Круглый стол был организован 10 марта, в преддверие проведения парламентских слушаний на тему подготовки Украины к Евро-2012.

В мероприятии участвовали: шеф-редактор сайта Общественной организации «Комитет общественного контроля ЧЕ-12» Андрей Капустин, советник президента группы DCН – ключевого инвестора подготовки Харькова к Евро-2012 Елена Деревянко, директор Центра исследования проблем гражданского общества Виталий Кулик и директор социально-экономических программ Центра политического консалтинга Олег Килимник.

Олег Килимник: Наш круглий стіл відбувається напередодні парламентських слухань, які будуть завтра. Це означає, що до тематики Євро-2012 буде привернута значна увага не тільки представників засобів масової інформації, але й всіх тих, хто причетний до підготовки Євро в Україні.

Я хочу представити вам учасників сьогоднішнього круглого столу. Це Андрій Капустин, шеф-редактор сайту сайту Громадської організації «Комітет громадського контролю ЧЄ-12»,  Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства, Олена Дерев’янко, радник президента групи DCН – ключового інвестора підготовки Харкова до Євро-2012. Мене звати Олег Килимник, я є директором соціально-економічних програм Центру політичного консалтингу.

Що ми маємо на сьогоднішній день? Ми маємо 7,5 млрд. гривень, які будуть направлені з державного бюджету на підготовку до Євро-2012 в цьому році. Багато це чи мало? Власне, можна було б говорити, якби ми знали точно – вони будуть використані і профінансовані вчасно. Але на сьогоднішній день ми повинні констатувати, що ця сума переважно фінансуватиметься зі Спеціального фонду державного бюджету. А це означає, що фактично ці статті не є захищеними і фінансуватимуться за залишковим принципом. Тож, одна з ключових проблем, яка на сьогоднішній день пов’язана з підготовкою, – це не реалістичність вчасного фінансування цих процесів.

Але ми знаємо також, є кілька площин, де криються проблеми з підготовки до Євро-2012 в Україні. Перш за все, це внутрішньополітичний аспект, адже в ситуації, коли ключові політичні гравці не мають згоди щодо того, як рухатиметься Україна в майбутньому, – це відбивається і на підготовці до чемпіонату. Ми знаємо, що розроблено ряд законопроектів, які також будуть завтра розглядатись на парламентських слуханнях. Але ми не переконані, що існуватиме політична згода сил парламенту, щоб прийняти їх вже найближчим часом. Крім того, навіть якщо вони будуть прийняті до середини цього року, кошти можна буде закладати в державному бюджеті на наступний рік, адже зміни до законодавства також стосуються змін до податкового законодавства. Бюджет не можна змінювати за півроку до початку нового бюджетного року.

Інший вимір – це внутрішньоекономічні проблеми, проблеми з бюджетним фінансуванням. Євро-2012 міг би стати справжнім локомотивом, почати витягати українську економіку з кризи. Дуже прикро констатувати, що уряд і парламентські політичні сили доси не взяти цей проект як основу економічного порятунку країні. Адже ми знаємо, що реалізація інфраструктурних проектів стимулюватиме внутрішній попит в країні. Таким чином ми можемо не тільки зупинити темпи падіння промислового підприємства, а, можливо, трохи підняти його.

І остання площина, в якій криється проблематика стосовно Євро-2012 – потужна інформаційні війна, яка на сьогоднішній день проводиться перш за все у західних засобах масової інформації. Ми часто чуємо і читаємо провокаційні заяви стосовно готовності чи неготовності України прийняти Євро-2012, стосовно того, що якісь міста не зможуть вчасно підготуватися і, відтак, будуть виключені з переліку учасників Євро-2012 і таке інше.

Тобто це три основні пласти проблематики, які на сьогоднішній день давлять, в негативному сенсі слова, на підготовку до чемпіонату в Україні. На цьому я хотів би завершити свій вступ і передати слово експертам. Перш за все – Віталію Кулику, якій зупиниться на політичному аспекті підготовки до Євро-2012.

Віталій Кулик: Дякую. Хочу сказати про ризики, які зараз, під час підготовки до Євро-2012, достатньо вагомі і, з моєї точки зору, є ключовими. Євро-2012 може стати заручником політичного протистояння між прем’єром, президентом і Верховною Радою. Тобто  політична криза може призвести до втрати Україною можливості проведення Євро-2012.

На даний момент є спроба «заговорити» саму проблему підготовки. Відповідальність за провали чи прорахунки перекладаються сторонами один на одну. Зокрема, 6 березня цього року відбулася акція протесту, яка була організована Партією регіонів і Компартією проти реконструкції футбольного стадіону «Металіст». Акція була масовою, в ній брали участь близько тисячі чоловік, в основному підприємці та жителі будинків, які знаходяться біля стадіону. Учасники заявили, що готові продовжувати акції протесту аж до Євро-2012,  безпосередньо впливати на громадську думку і чинити протести під час проведення самих матчів.

Подібна ситуація відбувається і в Донецьку, і, певною мірою, в Києві, оскільки є незадоволені роботами по будівництву готелів, інфраструктурних, транспортних мереж і таке інше. Якби це були соціальні акції низового характеру – то була б одна проблема. Але  ми бачимо, що ініціаторами і тими, хто провокує та збурює громадську думку, є опозиційні політичні структури, які опонують до існуючої влади у регіонах. Тобто вони просто користуються політичною кон’юнктурою для критики місцевої влади. І таким чином вони провокують те, що влада має йти або на поступки, проводячи певну корекцію своїх робіт і виділення коштів в напрямку будівництва певних об’єктів, або фактично відбувається блокування.

Варто зазначити, що сьогодні політичні сили не змогли об’єднатися і перетворити Євро-2012 на вартий реалізації національний проект. Я пам’ятаю, коли Україна отримала можливість проведення Євро-2012, святкували всі без виключення в парламенті і в навколо нього. Але на даний момент ми вимушені констатувати, що протиріччя між політиками можуть призвести до «заговорення» проблеми підготовки, і, по-друге, до зриву самої підготовки і проведення.

Друге – це те, що сказав Олег – відбувається певна інформаційна кампанія. Її із захватом підхоплюють вітчизняні ЗМІ, передаючи неперевірену та недостовірну інформацію стосовно рівня підготовки до Євро-2012. Відбуваються інформаційні спекуляції навколо цього питання. Зокрема, деякі жовні видання на Сході і на Заході підхоплюють певні заяви окремих політиків про абсолютну неготовність України до Євро-2012, про зрив фінансування, про відсутність будівельних робіт на об’єктах і таке інше. Коли ж здійснюється перевірка фактів, виявляється, що це не відповідає дійсності.

Певні сили за кордоном не зацікавлені у проведенні Євро-2012 в Україні. Це, по-перше, це  безпосередні конкуренти України по проведенню, а по-друге, політичні сили, які зацікавлені в дискредитації держави України перед світовою громадськістю. Хотів би зазначити, що нас  дискредитувати вже нікуди. Фактично, ми себе вже остаточно дискредитували. Імідж України знаходиться якщо не нижче плінтуса, то, принаймні, з нами можуть конкурувати лише Сомалі та Бурунді. Проте, варто зазначити, що все-таки залишається зацікавленість тієї кількості туристів та фанатів, які готові приїхати в Україну на Євро-2012. Однак серед них формується думка, що Україна є країною нестабільності, що сюди приїжджати недоцільно та країна взагалі неготова ні культурно, ні політично, ні інфраструктурно.

І ще хотів би зазначити: Україна не реалізує кроки, пов’язані з соціальними та політичними проектами стосовно Євро-2012. Зокрема, в Польщі відбудеться міжнародна конференція за підтримки УЄФА, присвячена боротьбі з расизмом та проявами ксенофобії. В цій конференції беруть участь більшість європейських країн, більшість фан-клубів, громадські активісти тощо. Ця проблема поставлена на порядок денний як в Польщі, так і в Німеччині, Великобританії, Франції. Це проблема, яка хвилює всю Європу, – боротьба з фашизмом і ксенофобією. В той же час Україна проявляє мінімальний інтерес на державному рівні до цієї проблематики.

Також варто зазначити, що не активізована робота в напрямку реалізації туристичних, інформаційних кампаній по популяризації міст, де будуть проводитися футбольні чемпіонати. Польща підписує угоди з німецькими туристичними корпораціями про участь в торгах 2012 року, а Україна рухається лише на рівні розробки технічної документації. Якщо Польща з Україною відкриває перехідні пункти (на 2010 рік планується відкриття двох пунктів пропуску на кордоні), то Україна фактично не працює в цьому напрямку. Взагалі немає інформації про відкриття нових чи облаштування існуючих пунктів пропуску для проїзду автотранспортом для бажаючих подивитися Євро-2012.

Це вже не кажучи про рівень сервісу туристичних послуг, який за оцінками міжнародних експертів залишається на рівні «двіїчки», тобто двох зірок, якщо загалом брати всі готелі. Як стверджує УЄФА, оптимальним варіантом був би рівень «трійки». На даний момент Україна не досягла цього рівня і ми опиняємося перед ситуацією, коли будуть реалізовуватися «прожекти». Це було під час «Євробачення» – згадайте відкриття на Трухановому острові «палаточного городка». В такому ж дусі деякі міністерства спробують покрити свої проколи в плані розміщення гостей і бажаючих подивитися футбольний чемпіонат.

Також варто зазначити, що активна фаза підготовки до чемпіонату збігається з президентськими виборами. І кожен з кандидатів в президенти буде неодмінно використовувати ситуацію, щоб отримати політичний капітал на цій темі. Скажімо, Юлія Тимошенко буде звинувачувати своїх опонентів в зриві підготовки, її опоненти будуть звинувачувати її в зриві підготовки. В результаті ця проблема буде винесена на телебачення,  стане обговорюємою, а справжніх дій, направлених на реалізацію проектів, не відбудеться. Євро-2012 під час президентської кампанії можуть просто «заговорити». І це є головною небезпекою для проведення чемпіонату.

Підсумовуючи, хотів би зазначити: попри те, що більшість політичних сил абсолютно позитивно сприймають проведення самого чемпіонату, є політичні сили, які намагаються зробити на цьому політичний капітал на місцях. Провокують дії, які можуть створити певні перешкоди для проведення самого Євро-2012. Це стосується Львова, Донецька, Харкова, Києва.

В той же час хотів би зазначити повний різнобій державних структур, які не можуть між собою скоординуватися. Заяви Міністерства сім’ї та спорту і координаторів від Кабміну по Євро-2012 іноді є просто взаємовиключними. Всі без виключення чиновники, які займаються  підготовкою до Євро-2012 посилаються на хронічну відсутність коштів, попри те, що нібито виділені 7, 5 млрд. В такій ситуації ми не можемо знайти винного, крайнього – того, хто, власне, буде нести політичну відповідальність в разі зриву Євро-2012. На даний момент на це питання не можуть дати відповідь ні в Кабміні, ні в Адміністрації президента, ні у Футбольній федерації.

Олег Килимник: Це була політична оцінка. Я передаю слово Андрію Капустіну, шеф-редактору сайту Громадської організації «Комітет громадського контролю ЧЄ-12». Він, як ніхто інший, обізнаний, що відбувається в державних інституціях, і так саме добре знайомий з ситуацією підготовки до парламентських слухань. Чи є надія на те, що результатом стане ухвалення якихось позитивних рішень?

Андрій Капустін: Все уже практически было сказано, можно ничего не говорить…

Во-первых, я хочу показать эту цифру. К завтрашнему дню остается 1185 дней до начала Евро. Цифра пока выглядит достаточно симпатично, но, на самом деле, это предельно короткий срок. И создается впечатление, что не только при подготовке к Евро, но и в других позициях, многие наши политики и чиновники думают, что они живут столько, сколько живут черепахи, т.е. почти вечность. Хотя на самом деле время не ждет и просто дышит в спину.

Завтра наконец-то состоятся эти злополучные парламентские слушания, которые несколько раз переносились. Проводить их надо было регулярно и в 2007, и в 2008 году, но мы прекрасно знаем, что тут у нас происходило. И, наверное, хорошо, что они завтра все-таки состоятся и будет привлечено внимание, потому что на сегодня самым слабым звеном является Верховная Рада. В Украине отсутствует законодательная база, которая способствовала бы привлечению инвестиций, украинское законодательство далеко от  цивилизованных нормам, по которым работают инвесторы во всем мире. А их отсутствие на сегодняшний день во многом объясняет ситуацию с подготовкой к Евро.

Причем это касается не только инвестиционных законов. Например, есть закон, принятый в первом чтении 16 декабря 2008 года. Он требует уточнения термина «инвестиция». О чем мы говорим и с чем мы работаем, если у нас законом окончательно не определен сам термин? Был бы проект Евро в Украине, не было бы – сам факт говорит о многом. Причем это касается не только инвестиций, а также вопросов, связанных с теми же скинхедами,  ужесточением законодательства, ксенофобией и т.д.

Короче, от Верховной Рады на сегодняшний день действительно зависит очень многое. Даже если не будет стабильных финансовых поступлений, наполнения Стабфонда, на которое рассчитывают многие ответственные за подготовку Евро, то наличие хотя бы законодательных инструментов так или иначе должно облегчить процесс. Нельзя без законов что-то делать и строить!

Наш Комитету, фактически, единственный, кто занимается общественным контролем. С 2007 года мы провели в Киеве, Харькове, Днепропетровске и Львове в общей сложности 12 или 14 круглых столов. По абсолютно разным вопросам – от упоминавшейся расизма и ксенофобии до страховой медицины и безопасности. Приходило очень большое количество журналистов и экспертов, не имеющих отношения ни к исполнительной, ни к законодательной власти. Представители же законодательной власти и исполнительной власти (я имею в виду прежде всего Киев) эти мероприятия игнорировали. Что во многом является очень хорошей основой для того, о чем говорил Олег, – информационных войн.

Молчание чиновника, нежелание чиновника делиться информацией порождает слухи, дает возможность тем, кто активно использует Евро как политтехнологию, впрыскивать  псевдосенсации, которые могут быть радостно подхвачены где-то за границей, а потом бумерангом возвращаются сюда в виде комментариев политиков или людей, заинтересованных в том, чтобы в Украине этот проект рухнул. Чиновники ограничиваются  бездарными пресс-релизами, которые даже большим коллективным разумом не перепишешь так, чтоб это было интересно. Не набравший нормальных темпов работы пресс-центр в Укринформе пока не покрывает дефицита информации.

Сложно себе представить, что все журналисты Украины вдруг стали ее врагами и начинают с садо-мазохистским наслаждением «мочить» самих себя, потому что где-то какой-то дурак сказал непроверенную глупость, а здесь его все хором начинают цитировать. Дефицит информации, дефицит контр-комментариев, соответственно, порождает такую политику.  Насколько я знаю, у вице-премьера Васюника был намечен круглый стол с главными редакторами ведущих СМИ именно в отношении информационной политики. Почему не состоялся – неизвестно. На сегодня из випов есть два спикера, которые нормально работают, – это тот же Васюник и Суркис. Но они не в состоянии перекрыть весь дефицит информации. И я не думаю, что завтрашние слушания этот вопрос как-то решат. У меня, как у человека, который входит в рабочую группу подготовки этих слушаний, возникло ощущение, что мы  получим от представителей министерств очередной бодрый рапорт о том, как они готовы осваивать деньги, которых нет. Пилить – это любимая  работа чиновников, неважно что, они всегда готовы.

Но все же рекомендую обратить внимание на завтрашние слушания, чтобы понять хоть какой-то алгоритм, который будет вырабатываться. И самое главное, итогом должно бы стать принятие решения – оперативное внесение всего пакета законов в повестку дня Верховной Рады. Причем не только презентованных законов, но и тех нескольких законов, которые были на позапрошлой неделе анонсированы в Минэкономики и сейчас гуляют по кабинетам. И если до июня они не будут приняты, то 2009 год можно считать похороненным в этом отношении. Без законов мы не получим нормальный бюджет и все будет идти на уровне частых парламентских слушаний, т.е. чистого «забалтывания» процесса. Поэтому теребите этих красавцев, которые хоть за что-то могут ответить.  Добивайтесь реальной  информации, а не слухов, которые носят преимущественно сенсационный характер. Слава богу, процесс сдвинулся с мертвой точки. Платини сказал: будут стадионы – будет Евро. Будут аэропорты – а они делаются – будет Евро. Один раз поживут не в самых лучших пятизвездочных отелях. Приезжают же, в самом деле, не по музеям ходить, а смотреть футбол. Стадион есть, инфраструктура есть. Есть где рядом кинуть кости, выпить пива – значит, будет футбол.

Олег Килимник: Дякую, Андрій. Від себе хотів би зазначити, що до круглого столу були запрошені представники влади, але вони чомусь не прийшли. Я сподіваюся, це пояснюються тим, що вони готуються до парламентських слухань. Натомість, ми маємо сьогодні людину, яка як ніхто інший знає про підготовку до Євро-2012 на місцях. Я хотів би надати слово пані Олені Дерев’янко, яка є радником президента групи DCH, яка займається підготовкою до Євро-2012 у Харкові. Будь ласка.

Олена Дерев’янко: Группа DCH – компания, которая занимается управлением активами человека весьма известного – Александра Ярославского. Он входит в Топ-10 самых состоятельных украинцев, и он харьковчанин, который взял на себя ответственность за подготовку родного города к Евро-2012.

Понятно, это не дело частного инвестора заниматься дорогами, координацией структур, которые необходимы под Евро. Частный инвестор может взять на себя ключевые объекты. И здесь капитализм, наверное, является лучшим строем, поскольку частный капитал предполагает персональную ответственность. В данном случае речь идет о персональной  ответственности за стадион «Металлист», на котором играет клуб «Металлист», и аэропорт, реконструкцией которого тоже занимается группа DCH. Аэропорт уже в конце этого месяца выйдет из так называемого «нулевого цикла». Кто был в Харькове в аэропорту, наверное, представляет себе этот объект. Проще сказать, что аэропорта там на данный момент нет. Это некое странное здание, сталинский ампир, который, безусловно, представляет собой памятник архитектуры, но абсолютно не пригоден для приема пассажиров по евростандартам.

Стадион будет закончен на полгода раньше, чем предполагалось по стандартам УЕФА. Это сам стадион и прилегающая территория с паркингами, поскольку требования УЕФА к ним очень высокие. Рядом со стадионом «Металлист» находится единственная в Украине Детско-юношеская спортивная академия, работа в которой сейчас практически завершена – завершают оборудование полей и самого корпуса. Там будут жить технические специалисты во время проведения матчей, и там же будут размещаться представители СМИ. То есть Академия играет существенную роль с точки зрения инфраструктурного объекта. Плюс на этих полях УЕФА настоятельно рекомендует проведение турниров болельщиков, т.е. это также фан-зона.

Кроме того, у «Металлиста» есть учебно-тренировочная база. Это идеальное место для размещения команд-участниц. И, если будет на то воля людей, землю выделяющих, там будет спортивно-туристический городок, где разместятся судьи, прочие вип-гости. Это как раз компенсация дефицита отельной недвижимости.

По ценам на середину прошлого года, стоимость программы DCH по подготовке Харькова к Евро-2012 оценивалась порядка 600 млн. долларов. Сейчас сложно просчитать какие-то финансовые параметры, поскольку что-то у нас дорожает, что-то дешевеет. Проекты актуализируются, но суть остается неизменной – это многомиллионная программа. Только в течение последних двух месяцев 1,5 млн. евро было израсходовано на то, чтобы построить такую систему доступа на стадион, которая бы соответствовала требованиям УЕФА. Это турникеты, которые имеют пропускную способность, соответствующую вместимости  стадиона. Стадион «Металлиста» рассчитан принимать матчи четвертей и полуфиналов  международных состязаний. Оборудование необходимой системы доступа на стадион и парковку по нормам УЕФА производится компаниями, которые сертифицированы УЕФА.

К чему я так бодро рапортую? Если есть экономическая воля, то никакие политические риски не способны эту экономическую волю свести на нет. В Харькове ровно месяц назад побывала делегация во главе с одним Тейлором(послом США), в тот же день побывал и второй Тейлор(генеральный секретарь УЕФА). И они очень положительно оценили ситуацию. Уильям Тейлор, посол США, сказал буквально следующее: в отличие от Киева (он подразумевал не местную, а центральную власть), в Харькове я увидел удивительное единодушие региональной власти и частного инвестора. Генеральный секретарь УЕФА тоже уехал воодушевленным.

Об упомянутых сегодня акциях протеста я бы сказала следующее: за любыми симулятивными политическими акциями стоят совершенно конкретные экономические интересы. Я не видела ни одного города в Украине, в котором был бы так высок энтузиазм Евро. Я не видела ни одной попытки очернительства евро-перспектив со стороны харьковских журналистов.

Что касается информационных войн в принципе, я скажу как член Совета экспертов по общественным коммуникациям и вице-президент Украинской лиги по связям с общественностью. Недавно у нас был круглый стол о том, как Украина проиграла ли, выиграла ли газовую войну с Россией. Так вот, рекомендация круглого стола о том, как нам обустроить пиар-активность в управлении международным имиджем Украины применительно к евро-проектам. Наверное, это должно стать не накачкой Васюником  главных редакторов какими-то темниками, это должен быть разговор специалистов, которые по итогам вырабатывают какой-то конкретный проект и организационный механизм. Потому что очень существенным фактором принятия решения о проведении тех или иных общественных состязаний является энтузиазм местного населения. В Харькове энтузиазм чрезвычайно велик. Это видно по фан-клубам, за которыми не стоят никакие политические силы. Если бы мы все, люди, так или иначе причастные к формированию общественного мнения, могли стимулировать появление такого энтузиазма на низовом уровне, это было бы здорово.

Олег Килимник: Дякую, пані Олено. Як бачимо, не все так погано в нашому господарстві.

Будь ласка, запитання від журналістів. Продовжимо наш круглий стіл в форматі діалогу.

Питання: Кажуть, що криза може завадити проведенню Євро-2012. На ваш погляд, наскільки скоротяться інвестиції і саме які об’єкти можуть бути під загрозою?

І другу питання. В травні будуть визначатися з містами. Які міста, на ваш погляд, можуть втратити право на проведення Євро-2012?

Олена Дерев’янко: По инвестициям. Тут я скажу как экономист, не от имени DCH, а как независимый эксперт. Инвестиция приходит оттуда, где есть деньги, туда, где они нужны. На самом деле, денег в этом мире нет нигде. Кризис ликвидности глобален, наблюдается во всем мире и, безусловно, в Украине. Но все равно есть места, где эти деньги есть. У DCH деньги есть. Те объекты, за которые отвечает частный инвестор– вы наблюдаете это в Донецке, Днепропетровске, Харькове – где есть частный инвестор с хорошими международными связями, те объекты в зоне безопасности. Какие объекты в зоне риска? Там, где нет частного инвестора.

Андрій Капустін: Еще два слова про инвестиции. Я не такой большой эксперт в этом вопросе, но есть объективный фактор. Во всех странах, пораженных кризисом, только две страны (если брать Европу) имеют такой длинный долгоиграющий проект, как Евро-2012. И, несмотря на все негативные события, которые происходят в мире, мы видим, что спорт продолжает существовать. В спорт вкладывают деньги. Даже такие небольшие соревнования (по сравнению с Евро-2012), как последний чемпионат по биатлону, привлекают внимание,  туда тоже пошли деньги. Мы можем посмотреть по активности инвесторов. Не забывайте, что летом в Донецке проходит «молодежка» Евро-2009. Мы видим, как готовится к Чемпионату мира по футболу Южная Африка. De Beers останавливает производство алмазов, а чемпионат продолжают готовить. Значит, эта перспектива видится инвестору более привлекательной.

А наши политики все не поймут того, что у Украины в руках уникальнейший инструмент, причем еще и объединительный проект. То, что мы видим в Харькове, – действительно уникальная ситуация. Поскольку так далеко зашедший конфликт между областной и городской властью вдруг прекращается на теме Евро. И Аваков, и Добкин начинают работать в одном русле. Это не означает, что они начали друг друга целовать в десны, но это «водяное перемирие», и мы видим результат. Тут я перехожу к ответу на второй вопрос.

В мае будут определены четыре города. Явно не будет Одессы. Но это субъективно мое мнение: будут Донецк, Днепропетровск, Киев, Харьков. Львов не успевает, очень долго раскачивался. В отличие от Харькова, который, получив статус города-резерва, сумел сделать такой рывок. Это не комплимент генеральному инвестору, просто объективная оценка. Стадион в Донецке, стадион в Днепропетровске – частные инвестиции. По тому же пути пошли в Харькове. Результат не то что налицо – тут даже слепо-глухо-немой бы все понял.

Віталій Кулик: Я би ще хотів додати з приводу інвестицій. Пам’ятаєте, коли ми виграли Євро-2012, наші політики, в Адміністрації президента, в Кабміні стверджували, що це дає можливість відкрити нові робочі місця. Коли криза розпочалася, знову-ж таки багато хто спекулював, що Євро-2012 може стати національним проектом, який забезпечить вихід з кризи, надасть нові робочі місця гастарбайтерам, які нібито мають повернутися в Україну і таке інше. Як ми бачимо зараз, жодного робочого місця в контексті Євро-2012 не створено. Це не стало інструментом виходу з кризи. На цьому варто поставити крапку, бо все зрозуміло. Влада не змогла скористатися цим інструментом. Справді, там де є приватний інвестор, він розуміє, що може отримати прибуток, що це є непоганим вкладанням коштів у прибуткову справу. Держава не бачить чомусь своєї вигоди у вкладанні коштів у таку прибуткову справу, як Євро-2012. Навпаки, перекидаються кошти на покриття соціальних дірок, замість того, щоб інвестувати у справді доходну справу, яка може «відбитися» протягом трьох років.

Андрій Капустін: Последнее, что я хотел бы добавить. Исполнительная власть хронически не хочет обращать внимание на экспертную оценку. Очень сложно найти такое поле, где оценки экспертов были бы настолько единодушны и единогласны. Это же не сговор! У экспертов тоже конкуренция, а тут все в один голос говорят: ребята, надо делать так, идти по такому пути. Но власть говорит: нет, мы сами все знаем, не лезьте. Как нам объяснил один чиновник из Киевской администрации – перестаньте нас выдергивать на ваши круглые столы, мы сами все знаем, как надо и потом предъявим готовый продукт. Вот это-то и страшно.

Питання: Возможно ли непаритетное распределение по городам? И вопрос по информационной политике. Если проследить ситуацию с осени прошлого года, мы видим ряд заявлений, как на уровне газет, местной власти, так и на уровне министра спорта, что Украина не успевает подготовиться к Евро-2012. С чем это может быть связано и во что может вылиться?

Андрій Капустін: Что касается паритетности, здесь нам очень «помог» президент Ющенко, который в прошлом году сказал, что не исключает того, что Евро может быть всего в двух городах. Это очень «порадовало» всех. Сейчас он сделал резкий вираж в другом направлении и заявил, что не допустит, чтобы не было паритетного начала. На что УЕФА ответило: мы вообще не знаем, ху из мистер Ющенко. Не ему решать. Все зависит от уровня подготовки. Сложно заподозрить такое число випов из УЕФА в коллективном лицемерии. Маловероятно. И Платини себя не нужно подставлять, и тому же Тейлору, и остальным. Даны четкие установки: стадионы, аэропорты, гостиничная инфраструктура. Три стадиона – без опасений, четвертый в стадии работы. Процесс идет. И настрой будет на паритет. Тот факт, что УЕФА все шесть городов в Украине поставило в равные условия конкуренции, наверное, тоже подстегнул местные администрации, которые заинтересованы, чтобы чемпионат прошел в их городах. Поэтому пока будем надеяться на четыре. Кроме того, не нужно забывать, что Польша не идет с бешеным отрывом в подготовке своих городов. И если брать шесть польских городов – надо смотреть на ситуацию в двух резервных. И кто сказал, что там все настолько классно, что можно буквально завтра туда все переводить?

Віталій Кулик: Стосовно інформаційного супроводу я хотів би уточнити репліку міністра Юрія Павленка. Він сказав, що коментував реальний стан речей. Що він не отримав  інформацію від міністра-куратора, це по-перше. По-друге, незрозумілі суми, дати і графіки виконання зобов’язань Кабміну по фінансуванню. Він говорив про Львів, а також про здатність України бути готовою до часу «Ч». Він сказав, що ми не встигаємо. Це об’єктивна констатація. Я б не хотів виривати з контексту його слова.

Ми говоримо про те, що інколи наші посадовці дають взаємовиключні коментарі. Звичайно, у пересічного європейського спостерігача або представника УЄФА виникає маса запитань.  Він хоче приїхати, пощупати на місті, що тут відбувається. І навіть він, приїхавши в Україну, не може отримати внятної відповіді від наших посадовців, який же стан речей. Одне відомство йому дає одні цифри, інше – зовсім інші цифри. Тут питання до того, що відсутня координація на рівні Кабінету міністрів загалом в плані підготовки до Євро-2012. Можливо, проблема в протистоянні між політичними силами, що накладає свій відбиток на відсутність координації. А можливо, це нездатність деяких посадовців налагодити цю координацію. Це при тому, що всі посадовці зацікавлені у Євро-2012 офіційно. Але кроків по координації ми не бачимо. Складається враження, що одне відомство не знає, що робить інше. Наприклад, в  мене складається враження, що Міністерство молоді та спорту не має всієї картини, що відбувається в транспорті, в будівництві, правоохоронних органах в напрямку підготовки до Євро-2012. Немає обміну інформації між відомствами. Хтось транслює свої «шапкозакидательские» настрої у пресу, або через звинувачення один одного провокує те, що не зрозуміло який стан підготовки. Це провокує непорозуміння і ці інформаційні кампанії. Чим користуються треті сили, які зацікавлені в демонизації той політичної сили, що існує.

Олена Дерев’янко: Резюмируя, такие заявления можно расценивать либо как безнадежную глупость, либо как вредительство наших вип-спикеров. Но так огульно обвинять бы не хотелось. У нас речь идет о коммуникативном бескультурье. Речь, как мне кажется, даже не в отсутствии координационных механизмов. Они просто не понимают, что есть некие табу, месседжи, которые нельзя по определению посылать в информационное пространство, потому что априорно они являются источниками репутационных рисков для Украины. И  самое главное – это риски общестранового характера.

А применительно к местной власти, я могу сказать по Харькову следующее: насколько конструктивна исполнительная власть, настолько деструктивна власть представительская. Люди, которые по определению, больше политики, чем чиновники, готовы делать вот эти самые эпатажные необоснованные заявления. Настолько же люди, которые скорее чиновники, чем политики, ведут себя сдержанно. Положение обязывает. Место сидения определяет точку зрения и готовность к таким вот резким заявлениям.

Андрій Капустін: Я бы добавил в отношении слов, вырванных из контекста. Это очень важно. Даже применительно к Евро-2012 сколько раз уже нарывались на ситуацию, когда начинается: министр такой-то заявил то-то, чиновник такой-то сказал то-то. Вырезали кусок из контекста, вбили в заголовок – сенсация обеспечена, число заходов в интернете великолепное, кто-то получает прибавку к гонорару, не просчитывая, какие последствия дает вброшенное слово. Поэтому чиновникам надо фильтровать каждое слово, представляя и просчитывая варианты, то, в каком виде фраза может вырываться из контекста.

Віталій Кулик: Але не мовчати.

Андрій Капустін: Да, не молчать. Просто тщательнее готовиться. Использовать экспертные оценки. Потому что не может чиновник, который может быть очень хорошим исполнителем, и проработать 5-10 лет в министерстве, вдруг отвечать за подготовку к Евро-2012. Он не понимает, что это такое и не виноват, у него уровень другой. Помню, ответственный за Евро в Днепропетровске в прошлом году активно доказывал, что Евро не является коммерческим проектом. Эксперты несколько опешили. И таких случаев огромное количество.

Олег Килимник: Я дякую усім журналістам за увагу. До наступних зустрічей.