Шмигельський – фанат знущання над футбольними душами

– Якщо треба дати інтерв’ю і пояснити свої дії, я це зроблю, – розпочав Віталій Кварцяний, вийшовши з роздягальні, звідки протягом попередніх хвилин 10-15-ти було долинав його крик. – Матч сьогодні був товариський. Ми нічого не вирішували у турнірному плані і у плані набраних очок. Унас хороші стосунки з «Карпатами», останнім часом ми ще більше зблизилися. Це дві західноукраїнські команди, які мають амбіції і хочуть чогось досягти у футболі. Я не думав ніколи, що таке може трапитися. Якби в мене у Луцьку суддя так судив проти «Карпат», я б його сам особисто вигнав з поля. Львівський суддя мав би душити свою команду, я принаймні завжди так роблю, шоб побільше труднощів для неї створити у товариській зустрічі. А вийшла ведмежа послуга, яка нічого не дасть… Арбітр сьогодні всю гру показував, що він суддя республіканської категорії, що він якась фігура… Хай би прийшов і провів одне тренування, як Кононов робить, як роблю я, як роблять інші тренери. Виходить же так, що потім його сліпе непрофесійне рішення приводить до таких згубних речей, ламає психологію тренерів і футболістів і псує наші стосунки з львів’янами.

– Невже роль цього спарингу була такою великою, що треба було аж виводити команду з поля?

– Я не був прихильником агресивних дій до суперника чи перемоги будь-якою ціною. Скажу відверто: ми готувалися програти, але старались протистояти «Карпатам». Пріоритети у цій грі були на боці «Карпат» – і за швидкістю, і за класом гри. Але за великим рахунком територіальна перевага «Карпат» не була такою великою, щоб ми виглядали вже зовсім безпорадними. Ми виглядали гідно, і я не можу собі дозволити, щоб якийсь суддя-пройдисвіт, просто пройдисвіт, взяв і принизив мою гідність і гідність моїх футболістів… Психологічний стан своєї команди я не дозволю порушувати. Якби вони приїхали до нас, я б ніколи не дав права судді придумати таке пенальті. Якщо б таке зробив місцевий луцький суддя, то я б його звільнив і пенальті відмінив би. Воно нікому не потрібне таке пенальті… Не можуть хлопці зараз незаслужено програти 0:1 і покидати поле з опущеними головами… Такий суддя не є фанатом футболу, а він є фанатом знущання над тренерськими і футбольними душами. Він не може диктувати нам свої правила.

– Сьогодні на матч на стадіон «Україна» прийшло чимало вболівальників, але повноцінної гри не побачили…

– Я хочу вибачитися перед львівськими уболівальниками, але розумний вболівальник усе зрозуміє. Так робити не можна… Бо їм, суддям, усе дозволено, і ніхто їх не карає, розумієте… Не треба влазити арбітрам у гру, не треба заважати нам грати…

Завдання – вийти у Прем’єр-лігу

– Вас вивів із себе сам факт призначеного пенальті чи взагалі весь арбітраж товариської гри?

– Він ледь-ледь помітно симпатизував львів’янам. Я до пори до часу мовчав, адже нічого такого не було. Але ця симпатія… Якщо ви знайомі з футболом добре, то, напевно, відчували її… Усе б закінчилося добре. Навіть якщо б «Карпати» забили – нічого страшного. Потиснули б один одному руки – і розійшлися… Але навіщо придумувати пенальті? То взагалі! Всі ж бачили, що пенальті не було! Суддя такого рівня не мав права так помилятися. Він, як сапер, натиснув на кнопку, і міна вибухнула. Він висадив у повітря всю нашу команду. Навіщо мені погибати тут? Я хочу жити…

– Хто приймав рішення про призначення цієї бригади арбітрів?

– Та це не так важливо, хто судитиме товариський матч, лише б не псував гри… Ми говорили з Кононовим, футболістами «Карпат» – все було нормально до матчу. Не знаю, чому він так поступив, ось це мені незрозуміло. Якщо б дуже треба було, ми б сказали: «Запишіть 5:0 на користь «Карпат». Воно ж і так нічого не дає.

– Виходить ви марно приїхали до Львова, адже повного матчу провести не вдалося.

– Ні, чому? Все одно той відрізок, що вдалося зіграти, ми протистояли хорошій команді. Ми показали хороший футбол разом з «Карпатами». Відчувається, що львівські футболісти ще не відновилися і перебувають в такому, можна сказати, ще не зовсім свіжому стані. Видно, що команда під час зборів отримала серйозні навантаження. Але це хороша, швидка команда. Просто ми знали, як «Карпати» грають зазвичай і відповідно побудували гру. Прикрили лідерів – Кузнєцова, інших гравців. Вони ж не знали, як ми будемо грати, бо порівняно з матчем із дублем «Карпат» ми змінили півкоманди. Хлопці старалися, не вистачало швидкостей, які є у вищій лізі. Але тим періодом, який ми провели на полі, я задоволений, можна тільки подякувати футболістам обидвох команд.

– Сьогодні у складі «Волині» виступав Лісовий, який перебував на оглядинах у «Карпатах», але не підійшов львівській команді.

– Так. Він так хотів добре зіграти, що був найгіршим у нашій команді…

– За якістю сьогоднішньої гри «Волинь» може претендувати на вихід до Прем’єр-ліги?

– Ні. У жодному випадку. Ми сьогодні грали, як середня команда першої ліги. Не більше. Повільно все, занадто повільно. Різниця у тому, що «Карпати» грали швидше і динамічніше.

– А чи ставить «Волинь» завдання виходу у Прем’єр-лігу?

– Так. Таке завдання ставимо.