Украина

Калейдоскоп

Капитан Команды, капитан игры

Бесподобному Андрею Бибе – 80! Динамовец до мозга костей, по-прежнему остающийся в обойме сотрудников киевского клуба, он олицетворяет собой славные традиции коллектива.Один из ключевых игроков первого чемпионского состава «Динамо», капитан блистательной команды Виктора Маслова, выдавшей чемпионский «хет-трик», автор премьерного гола киевлян в еврокубках, первый из одноклубников, удостоившихся титула футболиста года в СССР...

2017-08-10 12:26

Само собой, живой легенде «бело-синих» уделено немало внимания на страницах книги «Золота команда», созданной усилиями творческой группы «Футбольного клуба» и увидевшей свет в мае. В частности, роли Андрея Андреевича в победном дубле 1966-го – выигрыше золотых медалей и Кубка Союза.


Презентация книги «Золота команда». Андрей БИБА (справа), вместе с Алексеем МИХАЙЛИЧЕНКО и Владимиром БЕССОНОВЫМ

Биба, признанный по итогам сезона-1966 лучшим в стране, провел один из мячей в кубковом финале, а в первенстве уступил по результативности только главному забивале – Анатолию Бышовцу. Немало мячей капитана стали поистине стратегическими. Как, например, гол под занавес домашней встречи с московским «Спартаком».

Перед тем, как поднять тост со здравицей в адрес юбиляра, полистаем страницы «Золотої команди»...

...І КІЛЬКОМА АНДРІЯМИ СТАЛО БІЛЬШЕ

«Триває одна з останніх атак киян, – описував вирішальну комбінацію Олександр Віт на сторінках «Футболу». – Островський проходить лівим краєм. Хтось із запасних гравців, які сиділи на лаві біля краю поля, кричить: «Навішуй!» Островський повертається, його обличчя палає люттю. Він волає: «Куди? Там же стіна!» Робить іще десяток кроків і все ж навішує. М’яч потрапляє в купу гравців, відбивається спартаківцями, влучає одному з них в голову і відлітає назад. Біба першим вловлює напрямок відскоку і носком проштовхує м’яч у ворота».


Цей гол Андрія БІБИ на 89-й хвилині матчу зі «Спартаком» став одним із кроків динамівців до переможного дубля 1966 року

Стратегічна перемога дозволила динамівцям збільшити відрив від головного конкурента, а журналістам констатувати: команда Віктора Маслова долає турнірну дистанцію з випередженням чемпіонського графіка!

«Складна була гра, гостра, – підсумував сам наставник киян. – Спартаківці захищалися так, що оперативного простору для маневрів у нас практично не було. Довелося на всіх ділянках поля вести напружену боротьбу за м’яч. Нервозність позначалася на точності. Успіх прийшов тому, що наші хлопці не знітилися, не занепали духом, наштовхнувшись на таку масовану й добре організовану оборону суперника, а продовжували наступ до завершення.

Ось вам і 89-а хвилина. Приємно, що команда виправдала сподівання прихильників... Здається, модним стає називати своїх дітей іменами футболістів, які забивають голи. Одержали кілька таких телеграм, і тепер у Андрія Біби буде на кілька тезок більше...»

ПАРТІЯ «ВЕЛИКОГО КОМБІНАТОРА»

Біба, котрий проводив свій десятий сезон у першій команді київського «Динамо», переживав чергову молодість. Один із улюбленців уболівальників української столиці, він підкорив футбольну аудиторію широчезним діапазоном дій на полі. До того ж зовні здавалося, що свої функції цей «великий комбінатор» виконує напрочуд легко й невимушено.

Ніколи не втрачав розсудливості, знав, де треба максимально викластися, а де можна зекономити сил – так, щоб це не зашкодило справі. «Немовби нарівні з усіма працює, – напівжартома досліджував феномен гри партнера Йожеф Сабо. – Коли нам уже треба футболки від поту викручувати, а в Андрія вона до кінця матчу майже суха».


Найкращий футболіст СРСР 1966 року Андрій БІБА з мамою Анастасією Іванівною

Здатний упоратися майже з будь-яким ігровим завданням, він ані на рік не зупинявся в нарощуванні власного технічного арсеналу й розширенні тактичного кругозору. У сезоні-1966, найбільш яскравому в своїй кар’єрі, змусив сушити голови упорядників списку 33 найкращих футболістів СРСР. Урешті-решт ті в схемі 4–4–2 знайшли для природженого інсайда Біби місце... в центрі нападу – в парі з Бишовцем, попереду голеадорів Банішевського та Копаєва!

«Зупиняючи м’яч, Біба заздалегідь визначає, що можуть зробити суперники та партнери, – характеризував його тренер Й.Беца. – Він одразу ж складає програму подальших дій і надає м’ячу положення, зручне для швидкого виконання наміченого ходу. А в разі вдалих контрзаходів противника – для іншого продовження. При цьому Біба може сам чудово вдарити здалеку або завершити атаку партнерів, опинившись у потрібний момент у належному місці».

ФОТО З КОРОЛЕМ І АВТОГРАФИ НА ЧЕРВІНЦЯХ

В ролі головної зірки команди тижневик «Футбол» у перший день 1967-го затвердив Андрія Бібу, якого визнали найкращим гравцем попереднього сезону.

Опитування проводилося лише втретє – обирати футболіста року в СРСР вирішили після того, як голкіпер московського «Динамо» та радянської збірної Лев Яшин виборов аналогічний титул у Європі за підсумками референдуму France Football. Попередником Біби був торпедівець Валерій Воронін, який збирав найбільше очок в анкетах журналістів два роки поспіль.

Із 55 представників преси 22 віддали київському хавбекові перше місце, 10 – друге, восьмеро назвали його третім, що в сумі склало 94 бали. Другу-третю позиції розділили Яшин і його земляк-армієць Альберт Шестерньов.


Найкраща команда 1966 року та її капітан

«Біба – гравець, який є обличчям київського« Динамо», команди безумовно найкращої в 1966 році, – аргументував «Футбол» вибір своїх респондентів. – Віддаючи данину його особистим заслугам, оглядачі певною мірою мали на увазі й успіхи киян у цілому. Справа, звичайно, не в тому, що Біба – капітан команди, а в тому, що його можна назвати капітаном гри, продемонстрованої нашим новим чемпіоном. Думка оглядачів може послужити і докором селекціонерам збірної СРСР, в складі якої не було не лише Біби, а й взагалі організатора гри».

Із збірними СРСР стосунки в Біби дійсно не склалися. За олімпійську команду провів чотири матчі (забивши в них два м’ячі), за головну – один-єдиний. Зате який – проти бразильців у московському спарингу 1965-го!

Поразка від дворазових чемпіонів світу з рахунком 0:3 навряд чи засмутила когось із господарів, серед яких були кияни Банников (у першому таймі пропустив від Пеле та Флавіо, в перерві був замінений) і Біба. Останній, з’явившись на полі на 68-й хвилині, по завершенні зустрічі потиснув руку «Королю футболу», про що нагадує сьогодні реставроване фото на робочому місці Андрія Андрійовича в динамівському офісі.

А потім, на післяматчевому бенкеті, Біба узяв у Пеле два автографи на червінцях із зображенням  «вождя світового пролетаріату». Той «фінт», на жаль, виявився для київського чаклуна м’яча останнім у радянській збірній...


Зірки світового футболу. Андрій БІБА з уславленим бразильцем ДІДІ

Сам переможець референдуму-1966 в обов’язковому «інавгураційному» інтерв’ю зазначив, що він бачить футбол зсередини, тож і сприймає все на полі по-іншому, ніж уболівальники та журналісти. До своєї чільної трійки включив би Шестерньова, Турянчика і форварда бакинського «Нафтовика» Едуарда Маркарова.

«Що означає бути абсолютно найсильнішим? – поставив він зустрічне запитання журналістові. – Поєднувати в собі переваги і найкращого воротаря, і найкращого захисника, і найкращого нападника? Це неможливо. Ймовірно, визначають у таких референдумах не найкращих, а найпопулярніших. Чи не буде так правильніше?»

Своїм же визнанням, наголосив, більше завдячує колективові, в якому відіграв уже цілих десять років: «Якби не мої товариші, якби не наша тактична організація гри, не бувати б мені ані бомбардиром, ані найкращим гравцем сезону... Мені дійсно гралося якось вільніше. Але я вважаю, що це сталося, головним чином, через організацію гри. В мене не було твердого, жорсткого завдання, я грав у залежності від обставин. Але ж таку свободу дій мені створили партнери, а також спільний план, якого ми всі дотримувалися».

footclub.com.ua