Днями сталася начебто й рядова подія, але це лише на перший, замулений погляд звиклого до порушень законів українця. Як говорив колись класик сусідньої держави: «Страшний не сам факт, а те, що він уже нікого не лякає».

Отож під час пересічного (на­чебто!) матчу нашого вітчизня­ного першого дивізіону «Динамо-2» – «Оболонь» у технічному майданчику раптово вигулькнув президент Федерації футболу України Григорій Суркіс. Та там і залишився, доки команди змагалися.

Ну й що скажете ви? Сидів собі та й сидів. Прийшов на матч, захотілося людині подивитися футбольне дійство. Ніби нічого крамольного в цьому й немає. Тільки й того, що, як з’ясувалося, ані до основного, ані до додаткового протоколів прізвище Григорія Михайловича внесено не було. «Не зрозумів! – щиро кажучи була перша реакція. – Що робить одна з перших осіб футбольної України під час офіційного (!) матчу в технічній зоні однієї з команд всупереч нормам закону?! І в якості кого він там – тренера, президента, консультанта? Якщо говорити про Регламент змагань з футболу, то хіба президент ФФУ не знає Регламенту? Чи, може, ним запросто нехтує?

Що дозволено простому смертному, як відомо, не дозволено королю. Мені пригадалася злощасна історія з екс-президентом США Біллом Клінтоном. Ну зґвалтувала його інша жінка при живій дружині. Як сказано в Писанії, хто без гріха, хай перший кине у нього камінь. Але Клінтон був президентом США – країни, що декларує високі моральні принципи! За що його, як першу особу високоморальної країни, й покарали – затаврували публічною ганьбою. Так і в цьому випадку – не звичайний вболівальник зайшов до технічної зони, не якийсь там Іван, який не знає рідні, а перша особа футбольної країни. Вибачимо йому, скажете ви? Відповім: а як тоді від інших вимагати дотримання Регламенту?!

Згадайте матч кількарічної давнини «Барселона» – «Челсі», коли лише за нібито спробу (зі слів Жозе Моуриньо) контакту каталонців з арбітрами, розгорнувся грандіозний скандал (завершився він дискваліфікацією португальця). Наголошу ще раз: йшлося лише про нібито спробу вплинути на арбітраж матчу. Нібито! А як скажіть, будь ласка, можна тоді трактувати ситуацію звітного матчу, коли в технічній зоні однієї з команд сидить бос головного арбітра?! Отож і не дивно, що рішення Володимира Топіхи стали предметом розгляду на бюро ПФЛ. Чи жовту столичний рефері показав картку, чи червону гравцеві «Оболоні»? Спільними зусиллями зрозуміли – таки червону.

Тепер про інше. Мова про зустріч двох команд, одна з яких прагне підвищитися в класі. При цьому найближчі конкуренти цієї команди знаходяться на той час на відстані однієї-двох перемог! І це, погодьтеся, таки матч підвищеної уваги!

Зважте й на те, що гра відбувалася в Кончі-Заспі, на полі, яке відрізняється від стадіону «Динамо», що на Грушевського. На останньому хоч до неба підскакуй – арбітр тебе може не побачити й не почути. А на НТБ ж все інакше: технічний майданчик – впритул до поля, аура інша й усе, що на великому стадіоні здається мізерним, на тому полі виглядає більшим.

Отож Топіха, проводячи матч, міг за бажання і в очі можновладцеві зазирнути, й навіть подих його відчути... Скажете, арбітри в нас правильні й нічого не бояться? Якщо так думаєте, то давайте уявимо: Швейцарія у відбірковому циклі бореться за вихід до фінальної частини футбольного форуму (чи то європейського чи світового, не суть важливо), аж раптом на офіційний матч, у технічну зону, приходить президент ФІФА Йожеф Блаттер – швейцарець. Запитайте в будь-якого чиновника ФІФА, що означає така ситуація і що може бути за це президенту ФІФА... Думається, що світова футбольна організація свого шефа по голівці за таке не погладила б. У нас же таке можливе. Можна, дозволяється – і все тут! І нічого, що команда-опонент «Динамо-2» (а тільки сліпий може засумніватися, кому симпатизував футбольний велико-посадовець і порушник Регламенту) програла, зазнала вилучень. Нічого, в нас все це нормально.

Отож і не дивно, що обурювався ФК «Оболонь», не витримав президент цього клубу Олександр Слободян. Висловив він, власне, незадоволення, принагідно згадавши й кілька цікавих фактів з кампанії попередніх сезонів. Не наводитиму їх тут, бо безпосереднім свідком тих кричущих подій не був. А будь-яке звинувачення «потребує окремого журналістського розслідування. Та, власне, й не ставлю собі за мету звинуватити когось. Лише відчуваю розпач, бо якщо вже перша особа футбольної України або не знає, або нехтує футбольними законами і може дозволити собі знаходитися в технічному майданчику чи то «Динамо» чи ФК «Галушки» (Забурбелівка) – якщо колись такий клуб буде у професіональній футбольній лізі), то про яке ж дотримання букв закону можна говорити з боку його підопічних – арбітрів, наприклад?

А на завершення додамо ще ложку дьогтю в бочку цього «меду». І головний арбітр матчу, й інспектор Григорія Суркіса на матчі... не бачили! Повірити важко, але факт! У рапорті ані одного, ані другого про перебування в технічному майданчику сторонньої особи (а таким по закону й був Григорій Михайлович) нічого не сказано. Засліпило, не впізнали свого керманича? Чи, можливо, розчепіреними пальцями очі прикрили, бо це комусь потрібно було?..