Із присмаком пива

«Шпортклуб Штурм Грац» представляє столицю федеральної землі Штирія, що на південному сході Австрії. Зорганізувався в клуб 1912 року, але футбольні зустрічі його гравці проводили ще з 1909-го, який і фігурує на офіційному логотипі. Головним елементом емблеми в усі часи був чорно-білий прапор. Відповідних кольорів і два основні комплекти форми, третій найчастіше мав зелені відтінки, але наразі – синій. До офіційної назви колективу ось уже понад чверть століття входить найменування генерального спонсора – місцевої пивоварні Puntigam.

Скромні, але популярні

Три чемпіонські титули дозволяють «Штурму» ділити з «Вінер Шпортклуб» 8-9 місця в історичному списку австрійської Бундесліги. Чорно-білі поступаються віденським «Рапіду» (32 тріумфи в першостях) і «Аустрії» (24), «Зальцбургу» (16), ФК «Вакер» Інсбрук (10), «Адмірі Вакер» із Мьодлінга (9) та ще двом столичним клубам – «Фьорст Вієнна» (6) й «Вінер Атлетик» (4). Трохи краще в суперника киян справи в Кубку Австрії – 5 перемог. Хоча до лідерів за цим показником усе ж далеко: «Аустрія» завойовувала трофей 27 разів, «Рапід» – 15. Утім, посередні показники зовсім не позначаються на популярності «Штурму». За кількістю прихильників – 360 тисяч по всій Австрії – клуб відстає лише від «Рапіда»!

Рекорди Супер-Маріо

Легендою номер один в історії «Штурму» є Маріо Гаас, котрий зіграв рекордні 550 матчів за команду та провів рекордні 179 м’ячів. За першим показником він випереджає Гюнтера Нойкірхнера (520 ігор), за другим – Івіцу Вастича (153 голи). Сьомий номер, під яким виступав Гаас більшість часу з 1993 по 2012 роки, а також третій номер Нойкірхнера (1989–2006) вилучені з обігу в клубі.

Югославський акцент

Своє перше чемпіонство «Штурм» відсвяткував 1998 року, наступного сезону захистивши титул, а втретє зірвавши пальму першості в 2011. Головним творцем успіхів 90-х став боснійський фахівець Іван Осім. Узагалі представники екс-Югославії залишили досить яскравий слід у якості наставників команди. Скажімо, до першого серйозного досягнення команди – другого місця в сезоні-1980/81 років – доклав руку Отто Барич (той самий, що його «Рапід» київське «Динамо» розтрощило в Кубку кубків навесні 1986-го). Під керівництвом хорвата «Штурм» дійшов до чвертьфіналу Кубку УЄФА-1983/84, поступившись там лише в овертаймі англійському «Ноттінгем Форест», дворазовому клубному чемпіонові Старого Світу.

Ностальгія для Містера

Єврокубковий реєстр «Штурм» поповнює з 1970 року. Найуспішнішим сезоном став 2000/2001, коли австрійці несподівано виграли свій квартет на першому груповому етапі Ліги чемпіонів. Тоді підопічні Осіма набрали 10 очок, випередивши турецький «Галатасарай» (головним тренером був Мірча Луческу, чиї підопічні фінішували другими та зрештою дійшли до чвертьфіналу), шотландський «Рейнджерс» і французький «Монако». Причому в історії турніру навряд чи можна знайти випадок, коли переможці два своїх матчі програли з рахунками 0:5 (у Глазго та Монте-Карло). На другому етапі «Штурм» опинився в таблиці вище за грецький «Панатинаїкос», але пропустив до чвертьфіналу іспанську «Валенсію» (що їй знову поступився – 0:5) та англійський «Манчестер Юнайтед».

Невдалий штурм «Металіста»

Із українським клубом «Штурм» зустрічався на єврокубковій стежці лише одного разу: в сезоні-2009/10 за сумою двох поєдинків раунду плей-офф Ліги Європи за бортом змагань опинився «Металіст» Мирона Маркевича. Причому на виїзді харків’яни, що вважалися беззаперечними фаворитами, здобули обнадійливу нічию – 1:1, але вдома мінімально поступилися. Автором обох голів у складі австрійців став Даніель Байхлер. У свій групі «Штурм» по тому виступив невдало: останнє місце у квартеті зі старими знайомими «Галатасараєм» і «Панатинаїкосом», а також бухарестським «Динамо».

Що в імені твоєму...

До речі, саме в Харкові в 1911-25 роках існував футбольний клуб із назвою «Штурм»! Окрім спортивних паралелей, бренд суперника динамівців знаний і серед... літературознавців. Журнали з такою назвою видавалися свого часу в Німеччині (1910-32, трибуна німецьких і австрійських експресіоністів) та в Україні, в Дніпропетровську (1935-37, орган обласної організації Спілки письменників). Окремо варто відзначити однойменний емігрантський військово-політичний журнал, орган Леґіону ім. С.Петлюри, антикомуністичного об’єднання колишніх українських військовиків, що виходив у 1952-66 рр. у тій-таки Німеччині.

Смертельна образа Шварценеггера

Своїх суперників «Штурм» з 1997 року приймає на арені «Лібенауер», зведеній на місці колишнього федерального стадіону. До 2006-го вона носила ім’я Арнольда Шварценеггера, одного з найвідоміших уродженців Граца, котрий до 14 років займався футболом. Після того, як австрійці піддали земляка – вже губернатора Каліфорнії – нищівній критиці за підтримку ним смертної кари, на вимогу Термінатора назву спортивної арени на його батьківщині змінили, провівши конкурс рекламодавців: спочатку на «UPC Арену», а згодом – на «Меркур Арену». Стадіон розрахований на 16 364 глядачі, на офіційних міжнародних зустрічах місткість зменшується до 15 400.

Не Термінатором єдиним

Окрім Шварценеггера, музей якого функціонує в Граці, тут народилися, зокрема, й кілька видатних українців або персон, що мають відношення до нашої історії. Скажімо, Карл Пенеке – австрійський природознавець, що тривалий час працював на Буковині; Максиміліан фон Рехтборн – ректор Львівського університету; Карл Гіллер – ректор Чернівецького університету; письменниця та художниця Тетяна Душенко.