У четвер, 30 січня, київське «Динамо» проведе останній матч в єврокубковому сезоні. Суперником буде латвійський РФШ. Цей поєдинок не матиме жодного турнірного значення, адже обидва клуби достроково вилетіли з Ліги Європи. Проте в Динамо буде шанс гримнути дверима, здобувши першу перемогу на турнірі. Ми поспілкувалися з президентом клубу Ігорем Суркісом.

– Чого очікуєте від матчу Динамо проти РФШ?
– Я очікую, що команда вийде і покаже найкращі якості. Може нарешті здобуде довгоочікувану перемогу. Бо ми цей єврокубковий сезон дуже гарно почали, але жахливо закінчили минулого року.

Я це казав нашим футболістам, у нас була серйозна розмова на цю тему. Не можна так представляти нашу країну в ці важкі часи. Так, нам тяжко, ми по дві доби пересуваємося туди й назад. Є головні цілі – це чемпіонат, але ми повинні розуміти, що не можемо так погано грати в Європі. Ми повинні відстоювати свою честь та гідність.

Гарні слова футболісти кажуть, що ось, хлопці борються на фронті, захищають нас, а ми пересуваємося на потягах. Так, це тяжко, але ми повинні грати й розуміти, що представляємо країну. Я сподіваюся, вони мене почули.

– А чому Динамо обрало стадіон у Гамбурзі? Адже на логістику жалілися буквально всі...
– Я буду відвертим, ми не повинні були обирати таку логістику. Ми задалеко забралися, повинні були грати в Польщі. Це наша стратегічна помилка.

– То наступний єврокубковий сезон плануєте грати в Польщі?
– Я сподіваюся, що війна закінчиться, і ми гратимемо в Україні, підсилюватимемо наш футбол. Я на це дуже сподіваюся. А ні, то шукатимемо логістику значно краще, ніж цього року.

– Яка перед Динамо стояла задача на цей єврокубковий сезон?
– Стояла задача пройти в єврокубках далі, потрапити у весняну частину, у топ 24. І це було нам під силу. Потрібно було набрати 10-11 очок, і ми би грали далі. Але немає сенсу вже махати руками та щось говорити. Потрібно гримнути дверима, щоб закласти фундамент на наступний сезон.

– Для Динамо більш пріоритетна перемога в чемпіонаті чи гарний виступ в єврокубках?
– Це непорівнянні речі. Але на сьогодні – перемога в чемпіонаті.

– Перейдімо до трансферів. Розкажіть ситуацію із переходом Бущана.
– Він проходить медогляд. І коли він його пройде, тоді я зможу вам стовідсотково сказати, відбудеться цей трансфер чи ні. Між клубами домовленість є (29 січня Динамо оголосило про перехід Бущана в Аль-Шабаб – прим. ред.)

– А можете суму сказати?
– Я не буду цього робити, бо це некоректно до клубу, який купує гравця. Якщо вони озвучать, тоді добре.

– Зараз досі багато чуток щодо інших гравців Динамо. Знову говорять про Попова…
– Щодо Попова, як я вже вам казав нещодавно, жодних пропозицій немає.

– А загалом у Динамо зараз є пропозиції щодо когось із гравців?
– Немає (розмова відбулася 28 січня – прим.ред.). І поки в клуб не прийде папірець, то я не буду розмовляти на цю тему. Коментувати чутки не збираюся.

– Динамо тривалий час шукає центрального захисника. Чому не вдається нікого підписати?
– Ми на трансферному ринку шукаємо не тільки центрального захисника. Ми шукаємо сильних гравців, які у таких важких умовах, що є в Україні, будуть грати та підсилять команду. А не будуть втікати, як було з Лонвейком та іншими футболістами. Головна проблема – це мають бути якісні футболісти, які підсилять команду.

Між іншим, я б довіряв нашим молодим хлопцям, які патріоти, які залишилися в Україні, тренуються тут. Це молоді хлопці, які будуть грати в Юнацькій лізі УЄФА проти Аталанти 11 лютого. От там ми повинні шукати наші резерви, принаймні поки йде війна.

– Ну і наостанок, що у вас змінилося після того, як ви стали дідусем?
– Я відчуваю себе молодшим років на 20. Зараз няньчу онука та перебуваю на зборах з командою.