– Збірна України провела – два відбіркові матчі до ЧС-2010 із командами Білорусі і Казахстану. В обох поєдинках ми святкували перемогу, набрали максимальну кількість очок і разом із англійцями ділимо перші дві сходинки в турнірній таблиці групи 6. Результатом задоволені усі, а якістю та змістом гри? – Гадаю, важко знайти тренера, який буде повністю задоволений діями своїх підопічних. Матч з білорусами нам, відверто, не вдався і зміст гри залишав бажати кращого.  Зробивши аналіз безкольорового поєдинку у Львові, ми зробили крок вперед і внесли деякі корективи. Гра в Казахстані була вже більш змістовна, сучасна і відповідала тим вимогами, які ставили перед гравцями. Не обійшлося, звісно ж, без прорахунків, особливо, в обороні, дозволили супернику створити декілька моментів. Втім сама гра вже обнадіювала.

– В обох поєдинках збірна Україна грала різними складами. Це означає, що тренерський штаб продовжує награвати і шукати оптимальний склад чи причина в іншому? – У збірній 25-30 футболістів, на яких ми розраховуємо, грати можуть – одинадцять. Хто вийде в конкретній грі,  визначається напередодні матчу, і залежить, як від стану футболістів, так і від тактичних завдань, які ставляться на даний поєдинок.

– До матчу з хорватами залишається менше місяця. Чи можуть за цей час в таборі національної команди з‘явитися нові імена? – Ми й надалі будемо їздити й дивитися матчі чемпіонату України. До поєдинку із збірною Хорватії залишається ще три тури. Спостерігатимемо за нашими кандидатами, хто в якій формі знаходиться, тому нічого не виключено.

– Як тренерський штаб визначає, хто який матч переглядатиме? – Це доволі просто. Ми збираємося всі разом і обговорюємо хто куди їде. Складаємо графік на три-чотири тури вперед. Це пов‘язано з квитками, з розміщенням, іншими організаційними питаннями, які  потрібно вирішувати заздалегідь.

– Перший домашній матч збірна України провела у Львові, з хорватами гратимемо у Харкові, для вболівальників це, звичайно, добре, а для гравців? – Грати в різних містах – великий плюс для розвитку українського футболу. Така практика використовується у всіх країнах світу. Звісна річ, на команду перельоти позитивно не впливають, проте коли граєш при заповнених трибунах, а у Харкові, впевнений, буде переповнений стадіон, це додає гравцям позитивних стимулів та емоцій.

– Нещодавно, особисто вам, пощастило пограти на новій футбольній арені у Дніпропетровську. Які залишилися враження від стадіону, і від самого  матчу? – Враження – фантастичні. Стадіон «Дніпро», його інфраструктура повністю відповідають європейським стандартам. Грандіозне театралізоване шоу, яке відбулося в рамках церемонії відкриття, ще раз переконало, ми можемо проводи різноманітні заходи на найвищому рівні. Матч, в якому грали команда «Дніпро –83» проти московського «Спартака», а потім київське «Динамо» проти дніпропетровців зразка 1988 року пройшов в цікавій боротьбі і залишив також найкращі враження .Якщо побудуємо  такі стадіони і в інших містах – це буде величезний прогрес для нашої країни.

– Поговоримо про воротарську ситуацію в Україні. З цією позицією, на щастя, проблем у національної команди не має. В одному тільки «Шахтарі» грає три кандидати у збірну. З однієї сторони це добре, а з іншої – ні, адже з трьох – ігрову практику має лише один. Як ви виходите з цього положення? – Це дійсно велика проблема. Ротація воротарів в «Шахтарі» проводиться Мірче Луческу не так часто. Як бачимо, зараз, більше грає П‘ятов, а Худжамов і Шуст отримують менше ігрової практики. Це для нас не дуже хороша ситуація, але спробуємо її вирішити. В будь-якому разі гратиме той, хто на даний момент виглядатиме краще. У  хорошій формі  перебуває зараз і Олександр Шовковський. На останніх зборах ми були дуже задоволені його відношенням до роботи, тим як він тренується. Чекаємо повернення після травми В‘ячеслава Кернозенка,  сподіваємося на успішну гру від Богдана Шуста, слідкуємо за Станіславом Богушем з київського «Динамо». Я й раніше говорив, що проблем з воротарями не бачимо. А помилятися будуть усі – це нормальне явище у футболі.

– Олександр Шовковський довгий час, як в «Динамо», так і в збірній, був воротарем №1. Зараз його позиції трішки похитнулися. Наскільки важко він переживає це психологічно? – Мені здається, що ці обставини на нього, навпаки, позитивно вплинули. В його очах з‘явилися нові іскри, мотивація стала дещо на іншому рівні. Він  сам мені зізнався , що зараз почуває себе набагато краще і впевненіше, а серйозна конкуренція придає йому лише нових психологічних сил. Можливо, йому потрібен був деякий час на відпочинок , переосмислення. Впевнений, Олександр ще виступатиме на високому рівні.

– Якщо говорити про іншого вашого учня Рустама Худжамова. Він свою футбольну кар‘єру розпочинав в київському «Динамо», але,  в цьому клубі в нього не склалося. Можна сказати, що,  нажаль, для динамівців? – Не скажу, що в нього не склалося в «Динамо». Просто, на той час, в клубі знаходилися ще три воротарі: Олександр Шовковський, Віталій Рева і В‘ячеслав Кернозенко. Сидіти два роки в запасі або грати за другу команду, Рустаму було вже не цікаво, та й не потрібно. Щоб зробити крок вперед у  професійному рості, потрібно було переходити в іншу команду і грати на більш високому рівні. Рустам це й зробив. Спочатку пограв в «Закарпатті», потім в ФК»Харків», де його помітили і тренери збірної,  і «Шахтар». А хто знає, як склалася б його кар‘єра, якби він залишився у Києві. В «Динамо» одразу довірити місце в основному складі молодому гравцеві завжди було проблематично. Думаю, це був вірний крок.

– Ви схвалили перехід Рустама в Шахтар? – Він радився зі мною, ми обговорювали це питання. В Рустама були й інші варіанти працевлаштування, але він обрав донецький клуб, і я не став перешкоджати цьому рішенню.

– Півроку тому, ви, разом з іншими тренерами, були на стажуванні в мюнхенській «Баварії». На скільки там тренувальний процес і робота з воротарями відрізняється від нашого? – Відмінності, в деяких моментах, є. Але, якщо брати загальну лінію по роботі з воротарями, то німецька і українська школи, починаючи ще з радянських часів, мають багато спільних рис. Про це свідчать численні відеоматеріали. Цікаво було побачити і ознайомитись з інфраструктурою клуба. Спостерігали не лише за роботою основного воротаря Олівера Кана, але й бачили як тренуються юнаки, діти. Так що привезли багато корисної інформації.