Про 2016 рік:

– Для мене 2016-й рік переломний як у футболі, так і в житті. Все нове і у футболі, і в житті за кордоном. За цей рік було багато приємних спогадів як в футболі, так і в житі. І були тяжкі часи на початку, коли тільки-но переїхав до Італії. Але нічого страшного, розумію: все, що не робиться, на краще, на все воля Божа. Зараз у мене все йде досить непогано: я граю у основі, команда закінчила перший круг на другому місці, що на данний момент дає нам право на вихід до Серії А. Але я разом з усіма хлопцями розумію, що Серія Б – дуже дуже складний чемпіонат. У Серії Б знаходиться 22 команди, і всі плюс-мінус рівні за класом, тут граєш всі ігри як останні. Якщо концентрація пропадає, тебе зразу ж можуть покарати. Тут виграють команди, які всі 90 хвилин грають на максимумі. Якщо дозволяєш собі розслабитись, тебе відразу ж покарають. І тоді навіть можеш програти аутсайдеру.

Про продовження контракту з «Фрозіноне»:

– У мене ще є діючий контракт на 2,5 роки з «Фрозіноне», тому на таку тему ще зарано говорити. Спочатку треба розібратися в собі і зрозуміти чого я і моя сім'я хочемо. Тому що не так вже і легко грати і жити за кордоном. На це ще є час подумати. Наразі ми щасливі. Так, мені дуже не вистачає України і рідних людей! Але я думаю собі так: значить на сьогоднішній день так і має бути. А далі життя покаже.

Про більшу можливість потрапити у збірну України саме з чемпіонату Італії:

– Не знаю, більше шансів потрапити у збірну з Італії, чи менше. Національна збірна України – це мрія для мене. Комусь вдається потрапити туди скоріше і легше, а комусь – через величезну працю і труд. І я цього прагну і йду до цього. Найголовніше, що в Італії я відчуваю, що розвиваюсь як людина і як футболіст. Все залежить від мене і моїх матчів. Як я себе покажу, так і буде.

Про В'ячеслава Чурко, який не має належної кількості ігрової практики у «Фрозіноне»:

– Про Славу у «Фрозіноне» дуже добре відгукуються. Він добре працює на тренуваннях. Нестача ігрової практики? Має пройти час на адаптацію, і все буде добре. В Італії відносяться до легіонерів інакше, ніж в Україні. Тут тебе ніхто не буде гладити по голівці тільки тому, що ти легіонер. В Італії ти маєш бути кращим за італійця. Але, звичайно, багато чого залежить і від тренера – чи повірить він у тебе...