Клуб Олександра Ярославського під час поточного трансферного вікна здійснив уже три підписання іноземних гравців. Називати новачків «ноунеймами» язик не повернеться. Херонімо Поблете має у послужному списку понад 25 матчів у топ-чемпіонаті (Ліга 1), за Пауліньо Бойя говорить ціна трансферу – 1,6 млн євро. А Хуан Рамос Касарес – гравець збірної Еквадору. Для Першої ліги України це дуже круто.

Останній трансфер насторожує й дивує одночасно. Насторожує, бо впродовж кар'єри Касарес змінив уже понад сім команд, дивує – бо це помітний футболіст на латиноамериканському ринку. Три роки тому він коштував шість мільйонів євро за «трансфермарктом» (а фактична його ціна була ще вищою), проводив сезони з 25-ма результативними діями (наприклад, сезон 2018/19: 12 голів + 13 гольових передач). Не можна сказати, що він суттєво деградував відтоді, але здав позиції – це факт. Однак у «Металісті» уже є Фаррес Балулі, якого взагалі ледь не викреслили з професіоналів на батьківщині. А в Харкові француз вдало перезавантажив кар'єру. Для Касареса переїзд на інший континент й поготів може стати поворотною точкою в професійному розвитку.

Його не назвеш різностороннім гравцем. Але Касарес відмінно виконує ті функції, які «відведені» йому за профілем. Тобто, це футболіст для конкретної позиції й під конкретні завдання. Аналітики характеризують його як гравця, який комфортно почувається з м'ячем у ногах і здатен розумно розпорядитися снарядом на обмеженому просторі. Розумно обирає позиції без м'яча і найкомфортніше почувається в грі з великою кількістю коротких передач. Дуже часто не сам розганяє атаки, а підтримує наступ різкими підключеннями з глибини. Відмінно бачить поле, може віддати приховану гостру передачу. При захисній роботі – чіпкий.

На «прихованих гострих передачах» варто зупинитися детальніше. У Касареса просто гросмейстерські показники в недалекому минулому. Впродовж сезону 2016/17 він віддав 72 ключові передачі, впродовж сезону 2017/18 – 75, 2018/19 – 88 (!). Тут мова не тільки про асисти. Це всі передачі, які спрямовані у напрямку до воріт суперника та створюють загострення в процесі наступу. Касарес – майстер «тонкої» гри.

Починаючи з 2014-го року, він провів тільки один сезон (2020/21), коли середній показник точності його передач був меншим за «80». Основна позиція Касареса – в центрі поля під нападником (функції плеймейкера), але може вдало діяти на флангах (будь-якому). У поточному сезоні, де він відіграв тільки 850 хвилин чистого ігрового часу, у нього 21 фланговий навіс. Точність – 52 відсотки. Непогано як для футболіста, який спеціалізується на плеймейкерських функціях.

Нинішні технології дозволяють знаходити схожих гравців у контексті розвиненості ігрових характеристик та виконуваних на полі функцій. Касареса порівнюють з Себастьяном Дріуссі, який відомий за виступами за «Зеніт». Також – з Луаном (не грав у Європі), який уже має матч у складі збірної Бразилії. З тих гравців, які ближче до наших широт, Касарес схожий за профілем до Богдана Лєднєва, Еріка Бікфалві й Жуліано. Так-так, того, що грав за «Дніпро».

Йому 29, тож вчити його грати по-іншому чи розвивати у ньому інші функції уже марно. Касарес уміє те, що уміє. Його потрібно розглядати як гравця з конкретними функціями й прив'язкою до конкретної позиції. Немає сумніву, що у своїй найкращій формі він здатен бути серед найкращих виконавців навіть не Першої ліги України, а УПЛ.

Питання в тому, у якій нині формі перебуває еквадорець. І чи зможе він демонструвати в Україні свої найкращі кондиції.