Так, «Оболонь» не виглядала на дві голови сильніше від суперників, але команда Петра Слободяна цілком заслуговувала щонайменше на нічийний результат. Якби не головний арбітр зустрічі Володимир Топіха… До речі, киянин. І це також викликає додаткові питання до суддівського комітету. Чому зустріч київських команд доручають судити столичним арбітрам, хоча свого часу було офіційне звернення керівництва київської «Оболоні» до Комітету арбітрів, аби цього не робили.

Отож, що натворив Володимир Топіха? Дрібних похибок торкатися не будемо (нехай цим займаються фахівці, оскільки «Оболонь» подала офіційний протест на його суддівство), а звернемо увагу на найбільш резонансний епізод, котрий суттєво вплинув на результат гри. На 74-й хвилині Володимир Заварін, перериваючи прорив Романа Зозулі, зачепився чи то за власну ногу, чи то за п’яту суперника і за інерцією завалив нападаючого «Динамо-2» неподалік карного майданчика «Оболоні». Порушення ні в кого не викликало сумніву, але грубої гри, котра б тягнула на червону картку… (Після матчу керівники футбольного клубу «Оболонь» не раз переглядали запис матчу і відвертої грубості не побачили).

А тим часом обом футболістам потрібна була медична допомога. Спочатку вона надавалася на полі, а потім футболісти разом із медперсоналом відправилися за бокову лінію. В цей момент головний арбітр Володимир Топіха прямує до бокової лінії і показує ЖОВТУ (!) картку захисникові «Оболоні» Володимиру Заваріну. Та з лави київського «Динамо» тут же підскакує Сергій Шматоваленко (тренер другої динамівської команди) і грубо кричить на арбітра, вимагаючи показати червону картку гравцеві пивоварів. Рефері не реагує і йде встановлювати «стінку» на потрібну відстань. І тільки через хвилину, коли динамівці вже хотіли пробивати штрафний, рефері підійшов до капітана «Оболоні» В’ячеслава Нівінського і сказав, що він забороняє Заваріну виходити на поле і вилучає його з гри. Саму ж червону картку він навіть не дістав з кишені. Звичайно, така неадекватна поведінка головного судді викликала хвилю емоцій у гравців «Оболоні», але арбітр був непохитний. Таким чином, підопічні Петра Слободяна залишилися на полі вдев`ятьох (в кінці другого тайму було вилучено Артема Мірошніченка) і за дві хвилини до кінця основного часу пропустили єдиний гол у власні ворота.

– Дуже неприємний осад залишило суддівство і деякі інші речі, котрі довелося спостерігати на цьому матчі, – з гіркотою в голосі ділиться своїми враженнями президент футбольного клубу «Оболонь» Олександр Слободян. – Зрозуміло, що окремим футбольним діячам дуже не хочеться, щоб наша команда вийшла до вищої ліги. Ми третій рік граємо у першій лізі після того, як в сезоні 2004/05, я думаю, значною мірою з політичних мотивів, команду понизили в статусі. Тоді в першому колі через системні суддівські помилки ми недорахувалися 8 очок, а в другому колі ми зіткнулися з суддівством «в наші ворота». Хочу нагадати, що саме під час цього сезону проходили президентські вибори, і президент ФК «Оболонь» на громадських засадах був у політичній силі, яка виступала в блоці «Наша Україна» і підтримала на виборах Віктора Ющенко. В «нагороду» від футбольних чиновників нас очікувало пониження у класі.

У наступному сезоні була створена нова команда, і нам претендувати на вихід до еліти в таких умовах було важко. До того ж, системні суддівські помилки аж ніяк не припинилися. Я хочу нагадати, що саме в тому сезоні (2005/06) було проведено матч, коли футболіст сумського «Спартака» в поєдинку проти львівських «Карпат» забив гол, але його ніхто не вітав. Це було зафіксовано, але жодна з команд у підсумку не була покарана, а львівські «Карпати» в кінці чемпіонату отримали квиток в елітний вагон. Наступного чемпіонату ми знову залишилися третіми, а до вищої ліги ввійшли ужгородське «Закарпаття» та охтирський «Нафтовик». Я думаю, що тут знову ж таки виграв не футбол, не спортивні принципи, а перемогу здобули навколофутбольні симпатії, адже відомо, хто є власниками цих клубів. Досить дивним був матч у Миколаєві, коли місцевий клуб програв «Закарпаттю» – 1:4, а вже в наступному турі «ліг кістьми», аби тільки обіграти «Оболонь». Сьогодні ж ми читаємо про те, що в «Закарпаття» немає коштів на зарплату та утримання клубу. Напевно, занадто багато їх було використано на підкуп суперників в той сезон, коли ужгородці виходили до вищої ліги.

Сьогодні багато говорять про конфлікт черкаського «Дніпра» і дніпродзержинської «Сталі». Я впевнений, що було так, як розповідає генеральний менеджер черкаського «Дніпра» В’ячеслав Заховайло. І я підтримую все що він сказав. Підтримую мужню позицію людини, яка кинула виклик тим негараздам, котрі є в першій лізі та й в цілому в українському футболі.

Я не захищаю тренерів та футболістів нашої команди, адже все ж проблема в роботі тренерів та гравців «Оболоні» існує. Але я не можу закривати очі на інші речі. Чому, наприклад, під час поєдинку «Динамо-2» – «Оболонь», котрий проходив на базі київського «Динамо», президент Федерації футболу України Григорій Суркіс перебував у технічній зоні футбольної команди «Динамо-2»? Хіба таким чином Григорій Суркіс не впливав на роботу арбітра Володимира Топіхи, котрий упереджено відсудив цей матч? За порушення карав футболістів «Оболоні» жовтими та червоними картками, а у гравців «Динамо» подібні фоли він просто не помічав, а про попередження вже й говорити не варто. Соромно було дивитися на роботу цього рефері, котрий бездарно відпрацював на очах у президента ФФУ.

Я особисто ніколи протягом багатьох років ніде публічно не висловлювався про ті негативи та негаразди, які мають місце в нашому футболі. Але після матчу з «Динамо-2», чесно кажучи, почав замислюватися над тим, чи варто взагалі ФК «Оболонь» брати участь у змаганнях, а акціонерному товариству «Оболонь» – спонсорувати команди майстрів в українському футболі. Футбол – це соціальне явище, котре повинно приносити насолоду людям. І тим, хто грає в футбол, і тим, хто спостерігає і вболіває за свою улюблену команду.

Зараз у нас підходить до завершення чемпіонат. І як на мене, спостерігаються речі, коли виникають певні домовленості між клубами, аби одну команду підтримати, а іншу «втопити». Хіба ж можна думати інакше, коли суддівське свавілля відбувається на очах у президента ФФУ? І що мені сказати юним гравцям футбольної школи «Зміна», котрі дивилися цей матч і бачили таке несправедливе суддівство? Повірте, подібні ексцеси на них впливають дуже боляче.

Сьогодні я можу запевнити, що «Оболонь» і далі буде сповідувати спортивні принципи і не використовуватиме непрозорі схеми. Я хочу сказати, що у разі продовження застосування до футбольної команди таких нечесних методів боротьби з боку чиновників від футболу та суддівського корпусу, ми залишаємо за собою право покинути змагання в українських футбольних лігах. Це наша офіційна позиція.

Продовження теми: «Кому в спину дихав Григорій Суркіс і хто його не помітив?»