За три дні до матчу воротар «гірників» розповів про те, як переживав свою помилку в поєдинку з «Реалом», наскільки він самокритичний, як в команді підколюють Михайла Мудрика і що дивиться перед відповідальними двобоями.

– Напередодні останнього туру групового етапу Ліги чемпіонів «Шахтар» достроково гарантував собі євровесну як мінімум у Лізі Європи і зберігає шанси на плей-офф ЛЧ, після жеребкування розраховували, що таке буде можливо?
– Я завжди ставлю перед собою великі цілі, не зважаючи ні на що. Так, влітку нас залишили всі легіонери та я все одно вірив і був впевнений на сто відсотків у тому, що ми будемо боротися на максимумі. Гравці голодні до Ліги чемпіонів, до таких матчів. Тож, я не втрачав впевненості, що ми зможемо здобути для себе євровесну і важливі очки для таблиці коефіцієнтів для України.

– Наскільки це був важкий шлях і за рахунок чого його вдалось так впевнено долати?
– Шлях ще не закінчився, але позитивний результат в усіх цих 5-ти матчах, це, без сумнівів, команда робота. Усі тих, хто більше грав, хто менше, на кожного суперника ми виходили з самовіддачею на мільйон відсотків. Саме це і вивело нас туди, де ми зараз знаходимось, при цьому ми не хочемо тішитись лише тим, що ми маємо. Ми хочемо більшого і далі продовжити свій шлях, усю цю казку в Лізі чемпіонів. Тому потрібно налаштуватись на останній матч і показати все, що ми можемо.

– Особисто для вас який найбільш пам'ятний момент на цьому шляху?
– Кожен матч дає щось особливе. Навіть якщо ти граєш у футбол 20 років, не один матч не схожий на інший. Але для мене, мабуть, це був перший матч проти «Лейпцига». Адже це був наш початок, було здобуто блискучу перемогу на виїзді і тому найбільше запам'ятався мені.

– А найбільший нервовим який був момент?
– Нервував тільки після другого матчу проти «Реалу». Через свою помилку, але це теж частина шляху. Таке буває.

– А який найбільш щасливий момент?
– Нехай він буде 2-го числа!

– Наскільки команда виросла за ці два місяці в Лізі чемпіонів?
– Якщо порівняти ту команду, яка була на зборах, з тією командою, яка є зараз, це як небо і земля. Втім, вважаю, це тільки початок для кожного. Усі хлопці мають великий потенціал, у кожного велике майбутнє і, що мені найбільше подобається, після вдалих результатів ніхто не розслабляє булки, всі сфокусовані і працюють далі. В усіх нас спільні мрії про чемпіонство та Лігу чемпіонів. Бачу це в очах кожного і це мені дуже подобається.

– А хто з партнерів по команді зараз найбільше здивував своїм прогресом?
– Не можусь когось виокремити. Бачив усіх цих хлопців ще в академії, бачив, що вони робили на тому рівні. Тож зараз кожному з них потрібна лише довіра та ігровий час, аби й надалі розкривати свої здібності. Усі зараз бачимо як грають Судаков, Бондаренко, Мудрик, Зубков, Сікан і так можна перерахувати всю команду. Мене завжди більше надихає командна робота, це ніби єдиний кулак, який дуже важко зламати.

– Після кожного матчу «Шахтаря» у Лізі чемпіонів зростає трансферний цінник Мудрика. Якось це обговорюєте в команді, підколюєте Михайла?
– Мені подобається, що він все це добре сприймає і він сфокусований тільки на собі, на своїй і командній грі. Вболівальники, насправді, багато чого не бачать. Ніхто не бачить, що він робить поза футбольним полем. А всі ці трансферні чутки на нього впливають лише в позитивному плані, адже він кайфує від того, що робить. А в команді можемо йому сказати – ну ти вже в «Арсеналі», все, давай. (Посміхається). Але так щоб якось жорстко, то ні.

– Знаю, що ви товаришуєте з Мудриком, яка історія про Михайла першою спадає на думку?
– Ми з ним знайомі давно, ми одного року народження і в академії грали один проти одного. А потім він вже перейшов в «Шахтар» і почали грати разом. Згадаю історію, коли ми грали у U-17, була фінальна частина чемпіонату України і ми виграли, тоді ми не пропустили жодного м'яча і забили 6 голів і 5 з них саме на рахунку Михайла. Як він показував свої найліпші якості ще в академії, так і зараз продовжує це робити. Просто сяє.

– Для вас теж цей груповий турнір Ліги Чемпіонів вдалий. Разом з воротарем «Брюгге» Сімоне Міньоле ділите лідерство за кількістю сейвів, в обох по 27 в 5-ти матчах. Попри такий результат, знаю від ваших партнерів по команді, що ви дуже самокритичний. Це правда?
– Так. Дуже рідко буваю задоволений своєю грою на сто відсотків. Це все максималізм. Я завжди хочу бути кращим, ніж я був. Якщо я виходжу грати, усі свої дії я маю виконати на сто відсотків. Я розумію, що це важко, але якщо не прагнути до цього, ти не будеш зростати як гравець. Не бачу інакшого шляху ставати найкращим кожен день.

– А за який момент корили себе найбільше в цій Лізі чемпіонів? Той, в другому матчі з «Реалом»?
– Я не можу сказати, що дуже сильно себе корив. Просто там була моя помилка. Але з часом стаєш дорослішим, в тебе з'являється багаж досвіду і зараз я вже набагато легше сприймаю всі ці помилки, аніж, наприклад, це було рік чи два тому. Насправді, всі ці помилки роблять мене сильніші. Позитивні моменти це круто, але вони не вчать тебе так, як щось погане. Адже, коли трапляється погане, то ти це запам'ятовуєш на все життя. І навіть після цієї помилки в матчі з «Реалом», вважаю, що став кращим і виріс. Цьому точно більше сприяють такі моменти, ніж позитивні матчі.

– Який сейв все ж таки запам'ятався?
– Я таке не запам'ятовую. Я більше запам'ятовую щось погане, але тільки для того, щоб проаналізувати. Розумію, що могло бути не 27 сейвів, скільки я там пропустив, (рахує) а 33.

– А як саме аналізуєте свої помилки?
– З тренером воротарів це робимо. Він скидає мені нарізки моментів з матчів, окремо якісь мої дії. В залежності від матчу, десь приблизно 10 хвилин. Я дивлюсь спочатку сам, а потім вже разом розбираємо.

– А щодо традицій, якихось воротарських забобонів. Маєте свої ритуали перед матчем?
– Для мене головне – це максимальне відновлення. За день до матчу слід якомога раніше лягти спати, щоб було десь 8-9 годин. Перед грою намагаюся більш прискіпливо за цим слідкувати. Власне, як і за харчуванням, щоб не було якоїсь важкості в шлунку. Ще намагаюсь слухати і дивитись щось не пов'язане з футболом, щоб не думати про матч і не накручувати собі в голові нічого. Інколи, коли багато думок, це тільки заважає. Тож, дивлюсь ютубчик, наприклад, щось про улюблену гру Контр страйк. А, власне, якихось забобонів не маю.

– Трохи поговоримо про атмосферу в команді, яка вона зараз?
– Настрій міг бути і кращим, якби обіграли «Олександрію». Всі розуміють, що потрібно ще більше працювати і добре налаштуватись на гру з «Лейпцигом». Тому, у доброму бойовому гуморі.

– З головним тренером Ігорем Йовичевичем нині спілкуєтесь лише на футбольні теми чи можете поговорити і про буденні справи?
– Звісно, він тренер, він головний, та попри це, він ніби один з нас. Коли ми поза межами футбольного поля він як один з гравців, завжди можемо поспілкуватися. А коли він тільки прийшов в команду, буквально вже в перший день почали згадувати як ми грали проти нього. Це було на рівні U-19 проти «Динамо» Загреб, де він був головним тренером. Вже в перші хвилини нашого знайомства розмовляли про це усі разом, він, я, Бондаренко та Судаков. Тож відчуваєш легкість в спілкуванні із ним.

– Зараз вирішальний матч Ліги чемпіонів. Додає сил той факт, що вже обігрували «Лейпциг»?
– Це вже минуле, з того часу чимало води спливло. Зараз у них новий головний тренер і вони набрали дуже доброї ходи. Перемогли «Реал» і в останньому турі бундесліги обіграли «Байєр». Але це Ліга чемпіонів і ми будемо ставити максимальну задачу перед собою, будемо викладатись по максимуму, щоб здобути перемогу. Адже Ліга Європи це добре, але, кожен з нас хоче грати в Лізі чемпіонів, адже це найкращий турнір.

– Це буде третій домашній матч «Шахтаря» у Варшаві у цій Лізі чемпіонів. З кожним матчем підтримка трибун все сильніша, ви це відчуваєте?
– Я дуже вдячний людям, котрі приходять і вболівають. Але, звісно, це не ті відчуття, коли граємо в Україні. Та повторюсь, ми вдячні усім, хто приходить на матчі – українцям, які знаходяться тут, полякам, усім вболівальникам. Розумію, що серед них може і не бути палких вболівальників «Шахтаря», та вони все одно приходять та підтримують нас, а це важливо і цінно. Тож, сподіваюсь, що вони і цього разу прийдуть і будуть підтримувати нас з перших хвилин. А ця підтримка, у свою чергу, додасть нам сил.