...почали психічну атаку на тих хто практично забезпечив Україні перемогу в Кардіфі і, звичайно, перемогу у збереженні паритету (!!) у кількості міст між Польщею і Україною.

На превеликий жаль такі люди знайшлися в Дніпропетровську і Одесі. Ніхто не хоче чути про елементарну невідповідність цих міст вимогам УЄФА, ніхто не хоче тверезо подивитися на реалії і задати собі запитання: «Чому саме нам моглося але не спромоглося?» Мабуть такі люди не здатні аналізувати свої помилки, втім полюбляють пошук недоробок інших та смітинки в чужому оці.

Ось знайшлися навіть депутати, які пропонують Дніпропетровській міській раді прийняти постанову про визнання Григорія Суркіса персоною «нон-грата» в своєму місті. А деякі пішли ще далі. Кажуть, не будемо перераховувати кошти у Державний бюджет, і нехай раз у нас не грають у ЄВРО, то і у сусідів футболу бути не повинно. Така у депутатів міщанська екстериторіальність. І не можуть вони зрозуміти – якби не Григорій Суркіс, то ЄВРО обійшло б стороною не лише Дніпропетровськ та Одесу, але й усю Україну. Особливо намагається довести через суд (!) свою «позицію» мер Одеси, який на жодній нараді ані у Президента, ані у Прем’єра, ані у керівництва УЄФА так і не був, і бажання презентувати своє гостинне, сонячне місто, мабуть, і не мав.

Не подобається деяким «фахівцям» і віце-прем’єр Іван Васюник.

Людина, яка змогла об’єднати зусилля всіх, яка доводила свою державницьку і громадянську позицію, яка своєчасно попереджала про неприпустимість нехтування вимогами УЄФА, опинилася під «обстрілом» тих, хто гаяв час, почивав на досягнутому, не розуміючи, що рекомендації УЄФА обов’язкові до виконання. Це ж Європа! Там ніхто кулаком по столу не грюкає! Там рекомендують, і ті, хто не розуміє таких рекомендацій, залишаються поза межами футбольного поля.

Так і хочеться сказати: схаменіться, не треба кривдити людей, які зробили і продовжують робити для України стільки, скільки деякі наші обранці і ньюзмейкери не можуть зробити за все своє життя!