Україна

Прем'єр-ліга

Патрік ван Леувен. Знайомий незнайомець

52-річний нідерландський фахівець Патрік ван Леувен змінив Віктора Скрипника на чолі луганської «Зорі». Що ми знаємо про цього тренера?

Олексій СЛИВЧЕНКО

2022-06-29 10:43

З ван Леувеном один із найкращих клубів української Прем'єр-ліги останніх сезонів підписав трирічну трудову угоду, чим із самого початку показав, наскільки великий кредит довіри отримує новий наставник. Наставник, покликаний змінити біля керма команди українського колегу, котрий успішно себе проявив до цього.

Патрік ван Леувен, незважаючи на те, що для українського футболу є знайомою фігурою, у широких вболівальницьких масах практично невідомий. Так, він працював у «Шахтарі» з 2006 по 2013 роки, проте виключно з юнацькими та молодіжними командами, за якими стежать аж ніяк не всі. Після завершення співпраці з гірниками ван Леувен подався за «довгим тенге» до Казахстану, де протягом майже трьох років де-факто займався проектом розвитку «Кайрата», отримавши посаду спортивного директора алматинського клубу.

Згодом ван Леувену вдалося працевлаштуватися в Ізраїлі, причому у топовому «Маккабі» з Тель-Авіва. Там він кілька років, як і в «Шахтарі», займався академією, а згодом отримав можливість попрацювати наставником першої команди. Причому двічі Патрік робив це у статусі виконувача обов'язків, а за підсумками сезону-2020/21, коли «Маккабі» під керівництвом нідерландця виграв Суперкубок та Кубок Ізраїлю, отримав повноцінний контракт.

На жаль для шанувальників таланту ван Леувена, але кар'єра Патріка на посаді головного тренера «Маккабі» була вкрай недовгою. Його звільнили вже за чотири місяці після призначення з формулюванням «за незадовільні спортивні результати». «Маккабі», який є найтитулованішим футбольним клубом Ізраїлю, справді катастрофічно стартував у сезоні-2021/22, вигравши у стартових семи турах лише два поєдинки за однієї нічиєї та одразу чотирьох поразок. «Жовті» опинилися на 12-му рядку в турнірній таблиці з 14 можливих, що й призвело до логічного розставання з ван Леувеном, без якого «Маккабі» поступово отямився і зрештою фінішував на третій сходинці.

Після «Маккабі» ван Леувен ніде не працював, лише чекаючи на цікаві та вигідні пропозиції. Саме така, очевидно, і надійшла від «Зорі», де вирішили довіритись нідерландцю на три найближчих роки.

Що дасть «Зорі» прихід ван Леувена? Насамперед варто говорити, що підписання контракту з нідерландським фахівцем під час повномасштабної фази російсько-української війни саме собою виглядає незвично для української Прем'єр-ліги. В той час, коли переважна більшість іноземців буквально мріють про від'їзд з України, Патрік висловив бажання і готовність попрацювати з луганцями. Зрозуміло, що команда більше не базуватиметься у Запоріжжі, оскільки в області йдуть активні бойові дії з російськими окупантами, а з високою ймовірністю розташується десь на заході України, звідки буде можливість для недовгих поїздок на матчі єврокубків.

Крім ван Леувена чутки сватали до «Зорі» ще двох фахівців – Олександра Бабича та Олександра Хацкевича. Обидва на словах висловлювали готовність прийняти луганчан, як і Юрій Максимов, який пішов з «Ворскли», але кандидатура останнього особливо і не розглядалася. Примітно, що агентом, який представляє інтереси всіх фахівців, можливість призначення яких розглядалася власником «Зорі» Євгеном Геллером, є Вадим Шаблій. Такий ось «збіг»…

Чому таки ван Леувен, а не Бабич чи Хацкевич? Теорій щодо цього існує кілька, але жодну з них не варто сприймати як догму.

Перше – ван Леувен зарекомендував себе непоганим фахівцем із роботи з молоддю. У «Шахтарі» нідерландцю справді вдалося вибудувати якісну систему роботи з талантами із застосуванням передової практики. Втім, не варто забувати, що із самого початку «гірники» робили ставку на співвітчизника ван Леувена Хенка ван Стея, котрий багато в чому стояв біля витоків процесу, але через два з половиною роки перебування в Донецьку спокусився на можливість попрацювати головним тренером «Де Графсхапа», залишивши своїм наступником ван Леувена.

З огляду на серйозні фінансові та кадрові проблеми, які намічаються майже у всіх без винятку клубах української Прем'єр-ліги, «Зоря» просто зобов'язана буде робити ставку на своїх вихованців. І ван Леувен є гарним варіантом для просування молодих талантів у першу команду. Раніше в «Шахтарі» через академію, очолювану Патріком, пройшло багато зіркових нині за українськими мірками гравців – Маліновський, Караваєв, Тотовицький, Ракицький, Коваленко, Зінченко… Інша річ, що в Донецьку було вибудовано фантастичну молодіжну структуру, як у плані скаутингу та і у плані інфраструктури. В «Зорі», яка ще й буде змушена знову поневірятися містами та містечками України, нічого подібного не буде й близько, а тому чекати від ван Леувена чогось надприродного в цьому питанні навряд чи варто.

undefined

  
Друге – ван Леувен добре знає український футбол і, зокрема, «Шахтар», з яким у «Зорі» останнім часом особливі стосунки. Після призначення Мірчі Луческу до «Динамо» питання з приходом іншого екс-«гірника» до табору нині дуже дружньої для киян «Зорі» бачиться чимось якщо вже й не сакральним, то як мінімум знаковим. Тим більше, що «Шахтар», розгубивши всіх легіонерів, більше не матиме такої кадрової переваги над іншими, і проти донеччан спробують використати всі можливі козирі – навіть запрошення «колишніх». Крім того, за деякими даними, розставання ван Леувена із «Шахтарем» свого часу, як і у випадку з Луческу, не обійшлося без певних «шорсткостей». Хоча останнє – лише чутки, і хто знає, чи варто їм вірити…

Третє – статусність. Все-таки для «Зорі» прихід умовного Бабича після Скрипника, який попрацював із німецьким «Вердером», був би певним кроком назад, робити який чисто в іміджевому плані керівництву, вочевидь, не хотілося. Іноземний тренер, який виграв нехай і не ключові, але все ж таки трофеї в Ізраїлі – це з точки зору міжнародного сприйняття команди куди цікавіше, аніж місцеві фахівці, котрі не мають широкого визнання та впізнаваності за кордоном. За часів, коли постійна увага з Європи є надзвичайно важливою для всієї України, її футболу загалом та футбольних клубів зокрема, нідерландець на чолі команди – правильне рішення. Зрештою, через ван Леувена буде можливість регулярно доносити в західні ЗМІ всю ключову інформацію не лише з життя «Зорі» та УПЛ, а й просто з країни, яка несе неймовірні втрати від російської військової агресії. Це особливо важливо з огляду на відвертий прагматизм, з яким часом підходять політики з Нідерландів до проблем та потреб сучасної України. Так-так, розповідати про те, що футбол поза політикою більше ніхто ніколи не буде. Як мінімум, в УПЛ. А тому і в цій площині всі рішення варто зважувати та опрацьовувати особливо ретельно.

Але є й четвертий аспект. Не менш важливий та цікавий, аніж попередні три. Все-таки репутація у Патріка ван Леувена у футбольному світі дуже особлива. Скажімо, з «Шахтаря» свого часу нідерландець побажав поїхати просто тому, що в «Кайраті» йому запропонували кращу посаду і більше грошей. Подейкували, що в Казахстані фахівець заробляв близько 20 тисяч доларів на місяць, жив у шикарній орендованій квартирі, яку оплачував клуб, і мав можливість чотири рази на рік літати на батьківщину за рахунок «Кайрата». Приблизно такі ж гроші чотири роки тому в луганському клубі заробляв Юрій Вернидуб, котрий для цього пройшов спершу непростий шлях і підняв «Зорю» з аутсайдерів у лідери УПЛ.

undefined

  
Крім того, в Казахстані деякі ЗМІ відкрито писали, що за ван Леувена в «Кайраті» розпочався відвертий експеримент над вихованцями академії. Подейкували, що разом із залізною дисципліною, що є однозначним плюсом, у юнацьких командах почав бути присутнім елемент комерції – зокрема, батькам доводилося платити за навчання футболу своїх дітей. Траплялися випадки конфліктів з різними футбольними федераціями та асоціаціями, коли «Кайрат» не відпускав до юнацьких та молодіжних збірних гравців академії. А ще розповідали про так звану «універсальну систему підготовки» молодих футболістів, яку приписували ван Леувену, хоча навіть людям, які поверхово розбираються у футболі, зрозуміло, що в цьому виді спорту не може бути однозначних стандартів виховання, і завжди повинно знаходитися місце для творчості та розвитку індивідуальних якостей.

Врешті-решт фігура ван Леувена навряд чи з'явилася у «Зорі» без чергового лобізму з боку Вадима Шаблія. Мабуть, влаштувати нідерландця в луганському клубі було цікавішим варіантом для посередників, хоча до подібного в аспекті «Зорі», як і інших команд УПЛ, на кадровий потенціал яких впливає один агент, багато хто вже встиг звикнути.

Що ж, подивимось, як у ван Леувена все складеться із «Зорею». До своїх 52 років він не має багатого досвіду роботи на такому рівні, а тому ми однозначно станемо свідками своєрідного експерименту. Інше питання, що час зараз для цього якраз слушний – якщо вийде, то на ван Леувена та керівників «Зорі» чекає небувалий успіх і гучна похвала, а якщо ні, то навряд чи хтось буде надмірно категоричний і принизливий в оцінках. Такий нині час, коли футбол змушений змінюватись і виживати, боротися за життя та перемагати. Іншого просто не дано.

sport.ua