– Олександре Дмитровичу, наприкінці серпня, очоливши «Десну», яка ледь трималася на плаву, ви отримали у спадок три очки, здобуті в шести стартових турах. У семи наступних поєдинках (враховуючи матч із луганським «Комунальником», який потім знявся з розиграшу) було набрано вже 10 очок. І шістнадцять із вісімнадцяти – на останній третині турнірної дистанції. Будь ласка, ваш коментар.

– Гадаю, все закономірно. Так і мало б статися. Дещо оновивши склад, я не ділив хлопців на «своїх» і «старожилів». Ми багато працювали й крок за кроком виходили з кризи. Даючи шанс кожному, приглядався до гравців, а вони притиралися один до одного. Налагоджувалися нові ігрові зв’язки. У результаті на полі поступово почали проявлятися узгодженість колективних дій, а з часом – їхня синхронність. І команда набирала ходи. Взагалі, головну роль, вважаю, відіграла згуртованість колективу – як футболістів, так і керівництва. Ситуація була складною, але всі швидко усвідомили, що ми, так би мовити, в одному човні І почали дружно гребти в один бік.

– Провівши однакову кількість матчів на своєму й чужому полі, вагоміший «урожай» очок команда зібрала в гостях – 14 проти 12. Це, відповідно, четвертий і дев’ятий показники в лізі. А як же істина, що вдома й стіни допомагають?

– У матчах на своєму полі ми більше володіли м’ячем, більше атакували. Суперник часто-густо «закривався», і наші хлопці мали проявляти індивідуальну майстерність, щоб долати масовані захисні редути. Це виходило не завжди. Бракувало конструктивізму і – головне – точних завершальних ударів. А ось у гостях нерідко складалося по-іншому. Граючи від оборони, ми одержували в атаці оперативний простір. І це давало результат.

– В осінній частині чемпіонату «Десна» виявилася найбільш непробивною командою ліги. «Сухих» матчів набралося аж вісім. А загалом пропущених голів – лише 16. Завдяки чому?

– Важливо, що команда безболісно перейшла на зонну систему оборони. Відтак у центрі захисту на двох позиціях у різних поєднаннях діяли три футболісти. Це Мамаді Сангаре, Олександр Маклаков та Денис Стоян. А правий фланг, щойно з’явившись у «Десні», надійно «закрив» інший із братів Стоянів – Максим. Водночас на протилежному фланзі ми по черзі використовували Володимира Чуланова та Андрія Панчука. Проте, кажучи футбольною мовою, обидва вони правоногі, і це, природно, давалося взнаки. Загалом же, командні дії в захисті були надійними. Позитивної оцінки заслуговує й воротар Андрій Федоренко.

– А ось за забитими м’ячами – чотирнадцять – команда опинилася на передостанньому місці. Яке ваше пояснення?

– Якщо успіх гри в обороні – це насамперед організація колективних дій і сувора ігрова дисципліна, то в нападі передусім потрібна виконавська майстерність футболіста. А саме її і бракувало...

– У попередньому чемпіонаті «Десна» забила чимало голів зі штрафних та після розиграшу кутових, їх майстерно виконували в першому колі Колодій, Круковець та Кучеренко і в другому теж Кучеренко. А ось у завершеному напівсезоні гострих стандартів бракувало. Можливо, ви їх недооцінюєте?

– Скажу так: після того, як я прийняв команду, ми протягом десь восьми турів практично не виконували штрафних ближче, ніж за 35 метрів до воріт суперника, їх просто не було. Я не хочу сказати, що за цим тільки судді стоять. Безумовно, позначалося й те, що не гостро діяли наші нападники. Але, зважте, – штрафних не було, вже не кажучи про пенальті. А що Маклаков забив «Сталі» зі штрафного, так там було метрів 35-37. Хоча, звісно, стандарти – це дуже важливий компонент гри. І якщо в обороні він у нас награний, усі знають свої позиції, то в атаці, безперечно, над цим потрібно попрацювати.

– Після відомої прес-конференції про ФК «Десна» почала говорити вся футбольна Україна. Водночас команда спромоглася на потужний фінішний ривок, вигравши п’ять матчів поспіль. Що це? Простий збіг чи, зокрема, позначилося й те, що в лиху годину принишкли судді?

– Треба дивитися правді у вічі: всі ці перемоги були не на класі, не за рахунок майстерності, а за рахунок сурової ігрової дисципліни та максимальної самовіддачі футболістів. Вони, скажімо так, вигризали ці очки. А те, що протягом усього осіннього напівсезону не було симпатій суддів до нашої команди, то це однозначно. Швидше за все, відчувалися антипатії. Втім, арбітри, скажімо так, стали більш обережними у своїх рішеннях, їхній пресинг не посилився, а, навпаки, послабшав. Однак нині, безумовно, існує згубне явище, про яке треба говорити і з яким треба боротися. Це заважає гравцям, тренерам та й самим суддям теж. Я переконаний, що наші арбітри уміють судити не гірше за європейських. Однак через певні причини одним командам вони симпатизують, а іншим – ні.

У ФУТБОЛКАХ «ДЕСНИ»

В осінньому напівсезоні-2008 у футболках «Десни» на поле виходив 31 футболіст. Троє з них відіграли практично від дзвінка до дзвінка. Чітко проглядається і весь основний склад та його найближчий резерв.

У всіх 19 календарних матчах (з урахуванням анульованого з «Комунальником») брав участь віце-капітан команди Сергій Кучеренко. До того ж, кожного разу він був у стартовому складі, за винятком зустрічі 2 листопада з «Геліосом», коли вийшов на заміну. І лише по одній зустрічі, та й то через перебір жовтих карток, пропустили Мамаді Сангаре та Богдан Кобець. Показово також, що обидва вони не потрапляли до стартового складу лише раз.

По 17 матчів мають у своєму активі Володимир Чуланов і Олександр Гребинюк, 16 – Олександр Маклаков. У 13 поєдинках брали участь Дмитро Євстафієв, Олександр Ба бор, Петро Кондратюк. Щоправда, останній був у стартовому складі лише тричі.

Дебютувавши в «Десні» майже в середині першого кола, по 11 матчів провели Андрій Федоренко та Максим Стоян. Зате перший міцно зайняв місце у воротах, а другий надійно закрив правий фланг оборони. На матч менше зіграв інший із братів Стоянів – Денис, на три – Олег Мазуренко.

І нарешті про тріо, котре виступало за квотою молодих гравців. У 10 матчах узяли участь Юрій Федосенко і Тимур Рустмов, у семи – Ярослав Сердюк.

РЕКОРДНІ СЕРІЇ ЧЕРНІГІВЦІВ

Здобувши п’ять перемог поспіль, «Десна» встановила свій новий рекорд у першолігових турнірах. Переможна серія була розпочата 26 жовтня, коли підопічні Олександра Рябоконя виграли у Бурштині в тамтешнього «Енергетика» – 1:0. Потім, вже на початку листопада, так само завершилися поєдинки з «Геліосом» і ПФК «Олександрія». А далі з рахунком 2:1 деснянці розібралися з київським «Динамо-2» та «Феніксом-Іллічівцем». До того ж, три з цих перемог здобуті в гостях.

Серію з трьох перемог чернігівці записали до свого активу в першому чемпіонаті незалежної України у 1992-му році. В першій декаді червня молода команда, очолювана Юрієм Грузновим, перемогла в Житомирі «Полісся» і в Чернігові – київський СКА та черкаське «Дніпро». А чотири вікторії поспіль першоліговим деснянцям виявилися до снаги через шістнадцять років – у другому колі минулого чемпіонату. Наприкінці березня цього року вони під керівництвом Сергія Кучеренка взяли гору на своєму полі над ФК «Львів», а в першій половині квітня – в Луцьку над «Волинню» і в проведених на стадіоні ім. Ю. Гагаріна зустрічах з МФК «Миколаїв» та «Феніксом-Іллічівцем».

У 1970 році, виступаючи під керівництвом Олега Базилевича у другій групі класу «А» чемпіонату СРСР, «Десна» порадували своїх шанувальників двома серіями із трьох переможних матчів поспіль. У травні вони успішно пройшли львівський СКА, чернівецьку «Буковину», гомельський «Гомсільмаш», у вересні – «Німан» (Гродно), «Спартак» (Брест) і «Балтику» (Калінінград).

А найтривалішою залишається переможна серія чернігівської команди на рівні другої ліги в шостому чемпіонаті України. У листопаді 1996 року націлені на першолігову путівку підопічні Юхима Школьникова виграли два заключні матчі першого кола, а навесні тріумфальна хода без єдиного збою тривала ще впродовж семи турів.