– «Динамо» спочатку вибуло з Ліги чемпіонів, поступившись не найсильнішою командою. Тепер «Динамо» вибуло з Ліги Європи, поступившись не найсильнішій команді. Хто винен у такому результаті?
– Ми поступилися команді, яка гратиме в основному етапі Ліги чемпіонів. Якщо ви вважає її не найсильнішою...

Безумовно, результат залежить від тренера, від дій команди. Протистояння з «Маккабі» ми програли в першому матчі, коли після вилучення і своїх помилок пропустили двічі. Сьогодні ми мали можливість цей гандикап відіграти. Але індивідуальної майстерності нам не вистачило. Маємо результат.

І в мене до вас зустрічне запитання: за якими критеріями ви оцінюєте ступінь сили чи ступінь слабкості команди?

– Коли ви грали за «Динамо», ваша команда двічі зустрічалася з «Маккабі» і обидва рази пройшла цього суперника.
– Тобто, ви порівнюєте час, коли в країні йде війна, з часом, коли в країні не було війни. Сьогодні вночі був один із найсильніших обстрілів Києва. Станом на зараз загинуло 23 людини. І ще розбирають завали. Коли ми вранці прокинулися, то насамперед читали новини про це все, зв’язувалися зі своїми близькими. Ми граємо в такій ситуації.

Саме тому ми вийшли на гру з пов’язками на руці – на знак поваги і підтримки наших людей. Тим більше, що завтрашній день у Києві оголошено днем жалоби.

Ви порівнюєте команди з різних десятиліть. Я вважаю це неправильним.

– Чому Шапаренку не вдалося з першого разу вийти на поле, коли він міняв Піхальонка?
– У кожного гравця є певні «забобони», якісь моменти. Суддя, наскільки я зрозумів, не випустив Шапаренка через те, що в нього на руці був якийсь амулет. Який був дуже важливий для нього.

– Які плани у вашої команди на основний етап Ліги конференцій, які завдання вона вирішуватиме в цьому турнірі?
– На кожен матч ми будемо налаштовуватися так, щоб показати на полі максимум своїх можливостей. А поки що, починаючи із завтрашнього дня ми будемо готуватися до наступного матчу чемпіонату України. Буде пауза, під час якої у нас з’явиться можливість спокійно подивитися на всю ситуацію. Сьогодні 28 серпня: рівно два місяці, як ми виїхали з Києва і відтоді туди не поверталися.