– Михайличенко пропустив сьогоднішнє тренування. Чи зможе він завтра зіграти? І як там спина Зубкова?
– Імовірно, Михайличенко не зможе зіграти – останніми днями в нього була застуда. Щодо Зубкова вирішимо завтра вранці.

– Чи є інші кадрові проблеми? Ми не бачили сьогодні Шапаренка на тренуванні...
– Звісно, у нас багато гравців, які відсутні, – травми, дискваліфікації... У Шапаренка болить нога – його турбує литковий м’яз.

Я хотів би думати зараз про тих, хто точно зможе завтра зіграти. Чудова можливість для молодих показати себе, вирости. Нам потрібно збільшити кількість гравців збірної України, і ці матчі цьому дуже допомагають.

– Удруге поспіль ви викликаєте багато центральних захисників і використовуєте їх на флангах. Це тренерський задум? Можливо, у зв’язку з цим вам допоміг би виклик Караваєва?
– Караваєв був у нас у розширеному списку кандидатів. Але ми викликали Крупського – у нього є атакувальні навички. А ще є Михайличенко з такими самими характеристиками.

Іноді ми граємо за схемою 3+2 захисники або 2+3. І тому потребуємо виконавців із розширеними можливостями. Наприклад, ідеться про Забарного: він дуже часто грає в ПСЖ за системи з трьома центральними захисниками. У минулому матчі Матвієнко практично грав на позиції крайнього захисника. Нам потрібні гравці, які можуть адаптуватися під різні схеми гри, під різні ситуації.

– Уперше після призначення на посаду головного тренера збірної України ви зіткнулися з «хейтом». Як справляєтеся з цим?
– Я знаю світ футболу і намагаюся бути дуже врівноваженим. Нехай краще вболівальники будуть злими на мене, ніж на гравців команди. Хлопці – молоді, вони дуже добре попрацювали і до сьогоднішнього дня віддавали свій максимум. Сподіваюся, так буде і завтра. Ми приймаємо всю критику, але світ футболу так влаштований, що ми повинні тримати баланс. Особливо всередині команди. І продовжувати грати у футбол.

– Наприкінці минулого матчу з Угорщиною було багато емоцій. Чи створює це особливу принциповість завтрашнього матчу для вас? Яка у зв’язку з цим атмосфера в команді?
– Це частина футболу. Таке трапляється. Але після фінального свистка все закінчилося і залишилося на футбольному полі. Ми дуже поважаємо збірну Угорщини й угорський народ. Нам було приємно грати на тому стадіоні.

– Чи не втомилися ви від запитань за всі ці дні?
– (Сміється). Ні-ні, зовсім. Це один із небагатьох моментів, коли я можу поділитися новинами, цікавими моментами. Для мене це завжди задоволення.

Олександр ПОПОВ