Захисник «Ворскли» Володимир Баєнко розповів про чемпіонат Узбекистану, свій фізичний стан і позиції на полі.

– Володимире, наскільки складне турнірне становище Вашої команди позначається на самопочутті футболістів?
– Усі переживають. Працюємо з подвійною віддачею. Але сказати, що є якась психологічна яма – це буде неправда.

– «Ворскла» з появою Віталія Косовського намагається практикувати загалом не дуже характерний для України стиль із короткими пасами. Чому це перестало давати результат?
– Я не думаю, що проблема у стилі. Нам просто не щастить із результатами. А після того, як кількість невдач стала великою, з’явилася певна нервозність, переживання за результат. Додали негативу дві великі поразки в матчах із «Динамо» і «Шахтарем».

– Упродовж теми стилю: у багатьох склалося враження, що під осінь «Ворскла» стала грати інакше.
– В тренувальному процесі жодних змін не сталося. Просто на полі може виходити по-різному. Крім того, є інші фактори, які впливають. Наприклад, зрозуміло, що з «Шахтарем» грати через короткий пас дуже складно. А, припустімо, в матчі з «Маріуполем» свій вплив залишила погода – дощ.

– У стартових матчах сезону Ви були, мабуть, «найсвіжішим» футболістом полтавців. Потім таке враження вже не виникало, й дехто це пов’язує зі схемою чемпіонату Узбекистану – «осінь-весна»: мовляв, під кінець літа Ви саме переживали пік фізичної готовності.
– Я би не проводив такий зв’язок. Насправді в усьому світі готуються однаково: зимові збори – акцент на «фізиці», літні – на тактиці й техніці. Крім того, я повернувся в Україну не посеред сезону в Узбекистані, а тоді, коли там була пауза. Взагалі «фізика» – таке явище, яке можна «нагнати» за три дні.

– Розповіжте про країну, де перед тим виступали, та її футбольну лігу.
– Від людей там головне враження – доброзичливість. А чемпіонат у них, порівняно з нашим, відкритіший і емоційніший. У кількох клубів великі фінансові можливості, інші приблизно рівні. Зараз там на передові ролі знову повернувся «Пахтакор».

– В усіх попередніх командах Ви грали на двох позиціях – центрального й правого захисника. Косовський бачить Вас фланговим оборонцем. Де грати комфортніше?
– На обох позиціях. У Макіївці я грав правого, у «Гірнику» було 50х50, флангового або центрального. Прийшовши у «Ворсклу», постійно закриваю позицію правого захисника.

– Є думка, що Ви не до кінця розритий футболіст – мовляв, не використовуються Ваші навички бити штрафні удари й віддавати «перший пас».
– Щодо штрафних: очевидно, це враження з’явилося, бо в першій лізі я три так забивав м’ячі. Взагалі кожен тренер бачить функції футболіста по-своєму й розкриває їх.

– Наступний матч «Ворскли» з «Олімпіком» значною мірою буде визначальним для полтавців.
– У нас зараз усі матчі визначальні. З «Маріуполем» був якраз такий. Ми в кожній грі хочемо виграти, але тепер для нас перемога – те, чого обов’язково треба досягти.