Напередодні матчу київського «Динамо» з «Гоффенхаймом» сайт «Український футбол» поспілкувався із людиною, яка знає німецький футбол із середини – Юрієм Максимовим, який значний період кар’єри відіграв у Німеччині (більше ніж 5 років; за «Вердер» у 96 матчах забив 17 м'ячів і віддав 7 результативних передач, а також пограв за «Вальдхоф» (28 матчів, три голи, один асист).

Звичайно, розпочали із вражень фахівця про резонансний останній матч Бундесліги, в якому «Гоффенхайм» поступився якраз бременцям.

«Вердер запрошував на урочистості – не зможу приїхати через одну обставину»

– Юрію Вільйовичу, чи дивились матч Гоффенхайм – Вердер?
– Звичайно! Вели у рахунку, але 3:4 програли. Тим не менш, вважаю, що Гоффенхайм – хороша команда. Її підтримує потужний спонсор SAP. Їхній власник виріс у цьому містечку, він і команду організував, і стадіон збудував.

– Коли грали у Німеччині, у вашому досвіді були подібні випадки – з 3:0 отримати 3:4 або навпаки?
– Здається, такого не було:) У нас тоді була дуже хороша команда – у Вердері грали майже самі лише збірники. Недарма двічі поспіль виходили до фіналу Кубка Німеччини – у 1999 році перемогли, а наступного року, на жаль, не вдалося повторити успіх… 

3:0, а потім 3:4 – у Німеччині дуже динамічний футбол, всі грають до останньої хвилини. Той же Байєр згадайте минулого сезону. І результативні ігри дуже часто трапляються. Тому й глядачі ходять. Стадіони заповнені, причому квитки розпродаються ще до початку чемпіонату – люди купують абонементи.

До речі, три місяці тому я не поїхав на святкування 125-річчя клуба Вердер; запрошували мене й зараз на урочистості з приводу 25-річчя виграшу Кубка Німеччини, які відбудуться 4-5 жовтня (у переможному фіналі Кубка-1999 Юрій Максимов забив у ворота Баварії – прим. В.Т.). На жаль, не зможу бути присутнім через неможливість виїхати за кордон. Декілька разів мені писали. Я дуже вдячний за запрошення, приємно, що пам’ятають, але, на жаль, обставини не дозволяють.

– Коли кликали до Німеччини, спогади нахлинули на вас?
– Спогади? Майже 6 років прожив у Німеччині – в Бремені та Маннхаймі. Це чималий відрізок життя. Завжди дивлюсь чемпіонат Німеччини. Не тільки його, звичайно – вже по-іншому не можу: матчі, новини. Навіть той же чемпіонат Азербайджану цікаво подивитись. Приємно побачити футболістів, яких тренував, з якими вигравали Кубок Азербайджану.

– За 25 років, що минули з часів ваших виступів у Німеччині, притаманні риси тамтешньому футболу не змінились: інтенсивність, непередбачуваність, гра до останніх секунд…
– Так, там м’яч по 10 хвилин дарма не катають. Грають до кінця. І цю самовіддачу бачать вболівальники, які можуть подякувати своїй команді навіть попри поразку.

– Через цю інтенсивність чемпіонат і є важким?
– Так. Фізична готовність там на першому місці.

– Чи можна казати, що головним козирем Гоффенхайму у матчі з Динамо і може стати якраз те, що ця команда звикла до інтенсивності і буде діяти у такому режимі?
– Не виключено, що й так. Тим більше, як ми вже говорили, вони програли останній матч і, звичайно, будуть намагатися реабілітуватися перед вболівальниками. Повний стадіон також буде фактором на користь господарів.

– До речі, німецькі команди довго переживають такі поразки, як та, що трапилася на вихідних? Чи це в нас більше прийнято переживати?
– Такого там немає. Дуже швидко всі перемикаються на наступну гру, починають готуватися до неї.

– Що може протиставити супернику Динамо? Яке загалом враження справляє на вас команда у цьому сезоні?
– Відверто кажучи, не дуже схильний оцінювати київське Динамо. Вважаю це некоректним, адже там є тренер, який має своє бачення і відповідає за команду. Зі свого боку можу лише побажати успіхів киянам. Тим більше, що від їхнього вдалого виступу залежить і рейтинг України, який впливає на жереб у єврокубках. Пам’ятаю, як у 1990-х роках було важко проходити до групового раунду Ліги чемпіонів через те, що зустрічалися з більш рейтинговими суперниками… А зараз ще й більша кількість команд бере участь.

«Новий формат єврокубків? Мені подобається»

– До речі, як вам новий формат єврокубків?
– Мені подобається. Цікаво, що усі суперники різні, не зустрічаєшся ні з ким двічі. З кожним граєш ніби з чистого листа. Звичайно, готуєшся, вивчаєш суперника, але за таких умові більше місця є сюрпризам. Плюс для клубів, які отримали можливість взяти участь у груповому етапі, це можливість заробити великі кошти. Кожна додаткова гра – це додатковий прибуток для клубу. Тому усі й б’ються у кубкових турнірах. 

Коли ще грав у Німеччині, і футболістам хороші преміальні бонуси виділяли в таких іграх, тому що пройти якомога далі і зіграти більше матчів для клубу дуже вигідно: отримують прибутки від продажу телеправ, квитків, атрибутики, реклами. І якщо в чемпіонаті у тебе стала кількість матчів, то за рахунок кубкових турнірів можна отримати додаткові домашні матчі, а значить, і прибуток.

– У Динамо грають декілька ваших колишніх підопічних – Піхальонок, Рубчинський… Радієте їхнім успіхам?
– Звичайно, дуже приємно, що гравці, які були на провідних ролях у Дніпрі-1, зараз грають на хорошому рівні, є лідерами своїх нових команд.

– А коли вас ми знову побачимо у справі?
– Загадувати не можу. Зараз усі ми живемо одним днем. Найголовніше, щоб, дай Боже, війна скоріше закінчилася. А працювати, звичайно, що є бажання та сили.