Усі добре пам’ятають, як завершилася дуель цих суперників на старті. Й на заключний тур «Шериф», мабуть, їхав у доброму гуморі, незважаючи на три поспіль поразки в турнірі. Й, вочевидь, не без сподівань позмагатися з гірниками за грошовий бонус – зачепитися в Києві принаймні за нічию.

Італійському наставнику «Шахтаря» та його команді шматок від ласого пирога УЄФА був потрібен іще більше – зважаючи на трансферні витрати, які забезпечили на груповому етапі аж одне-єдине очко та стільки ж забитих м’ячів. Де Дзербі вирішив виконати останній акорд силами такого собі експериментального, напіврезервного, складу.

Знайшлося там місце й Соломону, що його, подейкують, готові віддати як частину компенсації за трансфер чергового бразильця, й екс-бразильцю Марлосу, котрий, здається, вже спакував валізи на стару батьківщину. Саме «новий українець» міг відкривати рахунок у звітній зустрічі, але на 15-й хвилині, вийшовши практично сам на сам із Атанасіадісом, не зміг знайти вільний кут. А невдовзі й ізраїльтянин розчаровано схопився за голову, поціливши у хрестовину.

Було б абсолютно логічно, якби номінальні господарі скористалися своєю візуальною перевагою. З іншого боку, оце «володіння заради володіння» вже прекрасно знайоме багатьом суперникам «Шахтаря». Й деякі з них знаходять ефективну протидію. Як той же «Шериф» у першій зустрічі. Цього разу гості знову ледве не спіймали опонентів на контратаці, але удар Крістіано після атаки лівим флангом прийшовся вище воріт.

Важко сказати, як розвивалися б події в другому таймі, коли б гостям удалося зберегти ворота «сухими» впродовж перших 45 хвилин. Але незадовго до перерви Кривцов знайшов дотепним пасом Фернандо, а той, перебуваючи в оточенні трьох захисників, двома рухами пошив у дурні і їх, і голкіпера.

М’яч розкріпачив донеччан, у яких раптом моменти почали сипатися наче з рогу достатку. Знову трішки не вистачило влучності Соломону, знову на заваді став каркас воріт – цього разу після удару Додо, якому асистував Судаков.

Продовження феєрії не вийшло. Після відновлення боротьби її темп залишався досить високим, але «Шериф» і не думав складати зброю, демонструючи зубки – особливо в ті моменти, коли «шахтарі» надто вже захоплювалися атакою в прагненні реваншуватись якомога переконливіше. Напевно, більш класна (або все-таки – мотивована?) команда обов’язково б показово покарала віце-чемпіонів України. А цього вечора зустрічалися рівні за класом суперники. Тож і нагадувала футбольна зустріч подеколи такий собі фехтувальний чи боксерський бій, де азарт був понад усе.

Та й він у підсумку випарувався, разом із видовищем. Гірники були в кількох секундах від того, щоб зберегти мінімальну перевагу та вичавити з себе мажор у фіналі. Але самі не забили, навіть створивши для цього кілька реальних можливостей. І – пропустили у відповідь на третій компенсованій хвилині. Той факт, що відзначився «джокер» Вернидуба, мабуть, свідчить, що український фахівець знову переграв свого візаві. Щодо ж команди Де Дзербі, вона так і не переконала, що гідна була єврокубкової весни більше за тираспольський клуб. Що наразі взагалі була її гідна...

ШАХТАР Донецьк (Україна) – ШЕРИФ Тирасполь (Молдова) 1:1 (Фернандо, 42 – Ніколов, 90+3)
Шахтар: П’ятов (Шевченко, 86), Додо, Кривцов, Бондар, Корнієнко (Ісмаїлі, 67), Маркос Антоніо, Бондаренко (Майкон, 67), Судаков (Тете, 46), Марлос, Соломон, Фернандо (Мудрик, 46).
Шериф: Атанасіадіс, Фернандо Костанца, Арболеда, Дуланто, Крістіано, Коловос (Ніколов, 46), Тілль, Аддо, Траоре, Бруно, Янсане.
Арбітр – Румшас (Литва).
Попередження: Фернандо (10), Мудрик (78) – Аддо (18), Дуланто (83).
Київ. НСК «Олімпійський».