Потиснути руку колезі – ритуал, авжеж, але для Чоло важливіша реакція трибун:

«Зараз я залишаюся, бо хочу ще трішки насолодитися моментом».

Сімеоне має на це право. Його команда не лише йде за графіком «Реала» у таблиці, але й є другою за результативністю в Ла Лізі, випереджаючи «Вершкових» та «Барселону». Таких цифр не було ще ніколи.

За весь чемпіонський сезон-2020/21 «Матрацники» забили 67 голів; зараз – 29 у 12 турах.

Разом з тим оборона «Атлетико» вже пропустила 12 голів – лише на 6 менше, ніж за всю Ла Лігу-2015/16.

І ні, Сімеоне не втратив контроль. Навпаки! Ми маємо справу з однією із найсміливіших тренерських метаморфоз у ХХІ столітті. Той, хто збудував бетонну стіну для Мессі та Роналду, перетворився у головного аніматора Ла Ліги, щоб не бути викинутим на обочину.

***

«Мені ніколи не спадало на думку подати у відставку, але минулого листопада була найнижча точка. Я зібрав команду – і вона не відреагувала, як завжди. Це був ніби знак «стоп».

Ель Чоло морщиться, згадуючи ті часи. «Атлетико» вперше під його керівництвом не вийшов у євровесну, а в чемпіонаті втрачав очки з «Кадісом», «Альмерією», «Мальоркою». Дійшло до того, що гендир Мігель Хіль Марін, який у 2016-му приїздив до Аргентини вмовляти його лишитися, заговорив про «еру після Дієго».

Те, як Чоло врятувався, будуть вивчати на тренерських курсах, це точно. Тут вам і тактика, і тімбілдінг, і гнучкість, і все, що завгодно.

Оренда Жоау Фелікса – боси довго на неї не зважувалися, бо ж хлопець обійшовся у 120 млн та іноді дарував «Метрополітано» моменти магії. Сімеоне, однак, наполіг на своєму:

«Якщо ти не розумієш правил місця, куди потрапив, тоді в тебе виникає багато проблем».

Авжеж, мова не лише про відчуженість на полі, де Жоау часто грав у щось своє. Справа і в конфліктах у роздягальні.

До всього, прагнення Фелікса вести гру перекривало кисень Антуану Грізманну, який після відходу Жоау отримав бажану роль вільного художника і в ній став чи не найвпливовішою фігурою в Ла Лізі. 15+16 у минулому чемпіонаті; 12 голів у 16 матчах поточного.

Фелікс грав на тій же позиції, але не забезпечував і половини вкладу Грізманна. Правота Сімеоне очевидна.

***

Далі було ще одне важливе відкриття – це Маріо Ермосо.

Ще восени 2022-го цей захисник тричі вийшов у старті, і якось раз заробив вилучення за 2 хвилини. І що маємо зараз? Без Ермосо нема «Матрацників».

Лише в другій половині минулого сезону Маріо посприяв 13 забитим голам. У поточному сезоні він на 4-му місці в Ла Лізі серед польових гравців за кількістю лонгболів (4,9), і при цьому їх точність – 87%.

Фокус, пророблений Сімеоне, по-вченому називають «інвертований опорник». У перекладі на людську – Ермосо при обороні грає центрбека, а у позиційних атаках розігрує м’яч з позиції опорного.

Це вкрай важливо для Ель Чоло, бо після відходів Родрі та Томаса Парті клуб так і не підписав елітну заміну. Тренер пробував Торрейру, Ерреру, Кондогб’я, навіть Коке відтягував, але все не те.

Зі зміною ролі 27-річного Ермосо «Атлетико» отримав контроль, якого не мав давно. Сауль та Льоренте змогли піднятись вище, наситивши варіантами останню третину; сюди ж додайте Грізманна, який постійно створює перевантаження в зонах, де суперник найслабший. Паралельно фланги – Моліна та Самуел Ліно – розтягують і без того враженого кількістю «Матрацників» суперника по ширині. І хто це витримає?

Передачі Ермосо на Моліну – це вже візитна картка цього «Атлетико». Так був забитий не один гол.

Інший робочий варіант – Вітсель на Ліно. Аксель у новій моделі Сімеоне теж центрбек, і він підміняє Ермосо, коли на того надто активно тисне суперник.

Таким чином, у трійці захисників, власне, оборонець лише один – це Хосе Хіменес. Ясно, що його замало для спокою біля воріт Облака, але з Грізманном та Ермосо у вогні «Атлетико» розпочинає кожен матч з упевненістю, що заб’є більше, ніж пропустить.

***

Цьому повороту в сторону атаки скоро виповниться рік.

Ще в другій половині минулого сезону «Атлетико» забив найбільше в Ла Лізі (45), маючи другий показник xG після «Вільярреала» (42,6).

Преса довго була обережною, бо команда грала без тиску, не маючи інших завдань, крім потрапляння до ТОП-4, проте це дарма. За літо «Матрацники» ще додали коротких передач, терпіння в позиційних атаках, варіантів попереду.

І, що важливо, їм реально в кайф новий стиль і гольові шоу. З найбільш пам’ятного – «Райо Вальєкано» був розбитий 7:0, а «Селтик» – 6:0.

В матчах з «Фейєноордом» (3:2) та «Кадісом» (3:2) атака «Матрацників» влаштовувала феєрії, поки оборона хиталась.

Мабуть, найякіснішим матчем нового «Атлетико» поки є дербі з «Реалом». Сімеоне зруйнував план «Вершкових», не забувши натиснути на больові точки – в першу чергу, правий фланг, де Васкес міняв Карвахаля. І так, вони знов пропустили, але що з того, якщо на табло 3:1?

І до речі про героя дербі – саме з розмови «по душах» із Ель Чоло Альваро Мората з головного мазила Ла Ліги перетворився у майже бездоганне вістря атак. Ще один успіх тренера.

Як, зрештою, і залученість резерву. Рікельме, Корреа, Депай ситуативно вирішують матчі, коли в основних не йде.

«Я не хочу порівнювати нинішнє покоління «Атлетико» з попереднім», – каже Чоло. «Раніше ми грали по-іншому. Тоді в нас були дуже фізично сильні виконавці – Габі, Дієго, Міранда, Годін, Коста, Хуанфран, Філіпе. Та команда грала на контратаках, створювала тиск. Зараз у нас інший тип футболістів, і їм потрібна інша манера».

Та що там – навіть за Луїса Суареса «Атлетико» ще не переключився. Він часто закривався у безвилазній обороні, а в нападі надто залежав від Пістолеро. Варто було йому постаріти – і в Чоло не виявилось рішень.

А зараз вони є.

***

Керівництво «Атлетико» не спить і вже підмахнуло йому нову угоду до 2027 року.

Як пише Marca, Сімеоне врізали зарплату з астрономічних 23 млн на рік, але несуттєво. Він все ще серед найбільш високооплачуваних тренерів світу.

«Ну а що? Мені подобається грати красиво. Завжди подобалось. В «Естудіантесі» ми грали з Сосою, з Вероном... У «Рівері» з Ортегою, Фалькао, Буонанотте…»

Ще кілька років тому він був іншим – не випускав Суареса на «Стемфорд Брідж»; кивав на невміння грандів АПЛ оборонятися – мовляв, у вас, слабаків, «або 4:4, або 6:3».

Збоку здається, що це минулий листопад дотиснув Чоло – і не лише свої гравці, а й суперники, які стояли на виліт, проте стабільно влучали з неочевидних позицій. Така нині Ла Ліга – нехай Мессі з Роналду більше нема, проте загальний рівень майстерності виріс. Варто сісти глибоко – і тебе карає «Лас-Пальмас».

Сімеоне прийняв нові умови гри, зреагував на них, адаптувався – і це майже унікально. Погляньте хоча б на інших монстрів захисту – Рафу Бенітеса і Жозе Моуріньо. Де вони?

Тим часом Чоло досі тут. І «Атлетико» теж тут. Більше того, вперше за 6-7 років він виглядає сучасною, цікавою командою, яка може здивувати в ЛЧ. Чолізм 2.0 – так це вже прозвала преса на Піренеях.

Здається, Дієго Сімеоне пора зробити наступний крок і переодягнутись з чорного костюму в білий. У 2023-му він уже не ватажок банди лиходіїв, але один із найбільш позитивних героїв іспанського футболу.