*************

Президент Федерації футболу України Григорій Суркіс звернувся з вітальною промовою до делегатів і гостей чергового Конгресу ФФУ.

Дорогі друзі!

Оскільки урочистий захід, присвячений 20-річчю федерації, відбудеться завтра, а значить і численні здравиці на честь ФФУ офіційно теж звучатимуть 1 грудня, мені пощастило бути тією людиною, яка вже сьогодні у цій робочій, невимушеній, товариській обстановці може привітати всіх присутніх у залі з нашим спільним славним ювілеєм. Роблю це з величезним задоволенням, від усієї душі й від усього серця!

Шановні колеги!

Це дійсно наш колективний День народження. Адже вписаний у легендарну історію федерації двадцятирічний відрізок шляху рясніє розмаїттям мозаїки людських доль, які залишили свій оригінальний слід у літописі улюбленої гри.

Всі ми – і нині живі, й ті, хто передчасно пішов – зробили свій внесок у становлення національної футбольної асоціації Незалежної України – ровесниці нашої держави. Тому нам нема чого соромитися свого минулого і сьогодення. І перше, і друге є віддзеркаленням нелегкого, а часом і болісного шляху формування та становлення молодої європейської демократичної країни з усіма її атрибутами цивілізованого громадянського суспільства.

Ні для кого не секрет, що цей архіскладний процес триває і нині, природним чином впливаючи на всі сфери життєдіяльності держави. Однак не тільки буття визначає свідомість; усвідомлена необхідність самореалізації громадської ініціативи також здатна творити дива. Яскравий приклад тому – 20-річна діяльність Федерації футболу України, яка серед інших гучних спортивних досягнень, що принесли міжнародне визнання й авторитет своїй країні, зуміла здійснити мрію багатьох поколінь уболівальників.

Завойоване ФФУ право на проведення в Україні та Польщі фіналу чемпіонату Європи з футболу в 2012 році – це не тільки найбільш грандіозна перемога в історії національного спорту. Всі ми заслужено можемо пишатися й тим, що, завдяки створенню необхідних умов успішної підготовки до турніру, федерація ось уже четвертий рік продовжує реально сприяти прискоренню реалізації євроінтеграційних планів нашої країни.

Головне стратегічне завдання на «П’ятирічку ренесансу» було поставлене перед командою моїх однодумців у цьому залі на попередньому звітно-виборному Конгресі. Сьогодні ми вже з упевненістю можемо говорити про подолання не тільки найнебезпечнішої точки повернення, а й численних зон турбулентності, які супроводжували початковий етап нашого ризикованого романтичного польоту. Ми вже не літаємо в хмарах, а чітко й сплановано виходимо на задану ціль. Менше двохсот днів відділяють нас від омріяної історичної події. Але це не стільки тижні млосних очікувань, скільки години та хвилини колосальної напруженої праці всієї управлінської команди, що відповідає перед УЄФА за кінцевий результат проекту – від Президента країни Віктора Януковича до пересічного менеджера МОК ЄВРО-2012.

Я б назвав нинішній Конгрес ФФУ – останнім «привалом» перед вирішальним марш-кидком. І ми віддаємо собі в цьому звіт, концентруючи всі сили, енергію та ресурси для успішного фінішу. Післязавтра, 2 грудня, в головному столичному палаці відбудеться жеребкування фінального турніру. А це означає, що до ЄВРО вже рукою подати. І не тільки тому, що наша національна збірна нарешті дізнається своїх перших суперників, а всі приймаючі міста – своїх потенційних гостей.

Відчуття свята, що наближається, цілком поглинає нас у реальному та віртуальному просторі. Мільйони наших співгромадян в унісон активно обговорюють цю резонансну тему. Таким чином, вони теж присвячують футболу частку свого життя. Багато хто з них втомився від сірих буднів і гостро потребує світлих позитивних емоцій. Ми з вами зобов’язані зробити їх хоч трішки щасливішими.

Тому я закликаю всіх нас навіть у запалі непримиренних дискусій бути особливо відповідальними перед суспільством за свої слова і вчинки, які ненароком можуть негативно відбитися на іміджі ЄВРО-2012 і репутації його організаторів. Будучи патріотами своєї країни, людьми, безмежно відданими футболу, кожен із нас понад усіма амбіціями свято повинен звеличувати принцип – НЕ ЗАШКОДЬ!

У цьому сенсі, на мій погляд, показовим прикладом для наслідування є діяльність органів місцевої та державної влади, відповідальних за підготовку об’єктів інфраструктури турніру. Здавалося б, у нереально короткі терміни, проте, були відкриті НСК «Олімпійський» і «Арена Львів», на яких успішно виступила головна команда країни. Без зайвої метушні нині виконуються графіки й на інших ключових будмайданчиках ЄВРО-2012. Незважаючи на шквал критики, представники влади не витрачають дорогоцінний час на безплідні дискусії. Вони прекрасно розуміють, що найвагомішим аргументом на їхню користь може бути тільки позитивний результат. І вони прагнуть до нього.

Немає нічого дивного в тому, що і футбольна влада в цьому будинку веде себе аналогічно. Нам теж нема коли дискутувати на тему – якого кольору має бути кішка, яка ловить мишей. Ми сумлінно виконуємо, взяті на себе у 2007 році першочергові зобов’язання з підготовки до чемпіонату Європи. Протягом двох минулих років ФФУ в рамках своїх повноважень, тісно взаємодіючи з УЄФА та урядом, зуміла вивести стратегічний для країни проект ЄВРО-2012 із зони ризику та створити для його реалізації максимально сприятливий мікроклімат. Повірте, це багато чого варто було і мені особисто, і директору МОК Маркіяну Лубківському.

Здавалося б, сам по собі факт участі в цьому престижному міжнародному турнірі в офіційному статусі – приймаючої асоціації – вже міг би стати достатнім аргументом в устах членів нинішнього управлінського штабу ФФУ, щоб узагалі не реагувати до завершення проекту на будь-які інші футбольні теми, окрім підготовки до ЄВРО. І така логіка була б повністю прийнятна для УЄФА, який дуже трепетно і педантично ставиться до свого дітища.

Однак насправді в папці у кожного з вас лежить пухкий пакет документів, що свідчать про виконану в 2010/2011 роках велику й різноманітну роботу з розвитку найпопулярнішого у світі спорту. Це свідчить лише про те, що головним стимулом для команди моїх однодумців була і залишається непідробна, неформальна любов до Її Величності Грі, яка ґрунтується на ентузіазмі й, не побоюся цього слова – самопожертві.

Я ж хочу звернути вашу увагу на теми, які цілком можна вважати «проблемами переднього краю» – найбільш актуальними, що вимагають постійного, всебічного та невідкладного докладання наших зусиль.

Ще дуже багато належить зробити в плані гарантування безпеки на стадіонах. На жаль, ситуація тут, м’яко кажучи, не покращилася. Тільки у тісній взаємодії всіх учасників процесу – законодавців, виконавчої влади, органів охорони правопорядку, футбольної влади і, головне, самих уболівальників – ми зможемо зупинити й подолати небезпечні явища, які ширяться нині, ставлячи під питання не лише успіх ЄВРО-2012, а й майбутнє вітчизняного футболу загалом.

Хочу підкреслити: тут не потрібно винаходити велосипед і говорити про якусь національну специфіку. Багато країн пройшли через ці хвороби росту, тому вивчення їхнього досвіду допоможе подолати й наші теперішні складнощі. До речі, ми не самотні у цій проблемній зоні. Міжнародний аналіз подібних явищ яскраво свідчить: спалахи насильства, порушення правопорядку, кричущого неподобства на стадіонах викликані аж ніяк не природою самої Гри, а соціальними, культурними та ментальними особливостями навколишнього середовища, в якому перебуває більшість уболівальників. Воно інфікує масову суспільну свідомість, незалежно від рівня розвиненості цього суспільства! Просто наш із вами улюблений вид спорту виявився дуже зручним – і як полігон для певних політичних сил, і просто для виплескування негативу, що з різних причин накопичується у людей, особливо ж – в енергійної за визначенням молоді.

Проте не потрібно боятися цього виклику і, тим більше, не треба ховати голову в пісок: мовляв, якщо я не бачу проблеми, то її не існує. Якщо ми вчинимо саме так, нас стусаном викинуть назад на світ Божий і залишать віч-на-віч із куди більш серйозними неприємностями.

Майбутній чемпіонат Європи висуває не тільки організаційні завдання й вимагає від нас не тільки проявів гостинності. Наша країна має давні футбольні традиції, які, в свою чергу, дають нам привід, не соромлячись, заявляти і про свої сьогоднішні амбіції. Тому, коли мова заходить про протистояння на зеленому газоні, тут уже постає на перший план спортивне суперництво, і всі працюють на головну мету: «Перемогти!».

Федерація футболу робила, робить і буде робити все, щоб забезпечити для національних збірних країни не просто гарні, а відмінні й навіть найкращі умови підготовки. Це, підкреслюю, стосується не тільки команди, яка готується до ЄВРО-2012. Але хоч не хоч ми набагато більше уваги приділяємо саме їй. Наразі – це і державний, і вболівальницький, народний пріоритет. Адже питати з нас, за великим рахунком, будуть у першу чергу за виступ головної команди країни. Не тільки з гравців і тренерів, але і з чиновників ФФУ.

Тому ми зобов’язані щоденно перейматися питанням – чи все зроблено для кінцевого успіху національної команди. Тієї самої єдиної і неповторної команди, яка об’єднує нас – футбольних людей – незалежно від політичних і клубних пристрастей. Дрібниць, незначних деталей у цій справді всенародній і реальній патріотичній справі не буває!..

Виступ на Конгресі ФФУ, 30.11.2011

************************

Вопрос телепула на сезон-2011/12 стал одним из ключевых во время понедельничного заседания Исполкома ФФУ, которое так и не было завершено в тот день. На брифинге для представителей СМИ президент федерации Григорий Суркис поведал о том, что Премьер-лига, собиравшаяся 16 июля провести тендер на право телевещания, настаивала, чтобы ФФУ передала лиге права на телевизионную картинку. «Мы этого не можем сделать, – сказал Григорий Михайлович. – Я приведу несколько примеров, почему это так. В Испании «Барселона» и «Реал» до того момента, пока не определят, какое количество процентов от общего пула они получат в денежных средствах от телевизионных каналов, никогда не передают свои права, и никогда этого не сделают, если их не будет устраивать финансовая составляющая. Еще один пример единого пула на телевизионные трансляции осуществляет УЕФА в рамках проведения квалификационных матчей ЧЕ и ЧМ. Все права у них были у национальных ассоциаций, и только с 2014 года на Чемпионат Мира в Бразилии и Чемпионат Европы во Франции, УЕФА приняла решение о возможности централизации маркетинга на телевизионные права. УЕФА это делает потому, что хочет дать малым странам больший импульс и возможности получить больший финансовый поток. Но подчеркиваю, что на сегодняшний день все права принадлежат национальным ассоциациям».

«Якщо власників наших команд зацікавлять пропозиції Прем’єр-ліги щодо співпраці в площині телевізійних, комерційних і маркетингових прав, – вони вправі підписувати угоду з нею, – зазначив пан Суркіс. – Якщо ні – кожен клуб може домовлятися з телекомпаніями сам, на умовах, які б його влаштували». Президент ФФУ підкреслив, що наразі вистачає телеканалів, які готові не тільки забезпечувати трансляції матчів національної першості, а й виробляти власний футбольний продукт» (ffu.org.ua, 8.07.11).

«Мы в полной мере доверяем Премьер-лиге и клубам, мы не поводыри, чтобы дергать за какие-то веревочки и иметь какие-то инструменты, чтобы Премьер-лига могла бы потом нам предъявить претензии, что мы, вмешавшись, нарушили возможный результат, – отмечал Г.Суркис еще в понедельник. – Скажите мне, как должна реагировать ФФУ, когда Премьер-лига, по причине того, что она не могла на протяжении полугода договориться с клубами о внесении средств на счет лиги, из-за чего наши арбитры не получали зарплату. Что должна была сделать ФФУ? Федерация футбола взяла на себя ответственность по письмам определенных клубов, чтобы они внесли средства, минуя Премьер-лигу, прямо на судейский счет ФФУ, откуда денежные средства были выплачены. По сегодняшний день судьи недополучили 1 200 000 грн. Это нормально? И нас сегодня упрекают тем, что фактически является головной болью Премьер-лиги, в том, что мы не даем возможности кому-то с кем-то договориться».

****************

– Хочу звернутися до присутніх у залі зі словами подяки за привітання, надіслані на мою адресу з нагоди переобрання на новий термін до складу Виконкому УЄФА. Зобов’язуюсь гідно й сумлінно представляти інтереси національної асоціації в загальноєвропейській футбольної сім’ї, повсюдно піклуючись про зміцнення її фундаментальних засад і принципів.

До речі, одним із таких є беззастережне дотримання всіма членами футбольного співтовариства корпоративної етики та дисципліни. Останнє особливо актуальне для нас у контексті виконання вимог керівництва ФІФА і УЄФА, що містяться в листах генеральних секретарів Жерома Вальке і Джанні Інфантіно. Якщо я правильно зрозумів виконавчого директора пана Бандурка, Адміністрація ФФУ вже отримала і встигає надати у встановлений місячний термін міжнародним футбольним інстанціям усі необхідні документи, зміст яких свідчить про остаточне врегулювання проблеми, що виникла в грудні минулого року.

Таким чином, уже сьогодні ми можемо залишити позаду всі хвилювання щодо можливих санкцій проти ФФУ з боку ФІФА і УЄФА, що неодмінно спричинило б украй негативні наслідки для всього українського футболу.

Кажуть, що час не тільки вчить уму-розуму, але й виліковує від хворобливих амбіцій та образ. У нашому випадку хотілося б вірити, що попередні непрості три місяці – цілком достатній термін для загального протверезіння і морально-психологічного одужання. Тому в ім’я інтересів справи, якій ми служимо, пропоную відправити на найдальшу архівну полицю цю зовсім нехарактерну сторінку історії Федерації футболу України, славний 20-річний ювілей якої ми широко святкуватимемо в грудні поточного року.

Ви не помилилися, а я не обмовився. Ще раз повторюю – на моє глибоке переконання, вражаюча історія нашої організації не заслуговує на те, щоб, наближаючись до рубежу свого другого десятиліття, ненароком бути опоганеною якими б то не було конфліктами, що докорінно руйнують її оригінальний фундамент. Ми зобов’язані зупинитися, озирнутися і зробити правильні висновки. Адже кожен із нас окремо і всі разом – ми поділяємо всю повноту відповідальності перед нащадками за дбайливе поводження з минулим і сьогоденням багатьох поколінь людей, безмежно відданих футболу.

Вже тільки заради цього є сенс назавжди викреслити з футбольного лексикону чужі йому визначення – опозиція, майдан, переворот, інформаційні війни та інші політологічні терміни. Давайте повернемося до нашої споконвічної мови завзятих уболівальників за свою команду, за свою федерацію, за свою країну.

Напередодні четвертої річниці перемоги українсько-польської заявки в Кардіффі, я згадую атмосферу, що панувала тоді – напередодні 18 квітня 2007 року. Всього було з надлишком – сумнівів і скептицизму, заздрощів і остраху, єхидства й злісної недоброзичливості, відвертих співпереживань і наївної самовпевненості, зворушливої сентиментальності та жорстокої реальності. Однак команда моїх однодумців із честю подолала всі ці та багато інших випробувань, які випали на долю приймаючої Турнір асоціації вже після здобуття права на його проведення. Це теж, за великим рахунком, можна без перебільшення назвати – літописом славетної історії Федерації футболу України, яка написана у співавторстві з багатьма з вас, які сидять у цьому залі.

Тому я впевнений, що звертаюся до ясної пам’яті й тверезого розуму навчених життєвим і багаторічним професійним досвідом людей, які спілкуються однією мовою. Я знову кажу про КОМАНДУ, залишаючи відкритим цей нелімітований список добровольців. Прийміть рішення самостійно, усвідомлено й відповідально. І нехай мотив цього кроку буде відомий лише вам. Давайте спробуємо знову культивувати в нашому середовищі справжні чоловічі вчинки.

Шановні колеги! Ми дуже добре знаємо один одного, щоб намагатися обдурити оточуючих своїм несправжнім, прикрашеним образом. Я не ангел, але і не диявол. Суркіс – така ж жива людина, як і кожен із вас. Зі своїми слабкостями, принципами і життєвою позицією. Волею долі ось уже понад 10 років я сумлінно працюю на благо всього українського футболу. Це – справа мого життя. Я вкладаю в неї своє здоров’я, інтелект, особисті кошти й багато іншого, що лежить глибоко в душі справжнього вболівальника. Я вмію цінувати дружбу і партнерські відносини. Вмію любити, прощати й ненавидіти. Так само, як і ви. У нас – футбольних людей – дуже багато спільного. Повірте, набагато більше, ніж того, що нас може роз’єднувати.

Тому – ось вам моя рука. Не мстивий кулак, а відкрита долонь. Для всіх і кожного, хто знову вирішив зайняти своє місце в команді, або ж зробить це вперше. У нас – сила-силенна нереалізованих планів. І, як завжди, нестача часу і матеріальних ресурсів. Тож будь-яка здорова ініціатива – не карається. Давайте не гаяти час на тупцювання на місті, а тим більше – на інтриги, які тягнуть жили з усіх нас! Ніякого подвійного змісту в моїх словах немає. Все гранично відверто і прозоро. Будинок футболу ніколи не буде банкою з павуками. В усякому разі, поки федерацію очолює Суркіс.

Я кажу про це саме зараз, після того, як вже відбулися багато знакових для мене, як голови ФФУ, подій. Кажу впевнено і відповідально, відчуваючи власні сили й авторитетну підтримку своїх позицій. Тому ні у кого не повинно виникати ілюзій щодо того, що мої відкритість і відвертість пов’язані з кон’юнктурою або є проявом слабкості. Зізнаюся чесно – найслабше і найбільш вразливе моє місце – це зворушливе ставлення до футболу.

Шановні колеги! Я поділився з вами деякими міркуваннями про те, як нам жити далі. Не тягнучи за собою вантаж учорашніх проблем, а намагаючись знайти серед них правильний і найбільш раціональний шлях у день завтрашній. Кажучи про все це, я, природно, хвилююся, хоча й читаю з листа власні думки. А хвилююся тому, що для мене вкрай важливо бути почутим і зрозумілим у цьому залі. Спасибі за увагу й розуміння.

Звернення до Виконкому ФФУ, 30.03.2011

****************

– Около двух лет назад, когда Виталия Данилова избирали руководителем Премьер-лиги, ни Ахметов, ни Ярославский, кстати, за него не голосовали. Через несколько дней после этого мы с Даниловым встречались с арбитрами высшего дивизиона, инспекторами, делегатами, лицами, ответственными за организацию судейства в профессиональном футболе. Там было около ста человек. Я призвал собравшихся восстановить авторитет отечественного судейства. И выразил надежду, что президенты клубов готовы рассмотреть вопрос о повышении судейской зарплаты. Но для этого они должны увидеть готовность арбитров вернуть себе доброе имя.

После этого на сцену вышел господин Данилов и сказал примерно следующее: «Когда я был президентом клуба ФК «Харьков», я вам давал взятки. А сейчас не буду». После этого у меня с ним состоялась весьма жесткая беседа. В итоге Даниловым заинтересовались люди, давно плетущие интриги в отечественном футболе. Он стал инструментом борьбы в руках этих людей, которые хотят приватизировать право на футбол и которые приписывают подобное желание мне.

В прошлом году г-н Данилов пошел дальше. Он заявил: были случаи, когда он предлагал арбитрам деньги, а ему отвечали, что конкуренты предлагали больше. Так назови конкретно кто, кому, сколько. Посмотри в глаза избравшим тебя президентам клубов и скажи, кто именно из них имелся в виду. В европейском футболе подобное не прошло бы.

Какие у Федерации футбола есть инструменты борьбы с судейской нечистоплотностью? Если арбитр совершает две результативные ошибки, повлиявшие на ход матча, его отправляют судить матчи в низший дивизион. Совершает аналогичное деяние там – еще раз понижается в классе. Не исправится – в конечном итоге будет судить аматоров.

Наши арбитры, даже невзирая на угрозу столь жесткого наказания, все равно умудряются брать деньги и подсуживать. Это ж какие, извините, суммы надо предлагать, чтобы судья пренебрегал риском вылететь из профессионального футбола? Как говорят, речь идет о десятках тысяч долларов. Иногда даже о сотнях.

Я с 1996 года, с момента прихода в Профессиональную футбольную лигу, борюсь за чистоту судейства. Сообщу не слишком известный факт: я добился дисквалификации некоторых арбитров, которые по собственной инициативе пытались «помочь» киевскому «Динамо». Я и тогда давал это понять, и до сих пор моя позиция не изменилась: «Киевскому «Динамо» помогать не надо».

Я не первый год работаю в международных футбольных структурах. Я – член исполкома УЕФА, член комитета национальных ассоциаций ФИФА. Я дорожу своей репутацией. Бросать на нее тень ради весьма призрачных целей?

Проблема судейства существует. И ее корни глубоки. Возьмем вопиющий случай в Запорожье. Накануне матча к молодому арбитру Яблонскому подходят какие-то люди и угрожают ему, семье физической расправой. Не удивительно, что в игре Яблонский не рискнул назначить явный пенальти в ворота местного «Металлурга». И это не единственный такой случай.

Разве нормально, что президенты клубов в общении с арбитрами позволяют себе намекать, что они бывшие боксеры или борцы. Я тоже регулярно хожу в тренажерный зал. Но когда меня кто-то критикует, я не говорю, что я ему, простите, набью морду. Хотя иногда очень хочется.

Мы сами создали в футболе нездоровую, агрессивную атмосферу, где напрочь забывают об уважении, достоинстве, морали, этике, нравственности.Это разве нормально, чтобы при существующих проблемах в отечественном футболе президенты клубов за последние два года собрались то ли четыре раза, то ли пять? Проблемы есть? Давайте собираться и решать. Проблемы судейства в том числе. Я открыт для дискуссии, но я не приемлю ультиматумов.

Я ведь предлагал выход. Федерация футбола много лет инициировала вопрос об одновременном усилении ответственности арбитров и увеличении судейского гонорара. Я уверен: тогда любители получить конверт под столом будут исключением, а не правилом.

Позор, что в стране с такими футбольными традициями пока нет арбитров, заслуживающих право обслуживать матчи ЕВРО, которое пройдет у нас на родине. Поэтому я инициировал вопрос об отказе от практики приглашения зарубежных арбитров. Хотя для матча «Шахтер» – «Динамо» (Киев), который состоится 5 мая, мы сделаем исключение. Его будет обслуживать бригада иностранных арбитров. Чтобы не было разговоров об административном давлении Суркиса на судей.

«Барселона» в прошлом году победила во всех турнирах, в которых участвовала. Президент испанской федерации футбола г-н Вильяр одновременно еще и возглавляет судейские комитеты ФИФА и УЕФА. Так что, будем его подозревать в предвзятом отборе арбитров на матчи каталонцев? Будем видеть его злую волю в не всем пришедшем по душе судействе Авребе в матче «Барселоны» с «Челси»? Будем считать Вильяра «соавтором» победы сборной Испании на ЕВРО-2008? Весь мир обсуждал игру рукой француза Тьерри Анри, лишившей Ирландию путевки на южноафриканский чемпионат мира. А ведь первый человек в европейском футболе – француз. Может быть, это он «поработал» с рефери, чтобы тот не увидел очевидного нарушения?

Люди, давно пытавшиеся приватизировать футбол в нашей стране, очевидно, посчитали, что сейчас для этого наступил удачный момент. На фоне подготовки страны к ЕВРО-2012 безответственные люди втягивают национальную ассоциацию в войну, в которой не может быть победителя, а проиграть рискует весь футбол.

Из интервью газете «Зеркало недели», 17.04.2010

****************

– Анархии в украинском футболе не будет, как и нескольких центров по принятию полномочных решений. ФФУ является единственным органом управления футболом на всей территории страны, признанным ФИФА и УЕФА. Ну а кто не хочет уважать и соблюдать устав ФФУ, соответствующие регламентные нормы и правила корпоративной этики – с тем у нас не может быть никаких общих интересов и дискуссий.

Мы больше никого не будем уговаривать и ублажать. Все отношения с лигами и клубами федерация строит исключительно на основе футбольной Конституции, соблюдение норм которой будет контролировать с особой тщательностью. Поэтому малейшее ее нарушение станет поводом для немедленной реакции органов футбольного правосудия. Мы не позволим пачкать грязными пиар-технологиями имидж страны, которая через два с половиной года принимает авторитетный европейский чемпионат.

Это касается всех без исключения физических и юридических лиц, причастных к футболу, без скидки на материальное положение и депутатские значки. Мы обязаны защитить футбольную общественность страны от промывания мозгов «политическими клизмами», которые заправлены под завязку «конфликтами интересов», билетными и судейскими скандалами, инспирированными кампаниями об отставке, натравливанием на ФФУ милиции, прокуратуры и следственной комиссии Верховной Рады, а также разной другой мышиной возней.

Можно купить самый дорогой футбольный клуб и построить самый современный стадион. Но правила Игры при этом ни для клуба, ни для арены все равно не изменятся. Они едины для всех, кто считает себя членом европейской футбольной семьи и кто добровольно подчиняется иерархии, установленной законодателями мирового футбола – ФИФА и УЕФА. Уместной будет также аналогия с самым эксклюзивным автомобилем, хозяин которого, выехав из гаража, обязан двигаться по общепринятым правилам дорожного движения, как и все другие его участники. В этом и сила футбола как самодостаточного социального явления. Футбол не признает никаких других авторитетов, кроме как виртуозов самой игры и людей, самозабвенно преданных ее идеалам!

Футбол – вне политики! Этот лозунг, на мой взгляд, снова приобретает актуальность и заставляет нас видеть в нем один из ключевых факторов гарантирования соблюдения принципов Fair play. На трибунах стадионов должны кипеть только спортивные страсти, а не разыгрываться пародии на спектакли из парламентских кулуаров.

Политизация футбола чревата созданием очагов межрегиональных конфликтов. А это прямо угрожает не только безопасности ЕВРО-2012, но и, в первую очередь, целостности философии самой игры. Гуманитарная миссия футбола не должна использоваться ни в каких других целях, кроме как – для морального и физического оздоровления общества, воспитания его в духе патриотизма, взаимоуважения и взаимопомощи.

Я отдаю себе отчет в том, что без наведения жесткого порядка и дисциплины в нашем футбольном хозяйстве будет очень сложно выстраивать победные планы на 2012 год. Официальная презентация логотипа и девиза Турнира обязывает нас еще пристальнее и щепетильнее относиться к чистоте околофутбольного пространства и созданию вокруг этого оригинального цветка более комфортного морально-психологического климата для его безопасности и дальнейшего роста.

Из выступления на XI Конгрессе ФФУ, 18.12.2009

***********

ОПФКУ «Прем’єр-ліга»
Шановний Віталію Богдановичу!

На Ваш лист № 1208 від 17.09.2009 відповідаю і як президент ФФУ, і як член Виконкому УЄФА, а також як людина, котра дійсно роками будувала футбольну конструкцію країни. Тому Ви абсолютно маєте рацію, коли стверджуєте, що мені справді не може бути байдуже її сьогодення та майбутнє.

У цьому зв’язку я щиро вітаю прагнення Загальних зборів Прем’єр-ліги (ПЛ) – 24 вересня нарешті знайти необхідне порозуміння та ліквідувати обставини, які призводять до розвитку конфлікту всередині об’єднання професіональних клубів. Адже упродовж тривалого часу фахівці ФФУ надавали всіляке сприяння, аби пришвидшити процес правової реабілітації статутних документів об’єднання.
 
До речі, судячи з Вашого листа, якісь незрозумілі обставини досі заважають керівництву ПЛ вести конструктивний діалог з деякими підрозділами національної федерації, котрі усі свої стосунки із суб’єктами футбольного життя країни розглядають виключно крізь призму статутних та регламентних норм ФІФА – УЄФА – ФФУ.
 
Якщо я правильно зрозумів Вашу ініціативу – залучити мене у якості посередника для нормалізації діяльності ПЛ, вона свідчить якраз про готовність до безумовного виконання Лігою своїх чітко визначених функцій у загальній системі координат футбольної піраміди.
 
Адже і у запропонованій Вами іпостасі – посередника – я буду знову послідовно та принципово наполягати на приведенні у відповідність до норм чинного законодавства і футбольної конституції будь-яких договірних взаємовідносин між усіма зацікавленими сторонами.
 
При цьому ФФУ як і раніше жодним чином не зазіхатиме на права та повноваження незалежних органів футбольного правосуддя – Контрольно-дисциплінарного та Апеляційного комітетів, що є непорушним правилом для всього світового та європейського футбольного співтовариства, дисциплінованим членом якого є і національна асоціація. Такою ж логікою, у свою чергу, повинні керуватися і власники клубів, і персонал Прем’єр-ліги, що обслуговує їхні інтереси. Адже усі члени цього об’єднання, напевне, також прагнуть до запровадження принципів Fair Play для всього без винятку професіонального середовища однодумців.
 
За таких обставин я відкритий до діалогу і готовий прийняти Вашу пропозицію щодо посередництва у досягненні спільної мети на благо розвитку та зміцнення іміджу національного футболу.

Офіційний сайт ФФУ, 19.09.2009

*************

– Ні федерація, ні її Виконком не планують нічого забирати в УФПЛ! Звісно, лише за умови, що власники клубів зрозуміють: тим, що їм подарували, треба вміти розпорядитися. Наразі ж ніхто не намагається утискувати права Прем’єр-ліги. Ми всіляко підтримували становлення цієї структури знаннями та практичним досвідом. Наші співробітники постійно сприяли лізі у вирішенні питань, пов’язаних із підготовкою статутних документів, регламентних норм тощо. Невже з нашого боку були спроби якимось чином перетягнути ковдру на себе? Авжеж ні, і це можуть підтвердити представники УФПЛ...

Я можу зрозуміти президентів клубів, які, мовляв, рахують у кризових умовах кожну копійчину. Одначе на цьому тлі вистачає спроб заохотити суддів «під столом». На підкупи арбітрів, як стверджують ЗМІ, деякі власники команд готові витрачати значно більші кошти, аніж потрібно виділити для того, щоб суддівські гонорари хоча б не зменшувалися. Виходить, що торік рефері отримували еквівалент 600 доларів, а зараз ви пропонуєте їм на чверть менше... Хіба такий підхід не створює підґрунтя для корупції?

Майбутні гонорари суддів мають бути проіндексовані, щоб арбітри не втратили в оплаті порівняно з минулим сезоном. А клуби, що вважають цю умову непосильним тягарем для своїх бюджетів, нехай приймають адекватне рішення щодо подальшої участі у турнірі, – запропонував він. – Адже мова йде про колективи, які борються за право виступати в Прем’єр-лізі, де ситуація ще жорсткіша...

Наші судді – аматори тільки на папері. Гадаю, незабаром ми використаємо спортивне лобі в парламенті й винесемо на обговорення питання про те, щоб у реєстрі професій з’явилася спеціальність «футбольний арбітр». Поки ж маємо гарантувати суддям та їхнім сім’ям гідний статок. Ми не повинні бути лише караючим органом, інквізицією. Якісний і чесний арбітраж неможливий без турботи про те, щоб служителі Феміди цінували свій труд, щоб почувалися рівноправними учасниками футбольного процесу...

Питання заборгованостей клубів перед своїми гравцями, як і інші аспекти атестації – це наріжні проблеми наших змагань. Міжнародним футбольним інстанціям уже набридли наші внутрішні розбірки, нам уже просто перестануть довіряти. Прошу від імені Виконкому, через Атестаційну комісію офіційно попередити господарів усіх без винятку клубів – якщо у встановлений термін вони не задовольнять вимог, що висуваються до учасників змагань під егідою Прем’єр-ліги та ПФЛ, їх просто не допустять до турнірів. Треба буде – переформуємо ліги, скоротимо кількість команд, але гратимуть лише ті, хто реально відповідає статусу професіонального клубу.

З виступів на засіданні Виконкому ФФУ, 11.06.2009

*************

– Я аплодирую президентам клубов, которые взяли бразды правления Премьер-лиги в свои руки. Пусть не все у них сразу получается, но они принципиально и демократично определили то, каким хотели бы видеть элитный дивизион. Как представляют себе инфраструктурное, технологическое развитие профессионального футбола, телевизионную трансляцию матчей Премьер-лиги, и т.д. Нужно консолидировать усилия всех президентов клубов, игроков, функционеров федерации и, наконец, футбольной общественности, чтобы реально помочь скорейшему становлению и укреплению авторитета этой организации.

Думаю, что усилившаяся конкуренция, повысившийся накал борьбы в каждом матче говорит о том, что Премьер-лига на верном пути. Смотрите, нет на сегодняшний день безусловного гранда, которого не может победить какой-то другой клуб, по ранжиру стоящий ниже. Уверен, что чемпионат будет еще больше прогрессировать, потому что игроки клубов, к которым относились как второстепенным, поняли, что они не хуже. Другое дело, что состояние инфраструктуры и, возможно, материальное обеспечение их клубов, не позволяет быть на уровне требований сегодняшнего футбола. Но каждая команда, которая может взяться за любую игру и ее выиграть – это как раз принцип, который отличал чемпионат нашего северного соседа, где раньше настолько выровнялся класс команд, что, как в Англии, победа аутсайдер над лидером – не сенсация. Я мечтал о таком чемпионате. Думаю, что на достижение этого направлены действия сегодняшних владельцев и президентов клубов. Они все состоятельные и состоявшиеся люди, амбициозные и честолюбивые. И они уже не будут закрывать глаза, если за их спиной кто-то будет творить грязные делишки, имитируя бурную деятельность на поприще профессионального футбола.

Но впереди у руководства Премьер-лиги, безусловно, много работы, они только в начале пути. Нужно выбрать президента, который по своим профессиональным качествам, получив доверие от этих людей, мог бы повести лигу к новым успехам, к новым победам. Надо грамотно воспользоваться рекламными правами и возможностями. Хочу еще раз заявить: на последнем нашем Конгрессе мы привели положения устава ФФУ в соответствие с требованиями устава ФИФА и УЕФА, где черным по белому записаны все нормы относительно того, какими правами должны владеть национальные ассоциации.

Сразу же возникли разговоры о каком-то новом конфликте интересов. Дескать, федерация «гребет» под себя коммерческие права клубов. Во-первых, давайте прекратим публичные истерики по этому поводу. ФФУ обязана строго соблюдать уставные требования ФИФА и УЕФА. Это даже не обсуждается. А во-вторых, мы сами заинтересованы, чтобы эти права попали в грамотные и надежные руки, которые бы использовали их с максимальной выгодой для популяризации любимой Игры.

«Спорт-Экспресс в Украине», 26.12.2008

*************

– Президенти нової Прем'єр-ліги, на мій погляд, повинні скористатися і попереднім досвідом, і реаліями сьогодення для якнайшвидшого зростання цієї надважливої складової українського чемпіонату. Передусім, вони мусять дати нові можливості вітчизняним гравцям. Я переконаний у тому, що це набагато важливіше, ніж все інше.

Ми дамо вихованцям наших шкіл надію на те, що їхня наполеглива праця, талант будуть гідно оцінені. Жодним іншим чином юнаки не зможуть продемонструвати свої здібності, якщо вони не виступатимуть за рідну команду, вихованцями якої вони є. Гадаю, ми зуміємо разом із президентами клубів толерантно, етично знайти баланс інтересів абсолютно всіх сегментів і в клубному футболі, і з урахуванням інтересів національних збірних. Власне кажучи, ФФУ його вже знайшла, погодившись ще на один рік зберегти ліміт для легіонерів на позначці сім. Але вже з наступного сезону на полі у складі однієї команди одночасно гратимуть не більше шести закордонних футболістів. А з сезону-2011/12 – не більше п'яти.

Сьогодні футбольні клуби повинні працювати над тим, аби глядач, який приходить на стадіон, потрапляв у комфортні умови. Аби пересічна українська сім'я змогла відвідати матч разом із дітьми, над головами яких не висіла б брутальна лайка. Це, до речі, також один із головних показників комфортності сучасних футбольних арен.

Тільки шляхом покрашення рівня та збільшення кількості команд, які прагнуть брати участь у змаганнях під егідою Прем'єр-ліги, ми можемо змусити український футбол динамічно розвиватися. Лише тоді його конкурентоздатність спонукатиме провідні вітчизняні телеканали боротися за право транслювати матчі нашого чемпіонату, а паралельно і удосконалювати власні технічні та технологічні можливості показу футбольного дійства. Адже українське телебачення сьогодні, на жаль, не може навіть демонструвати повтори ігрових моментів, аби у вболівальників не виникало сумнівів у правильності суддівських рішень.

Іншими словами, наше спільне і актуальне завдання – запустити всі робочі механізми, щоб знайти оптимальні рішення для підвищення якості українського футболу. Роботи, як кажуть, непочатий край. Федерація футболу з відкритим серцем простягає руку допомоги президентам клубів, які взялися реалізовувати цей новий проект і водночас продукт. Я переконаний в тому, що через три-чотири роки динаміка зростання якісних показників цього продукту виправдає наші сподівання.

УНІАН, 21.07.2008

*************

– Нам тільки трохи потрібно змінити своє ставлення до новорощених гравців. Тому що я сподіваюся на розуміння. Я не є людиною, яка каже, що легіонери не потрібні в українському чемпіонаті. Вони потрібні, але які легіонери? Це питання для мене однозначне: це легіонери, що можуть своєю грою, технічною озброєністю, поведінкою на футбольному полі щось дати нашим молодим гравцям період становлення.

Коли легіонерів на полі сім, а українців – чотири, це ліміт не на легіонерів, це ліміт на українців. Кожна країна по-різному вирішує проблему того, щоб свій футбольний ринок якимсь чином захистити. В Англії, якщо людина не має 75% ігор за національну збірну, вона не може отримати робочу візу. В Італії, Іспанії, Німеччині тільки громадяни країн ЄС не є легіонерами. Тобто в Італії на полі можуть бути тільки троє легіонерів.

Отже, це останній рік, коли в українському чемпіонаті, в Прем’єр-лізі одночасно гратимуть сім легіонерів. протягом наступних двох років кількість зменшиться до шести, а з 2011?2012 років їх буде п’ять. Це вимоги ФІФА і УЄФА, це наше спільне рішення.

Radiosvoboda.org, 06.07.2008

*************

– Президенты клубов и мы, функционеры, сегодня едины в своем видении, каким должно быть развитие украинского футбола. Мы должны прогрессировать путем повышения конкуренции, создания новейшей инфраструктуры. Необходимо дать возможность клубам играть на нормальных полях, а футболистам – тренироваться и жить в нормальных помещениях, переодеваться в удобных раздевалках. Все это должны делать мы вместе с президентами клубов.

Также нужно вывести на новый уровень и телетрансляции. Сегодня они никоим образом не сравнимы с той системой, которая есть на Западе. Это повторы, картинка матчей, наконец, комментарий. Мы имеем очень много проблем, которые невозможно решить даже за год. Но нужно движение вперед.

Поэтому президенты клубов, которые объединились ради создания Премьер-лиги и соответственно которые хотят поднять уровень чемпионата, должны понимать, что необходимо создать конечный футбольный продукт. Именно этот продукт потом можно будет продавать телекомпаниям и другим СМИ и со временем возвращать вложенные деньги и получать прибыль.

Newsukraine.com.ua, 29.05.2008