідомлень з фронту, де точаться запеклі бої за нашу українську ідентичність, яку поставив під сумнів нелюд з таким же військом. Але кожен вболівальник налаштований і на свою хвилю. Реагує, коли дізнається, що київське «Динамо» підтримує форму на заході країни під орудою Олега Гусєва. Сам столичний клуб опікується медичними закладами, де лікують поранених на війні воїнів, вирішує проблеми біженців.

Та не лише тривожні новини до вашої уваги. На тижні ще один син народився в Бухаресті у динамівського капітана Сидорчука. Батько зворушливо привітав малюка: «Ласкаво просимо у цей світ, козаче». Тепер у родині Сергія дві доньки і два сина.

Одразу подумалось, а чому б колишньому складу програми «ТаТоТаке» не поділитися з нами чимось людським? Чому весь час запрограмовувати себе та глядачів на руйнацію? Якої і так навколо з надлишком.

Наочний приклад. Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон закликав не розглядати заявку Росії на проведення Євро-2028, оскільки ця пропозиція країни-агресора – за межею сатири. Однак у Сеньківа і в цьому випадку вибухнув дух супротиву. Його вереск пролунав дикувато: «Хто такий Джонсон, щоб лізти у футбольні справи?!»

Жодному з двох інших співрозмовників Андрійка не спало на думку задатися питанням – а хто такий ти, друже Сеньків? Особливо ж у контексті того, що їхній колега вже сповістив про свої наміри змінити амплуа, відійти від футбольної журналістики. Що поробиш, скандальному метру або набридла ця нива, або стала затісною… Ну й добре, це невелика втрата.

Що ж стосується іншої ініціативи прем’єра Джонсона – доручити Євро-2028 Україні, то в нас знайшлися й такі, хто зміг перебити й цю сміливу пропозицію. Мова, звичайно, йде про Павелка, відомого майстра з прихватизації «планів Маршалла». Тепер цей тиловий яструб претендує на здобуття віджатим Домом футболу… чемпіонату світу. Із притаманним собі пафосом генерал-губернатор Васюків вже поінформував громадськість про те, що ФІФА з УЄФА невдовзі почнуть розглядати цю можливість впритул. Так, звісно…

Щоб перевести дух, повернуся до перспектив, які, так би мовити, можна буде скоро помацати.

Якщо команда Петракова переможе у червні збірну Шотландії, то гратиме у вирішальному матчі стиків ЧС-2022 з валлійцями. Збірна Вельсу завдяки двом чудовим залпам Бейла вже здолала австрійцев.

У колишньому «ТаТоТаке» на прощання намалювали безрадісну перспективу: якщо Гарет і нам влупить так само, то на Мундіаль ми не потрапимо. При нагоді перевіримо і цю невибагливу аналітику. Адже 2022 року славні українці багато чого спростували.