«Ми об'єктивно сильніші за суперника і спробуємо довести це в четвер – у матчі-відповіді. Тиждень тому якесь незрозуміле хвилювання завадило нам досягти позитивного результату. Як наслідок, команда була несхожа на себе та змарнувала цілу купу чудових нагод, – розповідає 31-річний півзахисник. – У поточному чемпіонаті, на відміну від минулого, з такою проблемою ми поки не зіштовхувалися. Із реалізацією в нас усе начебто добре, і забиваємо достатньо. Отже, у Дніпропетровську прагнутимемо надолужити все, що було згаєно у Сербії».

Калиниченко відзначився у недільному поєдинку «Дніпра», посприявши його домашній перемозі над київською «Оболонню» (3:0). Таким чином, підопічні Володимира Безсонова виграли всі чотири матчі Прем'єр-ліги, забивши одинадцять і пропустивши лише один м'яч. Натомість «Спартак Златибор» удома спромігся двічі вразити ворота Антона Каніболоцького, обидва рази реалізувавши пенальті.

«Як не дивно, але я не можу докладно охарактеризувати нашого опонента... Хоча й розумію, що відверті слабаки до єврокубків не потрапляють. З іншого боку спартаківці перемогли, не показавши нічого надприродного. Таке у футболі буває. Отже, цей колектив усе ще залишається для мене загадкою», – констатує Калиниченко, якій протягом дев'яти сезонів, з 2000 по 2008 рік, захищав кольори іншого «Спартака» – московського, провівши за нього чимало матчів у Лізі чемпіонів УЄФА.

«Так, нашу команду засмутила несподівана поразка у Сербії, однак зациклюватися на цьому немає жодного сенсу. Хлопці впевнені у собі й рішуче налаштовані продемонструвати свої найкращі якості», – підкреслює Максим. За його словами, основним чинником перетворення «Дніпра», котрий навесні виглядав доволі блідо, стала важка праця на тренуваннях і велике бажання футболістів вигравати та зростати у професіональному плані.

Саме в Дніпропетровську Калиниченко розпочинав свою кар'єру. Дебютував у елітному українському дивізіоні він у 18 років, а після тривалого відрядження в Росію влітку 2008-го знову повернувся до рідного клубу. Атакуючий хавбек, який в 103 іграх національного чемпіонату відзначився 21 раз, наголошує, що один з головних козирів сучасного «Дніпра» – командний дух.

«Мікроклімат, який нині панує в колективі, є оптимальним. Наразі ми – єдине ціле. До цього доклали руку і гравці, і тренери, і клубні керівники. На полі ми б'ємося один за одного і радіємо успіху іншого, як свому, – запевняє Калиниченко. – Кожна перемога лише укріплятиме команду зсередини. Якщо так піде й надалі, ми дійсно зможемо замахнутися на щось серйозне».

Український півзахисник має чималий міжнародний досвід. У складі національної збірної України він провів 44 матчі, забивши сім м'ячів та діставшись чвертьфіналу ЧС-2006. Калиниченко визнає, що скучив за справжньою єврокубковою атмосферою. Адже востаннє у груповому турнірі Кубку УЄФА «Дніпро» грав ще п'ять років тому.

«Та й не лише я, усі мої партнери марять єврокубковою осінню. Особливо ті, для кого вона може стати першою. Робити якісь прогнози щодо можливостей «Дніпра» я не буду. Потенціал далеко не завжди є запорукою досягнення необхідного результату, – зауважує Максим. – Скажу лише, що у чемпіонаті ми розраховуємо позмагатися за медалі, а в Лізі Європи – пройти якомога далі».

«Я не заперечую, що такому клубу, як «Дніпро», личать чемпіонські амбіції, і нам їх дійсно не бракує. Гра фаворитів Прем'єр-ліги – «Шахтаря», «Динамо», «Металіста» – не є бездоганною, вони нам, вважаю, по зубах, – зазначає Калиниченко. – Та й загалом рівень українських лідерів поступово вирівнюється, хоча казати про те, що на титул претендують чотири чи п'ять команд, поки зарано. Утім, сезон тільки-но почався, час покаже, хто на що гаразд».