Персоны

Интервью

Михайличенко: «Лобановський читав Карнегі»

Ми зустрілися з Олексієм Михайличенком в одному з київських ресторанів. Розмістилися за столиком на відкритій терасі. Сонячну травневу погоду затьмарювали дві обставини – сильний вітер (в один із поривів він зірвав зі столу листочки з підготовленими запитаннями, змусивши спортивного директора Динамо проявити неабияку реакцію) і дата нашої зустрічі – напередодні річниці з дня смерті Валерія Лобановського (13 травня виповнилося 17 років цій трагічній події). Тому перша тема розмови напрошувалося сам собою.

Максим РОЗЕНКО, Sportarena.com

2019-05-13 16:35

– Олексію Олександровичу, була думка, що в Динамо Лобановського для футболістів рік ішов за три.
– Головне, що у Лобановського рік ішов за «золото». І команди, які тренував Валерій Васильович, не тільки ставили перед собою найвищі цілі – вони їх досягали. Так, було нелегко. Так, у Лобановського була не фізкультура, а важка фізична робота. Але той, хто хоче, щоб було легко, частіше – бореться за виживання.

– Передсезонну підготовку у Лобановського згадувати не дуже приємно?
– Дійсно доводилося виконувати важку монотонну роботу. Була і гімнастика – на швидкості, з акробатичними стрибками. У деяких хлопців від таких навантажень паморочилося в голові. Зате, коли закінчувалися збори, ми із задоволенням казали, що рік пройшов. Тому що після цього вже було легко – тільки матчі.

– Умови для тренувань тоді значно відрізнялися від теперішніх.
– Так, працювали за будь-якої погоди – під мокрим снігом, дощем. У кожного було по два костюми, які не встигали висихати.

– Пам’ятаєте найдивнішу вправу у Лобановського?
– Дивних не було – були важкі. Пам’ятаю, коли ми грали на півполя в квадрат – один в один, в один дотик, зворотньої передачі немає. Ти персонально відповідаєш за свого гравця, повинен за ним бігати як прив’язаний. Це важко. Але завдяки таким вправам у Динамо з’являлися індивідуально сильні і прекрасно оснащені технічно футболісти. Зараз в сучасному футболі змагальна діяльність настільки напружена, що доводиться грати на третій день. І фактично не залишається часу на навчання. Мені здається, що в деяких моментах це втрата. Тому що якості, які є у того чи іншого виконавця, потрібно не тільки підтримувати, але і розвивати.

– Зараз у вас які виникають перші асоціації при згадці прізвища Лобановський?
– Мені важко знайти слова, щоб лаконічно описати свої почуття до нього. Не тільки як до тренера, але і як до людини. У нього було багато крилатих фраз – тому що він дуже багато читав, багато чим цікавився. Коли заходив до нього в кабінет, на столі лежали книги з найрізноманітніших напрямків – від Карнегі до прислів’їв і приказок. Він був людиною з хорошим почуттям гумору. Пам’ятаю, якось співрозмовник як аргумент навів приказку «Все тече, все змінюється». Лобановський повернувся до нього і повільно відповів: «Нічого не тече, нічого не змінюється». Напевно, в той момент він думав, що людина в душі завжди повинна залишатися порядною і нести відповідальність за всі свої вчинки. Він був людиною слова – про це знали всі.

– Неодноразово говорили про любов Лобановського до прикмет. Мовляв, він завжди хотів мати в команді хоч одного рудого. Вам пощастило з кольором волосся?
– Але я ж не рудий! Так, зі світлим волоссям. Але не рудий. Хоча у мене вже стільки разів про це запитували, що махнув рукою. Бог з ним, буду рудим.

– Але ж ви не станете заперечувати, що з певного моменту стали улюбленцем Лобановського?
– Були хлопці, до яких Валерій Васильович, на мій погляд, більш тепло ставився. Найчастіше Лобановський згадував про Бережного. Так вийшло, що Олександр дуже рано закінчив з футболом. Хоча був неймовірно талановитим. Валерій Васильович опікав його і після того, як Бережний закінчив кар’єру.

– У багатьох гравців не вийшло реалізувати свій талант через проблеми зі спортивним режимом. Володимир Безсонов себе, звичайно ж, реалізував як футболіст, але все одно якось сказав, що горілки випив більше, ніж журналісти з’їли борщу. Він був поза конкуренцією в «Динамо» в цьому плані?
– Навряд чи саме Безсонов є автором цього крилатого вислову. Він просто його використовував. Ангелів у Динамо не було. Ми могли не тільки добре працювати, а й добре розслаблятися. Могли гарненько посидіти – але знали час і місце. Відчайдушно ніхто не пив. Нюанси, звичайно різні були – але від цього нікуди не дінешся. Ресторани були тільки в готелях. І звичайно вранці Валерій Васильович знав, де і як ми розслаблялися – наглядачів тоді вистачало. В таких умовах особливо розгулятися ми не могли. Та й часу, щоб привести себе в порядок після якогось застілля, вистачало – на базу нас вивозили за два дні до гри. А неодружених – взагалі за три доби.

– Хто з гравців «Динамо» побоювався літати в літаках?
– Я та Вітя Чанов. Пам’ятаю, якось летіли на АН-24 в Ланчхуті, потрапили в грозу. Як почало трясти – кидало з боку в бік. Було моторошно. Ми як з Вітею взялися за полиці, так з ними і вийшли.

– Зараз ці страхи позаду?
– Не можу сказати, що я закохався в авіаперельоти. У цьому плані найбільш казковими були п’ять сезонів у «Рейнджерс» – самим дальній виїзд на клубному автобусі тривав півтори години. Все поруч. За рік було пару перельотів – у відпустку. Потім, коли повернувся до Києва і став працювати в «Динамо», знову довелося політати на АН-24. Я сідав поруч з Лобановським. Валерій Васильович, дивлячись на мене, жартував. Питав: «Що, шкода втрачати те, що напрацював?».

– Раз вже згадали за Шотландію. Один з найвідоміших шотландців Шон Коннері у наступному році може відсвяткувати свій 90-річний ювілей. Але мешкає він не у рідному Единбурзі, а переважно на Багамських островах. Коннері говорить, що повернеться до Шотландії тільки тоді, коли вона стане повністю незалежною від Великобританії. Ви за п’ять років кар’єри у Рейнджерс відчули політичні погляди співвітчизників Шона?
– Не можу сказати, що це протистояння носило яскраво виражений ворожий характер. Тим більше, в нашій команді тоді грало чимало англійців. Але якісь прояви були. Шотландці – волелюбна нація, яка відрізняється від англійців не тільки діалектом. Мені це навіть в чомусь нагадує відмінності між росіянами і українцями – в характерах, поведінці, поглядах на ті чи інші речі.

– Запитання, яке зараз найбільше хвилює уболівальників Динамо: за нашою інформацією, вам пропонували очолити першу команду клубу по закінченню цього сезону?
– Без коментарів.

sportarena.com