На чолі «Інтера» тоді ж з’явився Сімоне Індзагі. І, як і Де Дзербі, програв стартовий поєдинок у Лізі чемпіонів. Тож торішня суперечка на груповій стадії набула нових інтригуючих рис. Але ж більшість гравців «нерадзуррі» все-таки пам’ятають, що надмірна легкість у розбазарюванні гольових моментів, вилившись у дві нульові нічиї, вартувала їм квитка до єврокубкової весни. Й повторювати тих помилок найрезультативніша наразі команда Серії А (20 голів у шести турах – понад три м’ячі в середньому за гру!) аж ніяк не збиралася.

«Шахтар» також забиває достатньо, хоча й не настільки багато, як його італійський опонент. Гра з «Динамо» навряд чи показова: припустившись необов’язкової помилки в захисті, кияни надалі змушені були розкриватися, двічі «проковтнувши» стрімкі разючі контратаки. До речі й нинішній «Інтер» полюбляє ось так показово карати суперників. Колектив анітрохи не втратив гостроти, відпустивши до «Челсі» свого головного голеадора Ромелу Лукаку. Того дуже вправно замінив Един Джеко, що на нього в Києві цікаво було подивитися ще й з огляду на жовтневу та листопадову дуелі збірних України та Боснії у відборі до ЧС-2022.

Саме Джеко завдав першого удару по воротах «Шахтаря», підтримавши атаку, головну роль у якій виконував Думфріс. Крайній захисник, що влітку став головним героєм зустрічі між збірними Нідерландів і України на Євро-2020, знову активно працював на команду, принісши їй несподівану кадрову перевагу.

На восьмій хвилині, стрибаючи «рибкою» на м’яч, Думфріс упав на ногу Траоре – й так невдало для останнього, що той був змушений залишати поле на ношах.

Утім, і без свого бомбардира гірники час від часу доводили атаки до ударів по воротах Хандановича. Зліва хвилі наступу розкочували Ісмаїлі та Соломон, праворуч шукав своїх шансів поганий актор Додо, а після заміни Траоре – ще й Тете. В центрі намагалися керувати грою Алан Патрік і Педріньо.

Та все ж «Інтер» діяв значно гостріше. Після того, як у поперечину поцілив Барелла, як з меж воротарського майданчика не забив Джеко, а згодом той-таки Думфріс не заштовхав м’яч у сітку, торішня лігочемпіонська «засуха» в матчах цих команд знову згадалася. Таке враження, що, розтрощивши гірників у півфіналі Ліги Європи з рахунком 5:0, «чорно-сині» вичерпали чи не весь запас прихильності пані Фортуни в гольових ситуаціях. А «Шахтар» – навпаки.

На початку другого тайму Шкріньяр також не без долі везіння заблокував удар Педріньо, коли той замикав простріл Тете. Однак і Лаутаро Мартінес не скористався помилкою господарів, які «обрізалися» на введенні м’яча у гру. Аргентинець міг і навіть повинен був відкривати рахунок, але – схибив. Для «Інтера» це було тим більш прикро, що після перерви саме «Шахтар» володів територіальною перевагою, нечасто підпускаючи суперника до володінь П’ятова й водночас фактично позбавляючи міланців шансів на швидкі контратаки.

Чимдалі до фінального свистка поєдинок нагадував боксерський бій двох важковаговиків, котрі, вочевидь, сподіваються здобути перемогу по очках. Аналогія доречна, зважаючи на присутність у VIP-ложі новоспеченого чемпіона світу по трьох версіях Олександра Усика.

Ось тільки у футболі правила дещо інші. Й нічия – це в даному випадку втрата турнірних балів. Тож у «чемпіонських раундах» не обійшлося без спроб нокауту. Зокрема, на 87-й хвилині П’ятов урятував свою команду двома поспіль блискучими сейвами – спочатку після «пострілу» здалеку Корреа, а потім – потягнувши з нижнього кута удар Де Врея головою.

Отже, треті поспіль 0:0 у суперечці «Шахтаря» з «Інтером». «Посуха» затягнулася...

ШАХТАР – ІНТЕР – 0:0
Шахтар: П’ятов, Додо, Марлон, Матвієнко, Ісмаїлі (Кривцов, 78), Степаненко, Майкон, Алан Патрік (Марлос, 85), Соломон (Мудрик, 78), Педріньо, Траоре (Тете, 11).
Інтер: Ханданович, Шкріньяр, де Врей, Бастоні, Думфріс, Барелла, Брозович (Чалханоглу, 55), Весіно (Гальярдіні, 81), Дімарко (Перішич, 82), Джеко (Корреа, 55), Мартінес (Санчес, 72).
Арбітр – Ковач (Румунія).
Попередження: Де Дзербі, тренер (64) – Думфріс (81).