ПОРТУ – БРАГА – 1:0 Гол: Фалькао (44). Порту: Елтон, Сепунару, Роланду, Отаменді, А.Перейра, Моутінью, Гуарін (Беллускі, 73), Варела (Джеймс Родрігес, 79), Регес, Халк, Фалькао. Брага: Гузмао, Сілвіу, Паулао, А. Родрігес (Кака, 46), Гарсія, Вандіньо, Куштодіу, Угу Віана (Марсіо, 46), Алан, Ліма (Зе Мейонг, 66), Паулу Сезар. Попередження: Сепунару (49), Элтон (90), Роланду (90+3) – Угу Віана (24), Сілвіу (30), Гарсія (55), Марсіо (59), Кака (79).

«Брага» вже на четвертій хвилині мала реальний шанс для взяття воріт. Скориставшись помилкою суперника під час створення штучного офсайду, на ударну позицію вивалився Куштодіу, але його пострілу метрів з 17-ти бракувало влучності.

Ніби показуючи, що цей епізод – прикра випадковість, «дракони» огризнулися і ледве не застали свою «здобич» зненацька. Це Халк, отримавши м’яч на правому фланзі, ефектно розібрався з двома опікунами, ввійшов до карного майданчика і пробив у дальній верхній кут. Трошки лівіше. Трибуни зітхнули. Синьо-білі – з розчаруванням,  червоно-білі – з полегшенням.

Ближче до середини першого тайму ігровий малюнок набув прогнозованого вигляду. Хлопці Віллаша-Боаша потихеньку збільшували тиск на оборону номінальних гостей, але «Брага», котра протягом розіграшу вразила усіх вмінням «в’язати» фаворитів, була до цього готова.

Прагнучи позбавити «Порту» простору, «каноніри» діяли з опонентами дуже щільно, зустрічаючи їх ще у середині поля. Іноді – занадто жорстко. Наслідком цього стали дві жовті картки, що їх Угу Віана та Мануель Перейра отримали вже протягом перших 30 хвилин.

Із труднощами, але синьо-білі все ж таки знаходили можливості для ударів. І якщо Халку, котрий намагався вразити ціль метрів з 40, важко було розраховувати на успіх, то Сілвестр Варела, відгукнувшись на гостру передачу Фредді Гуаріна від правої бровки і вигравши верхову боротьбу, дійсно міг досягти свого.

Наступний і не менш фантастичний за влучністю пас від колумбійського хавбека на 44-й хвилині знайшов голову Фалькао, котрий, складається враження, пробачати суперників не вміє взагалі. Розташувавшись під час контратаки за спиною Пауло Жуніора, 25-річний нападник злетів у повітря в потрібний момент. І ось же м’яч у сітці, а рекордсмен Ліги Європи – в обіймах вдячних уболівальників.          

У перерві Пасьєнсія зробив відразу дві заміни, випустивши на поле Кака та Моссоро. Неймовірно, але останній міг довести прозорливість свого наставника вже через 40 секунд після поновлення гри! Фернандо невиправдано довго тримав у себе м’яч поблизу власних воріт, зрештою дозволивши стрімкому бразильському хавбеку обікрасти себе. Моссоро вийшов віч-на-віч з воротарем «Порту», однак Елтон врятував. Напевно, в день свого 33-річчя ветеран діяв із особливим натхненням.    

Цифри на табло змушували «Брагу» перебудовуватись. «Каноніри» взяли на озброєння довгі передачі й закиди у карний майданчик суперників. Проте, винісши відповідний урок з конфузу Фернандо, футболісти «Порту» діяли дуже уважно. Звісно, вони використовували будь-яку можливість для атаки, але тепер вже йшли вперед не такими великими силами.     

Чинні чемпіони Португалії продемонстрували, що теж можуть грати прагматично, по рахунку. Так, своїм попереднім суперникам вони забивали по п’ять м’ячів, але для перемоги у фіналі громити «Брагу» було не обов’язково. Достатньо було зіграти концентровано й дисципліновано, що й з успіхом зробили синьо-білі. Другу нагоду виручити своїх партнерів до фінального свистка Елтон так і не отримав, але допоміг їм відстояти свої ворота в недоторканості.   

Отже «Порту» завоював свій другий Кубок УЄФА (перший був здобутий вісім років тому підопічними Жозе Моурінью), ставши другим тріумфатором в історії Ліги Європи УЄФА. Звісно, у команди є неабиякий привід для святкування, однак розслаблятися ще час не прийшов. Вже у неділю, 22 травня, Віллаш-Боаш і його підопічні гратимуть у фіналі Кубку Португалії й матимуть змогу прибрати до рук третій трофей сезону-2010/11.

Андре Віллаш-Боаш, наставник «Порту»: «Це величезний успіх для «Порту» – ми довели, що у нас по-справжньому класна команда. Саме цей трофей ми хотіли завоювати найдужче, деколи ми навіть відчували, що зобов'язані виграти його. Упродовж єврокампанії ми все більше вірили в себе, і це допомогло нам узяти гору сьогодні.

«Порту» – клуб із прекрасною організацією, персонал якого робить усе для гучних перемог. Це було визначальним чинником. До матчу всі називали нас фаворитами, але сьогодні «Брага» довела свій клас. Досить згадати, кого здолав у турнірі наш суперник. Це говорить про високий клас усієї команди та її тренера Домінгуша Пасьєнсії. Це дійсно чудовий наставник.

Дуже шкода, що сьогоднішній матч не видався видовищним, але тут немає нічого дивного – це ж був фінал єврокубку. В обох команд були шанси на перемогу. Нам пощастило, що ми відкрили рахунок перед перервою, це зробило гру більш відкритою. Ми ніяк не могли забити другий м'яч, завдяки чому «Брага» боролася до кінця, намагаючись зрівняти рахунок. Єдине, про що ми можемо шкодувати – ця вистава була зіграна не за португальськими стандартами. У цьому сезоні ми неодноразово показували відмінний футбол, та й «Брага» радувала вболівальників видовищною грою.

Хочу присвятити цю перемогу своєму тренерському штабу, футболістам і вболівальникам. Я повинен також подякувати Жозе Моурінью, Хосепу Гвардіолі й серу Боббі Робсону. Порту – моє рідне місто, тут базується мій рідний клуб, і я є його давнім шанувальником. Хочу побудувати команду, якою можна було б пишатися. Хотілося б, щоб у нас було багато талановитих футболістів, щоб можна було працювати в чудовій інфраструктурі.

Найголовніше – «Порту» знову завоював Кубок УЄФА, повернувши його в наш клубний музей. Це говорить про наш клас, окрім того, ми зможемо поборотися за Суперкубок УЄФА. Грати у фіналі єврокубку завжди важко, але мої підопічні зуміли належним чином налаштуватися, і за це вони заслуговують похвали. Я є лише однією ланкою дуже ефективного клубу, кольори якого захищають дуже талановиті гравці. У сучасному футболі все вирішують гравці. Робота тренера може привести до якихось успіхів, але якщо у нього під рукою немає футболістів високого рівня, то він упирається в стіну».

Домінгуш Пасьєнсія, наставник «Браги»: «Природно, що я дуже засмучений, адже ми не досягли наміченої цілі. Гру вирішили дрібні деталі. Може, чотири ключові епізоди, разом із голом Фалькао. До того ж Моссоро одразу після перерви змарнував нагоду встановити рівновагу. Це б змінило хід поєдинку. Ми знали, що легко не буде, але наша команда дуже старалася. Нам не вдалося реалізувати свій план на другу половину, тобто принаймні забити.

Сумно залишати клуб, тому що ми пропрацювали разом два роки та пережили особливі моменти. Коло перервалося, але я сподіваюся, що «Брага» зростатиме й ставатиме сильнішою. Футболістам дуже прикро, однак ми можемо пишатися собою. У цьому сезоні ми провели 19 матчів на євроарені – в Лізі чемпіонів і Лізі Європи. Це демонструє нашу силу. Звісно, програти зараз боляче, але нам треба гордитися собою. Ми показали, що, коли ставити перед собою цілі й вірити в них, можна дійти далеко. Ми довели, що це можливо».

Фалькао, нападник «Порту» та найкращий гравець фіналу: «Чудово, що я забив гол, адже наша команда досягла своєї мети, а я особисто був у захваті від того, що завершував турнір зі званням найрезультативнішого снайпера. Ми можемо пишатися собою. Я святкував гол із Маріано Гонсалесом [який не грав], адже він та інші хлопці, котрі на поле не виходили, дуже важливі для нас. Наступного сезону ми змагатимемося в Лізі чемпіонів, яка для нас є ще однією ціллю. Ми провели чудову кампанію в Лізі Європи. Тепер ми перенесемо свої високі очікування на Лігу чемпіонів. Секрет нашого успіху полягає в тому, що ми наполегливо працюємо та ладнаємо, немов члени однієї родини. Досить важко працювати з 24 гравцями та зробити так, щоб кожен був щасливий. У тому, що футболісти відчувають себе потрібними та залишаються мотивованими, заслуга тренера».