Ще одне місто – Донецьк – Тейлор відвідав у жовтні.

Про нинішню готовність України прийняти поєдинки Євро-2012 говоримо з віце-прем’єром із гуманітарних питань, який в уряді відповідає за підготовку країни до турніру, Іваном Васюником, 49 років.

– Яке українське місто на сьогодні найкраще готове до Євро-2012?

– Лідерів і аутсайдерів немає. Тейлор і команда були вражені туристичними можливостями Львова й Одеси, їхнім досвідом в організації масових заходів. У Харкові перевіряючим сподобався масштаб реконструкції стадіону й аеропорту. У Дніпропетровську вже є стадіон, хоча там проблеми з паркуванням і місткістю – немає «чистих» 30 тисяч місць. Проте це можна вирішити. Київ поза конкуренцією після того, як вийшов із кризи проект реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський».

– Ви припускаєте, що українських міст, що приймуть матчі фінальної частини Євро-2012, буде не чотири , а п’ять?

– Ні, виключаю. У нас є тверда домовленість із польськими партнерами стосовно схеми 4+4, тому треба бути коректними. Щоправда, враховуючи світову фінансову кризу, УЄФА може застосувати формулу 3+3. Це якщо уряди обох країн звернулися б із відповідним проханням. Уряд України цього робити не планує.

– Скільки коштів треба вкласти у проведення чемпіонату Європи і на які прибутки можна розраховувати?

– Ще до кризи ми планували виконати обсяг робіт на 30 мільярдів доларів, тобто 150 мільярдів гривень. Криза може відкоригувати ці цифри. Але для нас це однозначно антикризовий захід. Від Євро-2012 можуть виграти всі. Люди отримають додаткові місця в сфері послуг: працівники готелів, туристичних компаній, таксисти, які мусять навчитися хоча б на початковому рівні розмовляти англійською. Крім того, турнір дозволить під час кризи завантажити будівельну галузь. Євро-2012 збереже та створить у сукупності принаймні 2 мільйони робочих місць.

– Як справи зі зведенням стадіону у Львові?

– Абсолютно нормально. Львівська арена будується за заздалегідь погодженим з УЄФА графіком. Була затримка у 20 днів, але до травня її буде ліквідовано. Наприкінці весни 2011 року на новому львівському стадіоні мають зіграти перший матч. Трохи відстають від темпів реконструкції в Одесі, але це відставання також не критичне.

– Мер Одеси Едуард Гурвіц не зустрів делегацію УЄФА на чолі з Тейлором і не одразу прийняв її. Попросив зачекати, пославшись на невідкладні справи. Чи можна говорити, що Одеса не має шансів на Євро-2012?

– У кожного українського міста є шанси. Традиційна українська гостинність була всюди. А дрібні моменти... Я на них не звертаю уваги і не вважаю, що вони впливатимуть на вибір УЄФА. Коли відбудеться вибір, уряду працюватиметься легше. Можна буде сконцентрувати фінансові потоки на конкретних містах, що прийматимуть поєдинки чемпіонату. Водночас я наполягатиму, щоб багато проектів були завершені й у тих двох містах, що не витримали конкуренції. Вважаю, що кожне з шести міст, як і вся Україна, виграє від Євро-2012.

– УЄФА вимагає, щоб термінали летовищ готові були прийняти 2–3 тисячі людей за годину. У нас навіть центральний аеропорт – «Бориспіль» пропускає лише тисячу пасажирів за годину. Як бути?

– Працювати... Ця проблема ділиться на дві частини. Перша – злітно-посадкова смуга. Вона має бути готовою прийняти далекомагістральні літаки  класу Боїнг-767. Окрім Борисполя, смуг для прийому таких лайнерів немає. Але в Донецьку її буде здано вже цього року, у Харкові таку смугу реконструюють. У Львові проект готовий і кошти на обладнання виділені. Через тиждень-два буде визначено підрядника, а на початку березня розпочнуться роботи. За два літніх сезони смугу «обкатають». В Одесі очікуємо підписання угоди з інвесторами щодо зведення нового аеропорту.

– Щодо терміналів. У Харкові він будується. Київ – поза ризиком, бо має фінансове забезпечення. І взагалі є домовленість з УЄФА, що в разі зростання потоку туристів або незавершення робіт, можна буде облаштовувати тимчасові термінали на час проведення турніру.

Проблема тільки у Дніпропетровську. Переконаний, що в найближчий тиждень і цей «вузол» буде розв’язаний.

– Чи складна ситуація з готелями?

– Нам треба принаймні 270 готелів або реконструювати, або звести нові. Але не можна будувати готелі тільки на Євро-2012. Це й вимога УЄФА. Треба, щоб вони були завантажені й після турніру. Менше ризиків у Києві, Одесі та Львові. Більше – у Харкові, Донецьку, Дніпропетровську. Але можна буде використовувати готелі, що наближені до міст, де проводитимуться матчі. Між ними має бути відстань, яка долається автобусом максимум за годину. Дніпропетровськ залучає можливості Запоріжжя, Харків – Полтави, Львів працює з Трускавцем і Моршином.

– Автошляхи?

– Нам треба підготувати комунальні дороги, якими користуватимуться туристи під час Євро-2012. За розрахунками, це 10-15 відсотків протяжності комунальних доріг кожного міста. Держава домовилася з містами, що 50 відсотків витрат бере вона, а решту – муніципалітети.

Що стосується доріг між містами. Зрозуміло, що ми не побудуємо за три роки такі магістралі, як у Європі. Але треба реконструювати шляхи, що сполучатимуть міста-господарі Євро-2012. І робота триває. Зокрема, отримали 400 мільйонів євро від Європейського банку реконструкції та розвитку й Європейського інвестиційного банку на завершення модернізації дороги Київ-Рівне-Львів-Чоп. Має бути також збудована дорога Краківець-Львів й далі на Броди. Вона буде першою платною магістраллю. Це дасть змогу інвестору компенсувати витрати.

– В яких аспектах підготовки до Євро-2012 Польща випереджає Україну?

– У роботі на тих об’єктах, що були вже готові й до прийняття рішення щодо господаря Євро-2012. Це – готелі, аеропорти. Зате у зведенні стадіонів певна перевага на боці України.

– Чи не завищують підрядники, які ведуть роботи до Євро, кошториси? І як боротися з розкраданням коштів?

– Такі побоювання є, і ми їх не приховуємо. Я постійно звертаюся до керівництва міністерств, місцевої влади з тим, що держава й міста на підготовку турніру виділяють значні кошти. І по суті, це гроші українських громадян, тому їх треба використовувати максимально ефективно й економно. Щодо контролю, то я неодноразово звертався і до громадських організацій, і до журналістів, щоб поширювалася практика незалежних розслідувань. Це сприятиме виявленню таких порушень.