Георгій Судаков (півзахисник): «Поки що до кінця не розумію, що вперше приїхав до збірної як легіонер. Чесно кажучи, і не замислювався над цим. Я став гравцем «Бенфіки» дуже швидко. Коли був два-три дні в Лісабоні й підписував контракт, мені ще до кінця не вірилося. Навіть коли я приїхав на базу, потренувався, познайомився з командою, усе одно було відчуття, що це якийсь сон.

Уперше про мій можливий трансфер написали португальські ЗМІ, і я десь тижня півтора тому побачив новини, що мною цікавляться. Але за пару років мною цікавилося багато команд, тож я не звернув на це уваги. Про те, що зацікавленість «Бенфіки» серйозна, і є якісь умовні погодження, я дізнався від агента, який зателефонував мені 24 серпня ввечері, незадовго до матчу із «Серветтом». Він сказав, мовляв, є предметний інтерес із боку «Бенфіки», і, можливо, із Женеви ти полетиш уже в Лісабон.

Найважчим було очікування. Ці чотири-п'ять днів, коли ти не розумієш, вирішиться чи не вирішиться питання. Уже закінчується трансферне вікно, і начебто пишуть, що клуби домовилися, а ти про це нічого не знаєш, із тобою особисті умови ніхто не погоджував. Стан нагнітається. Тож у першу чергу я налаштувався на свою гру проти «Серветта». Це був важливий матч. Добре, що «Шахтар» переміг і вийшов в основний раунд Ліги конференцій. А вже вночі я погодив умови з «Бенфікою».

Чи зріс мій рівень мотивації й зарядженості після трансферу? Це важко сказати, але почуття такі, наче знову народився. Наче починаєш усе знову із чистого аркуша. У «Шахтарі» ти вже пройшов певний етап, а тут треба розпочинати знову. «Бенфіка» для мене є великим кроком уперед. Я вийшов із зони комфорту й розумію, наскільки цікаво розпочинати процес із новою командою, із новими партнерами, тренерами, учитися новим футбольним моментам.

Якихось особливих підказок від Анатолія Трубіна я не отримав. Ми з ним постійно були на зв'язку, він скинув мені контакти однієї дівчини щодо вивчення португальської. Спробую два-три дні на тиждень займатися мовою – вивчати хоча б базові речі. Це полегшить мені комунікацію в команді, хоча майже всі розмовляють англійською. Але все одно, добре вийти на новий рівень знань і спілкуватися з тренером, партнерами – та й у побуті – португальською.

Інфраструктура «Бенфіки» просто неймовірна. Я був на стадіоні й на базі. Усе для того, щоб ти розвивався і грав. Лісабон – чудове місто. Погода, смачна їжа, дуже багато українців. Коли за декілька місяців ми закриємо всі побутові речі, буде психологічно простіше. Зараз хвилююся за переїзд родини, плюс вагітна дружина, маленька дитина. Думки про апартаменти, машину, як перевезти речі... Коли це все закриється, буде набагато легше.

Що від цього отримає збірна? Ще одного легіонера. Я завжди казав, що у нас в Україні талановиті футболісти. Бачив інтерв'ю Ваната, в якому він сказав, що зараз рівень чемпіонату України низький. Але, в принципі, дуже важко грати в кожному матчі. Чи то проти «Епіцентру», чи то проти «Вересу» або «Динамо». Кожен поєдинок у першості дуже важкий, особливо коли ти граєш за «Шахтар». Усі команди виходять проти тебе, як на останній матч. Але, можливо, рівня інтесивності гри, якості полів не вистачає. Єврокубки – це зовсім інший рівень. І для збірної те, що більше футболістів гратиме на найвищому рівні, у Лізі чемпіонів, це позитив. Я та Забарний, який перейшов у «ПСЖ», гратимемо в Лізі чемпіонів. Анатолій Трубін зі мною. Плюс ті гравці, які виступають в Англії та Італії. У Миколенка та Ярмолюка в АПЛ кожен матч як у Лізі чемпіонів. Думаю, що збірна від такого виграє».

Владислав Ванат (нападник): «Варіант із «Жироною» з'явився після дзвінка мого агента. Він зателефонував і сказав, що є можливість перейти до цієї команди. Спочатку я не повірив, але коли тема почала розкручуватися більше, то зрозумів, що це можливо. Досі не вірю, що я вже не гравець «Динамо», а гравець «Жирони». Здається, що після збірної треба буде їхати до Києва. А вже не треба. І сумно, і радісно водночас.

У тренерському штабі збірної мені сказали, що нарешті побачили, як я посміхаюся. Хоча й до цього я посміхався, і немало. Може, не бачили. А зараз Ребров сказав, що побачив.

Мій настрій і мотивація? Навіть сьогодні на тренуванні – працюєш і думаєш, що ти вже гравець європейського клубу. Трошки інше ставлення до самого себе на полі. Мені здається, що зросла моя впевненість у собі.

Декілька днів тому ми списувалися з Віктором Циганковим, і він дав позитивний відгук. Скинув мені фотографію з роздягальні. У «Жироні» на кожній шафці пишуть прізвище гравця. Циганков скинув мені фото зі своїм прізвищем, а біля нього – порожнє місце. Пише: «Давай, скоро тут будуть твої ініціали».

Збірна Франції – сильна команда. За підбором гравців, мабуть, найсильніша у світі. Але треба виходити та грати проти неї. Вигравати, адже саме для цього ми й працюємо – заради таких матчів. Цей збір буде успішним, коли ми переможемо в цих двох поєдинках. Тоді й на наступному зборі буде легше».

Склад збірної України

Воротарі: Георгій Бущан («Аль-Шабаб», Саудівська Аравія), Анатолій Трубін («Бенфіка» Лісабон, Португалія), Дмитро Різник («Шахтар» Донецьк).

Захисники: Ілля Забарний («Парі Сен-Жермен» Париж, Франція), Олександр Сваток («Остін», США), Валерій Бондар, Микола Матвієнко, Юхим Конопля (усі – «Шахтар»), Тарас Михавко, Владислав Дубінчак (обидва – «Динамо» Київ), Богдан Михайличенко («Полісся» Житомир).

Півзахисники: Олександр Зінченко («Ноттінгем Форест», Англія), Єгор Ярмолюк («Брентфорд», Англія), Іван Калюжний («Металіст 1925» Харків), Микола Шапаренко, Назар Волошин (обидва – «Динамо»), Олег Очеретько, Артем Бондаренко (обидва – «Шахтар»), Олексій Гуцуляк, Олександр Назаренко (обидва – «Полісся»), Віктор Циганков («Жирона», Іспанія), Георгій Судаков («Бенфіка»), Олександр Зубков («Трабзонспор» Трабзон, Туреччина).

Нападники: Роман Яремчук («Олімпіакос» Пірей, Греція), Артем Довбик («Рома» Рим, Італія), Владислав Ванат («Жирона»).

Резервний список
Євген Чеберко («Коламбус Крю», США), Олександр Піхальонок, Володимир Бражко (обидва – «Динамо»).