БАВАРІЯ – ІНТЕРНАЦІОНАЛЕ – 0:2 Голи: Дієго Міліто (35, 70). Баварія: Бутт, Лам, Демічеліс, ван Бюйтен, Бадштубер, ван Боммель, Швайнштайгер, Роббен, Алтинтоп (Клозе, 63), Мюллер, Олич (Гомес, 74). Інтер: Жуліо Сезар, Майкон, Самуель, Лусіо, Ківу (Станкович, 68), Дзанетті, Камб?яссо, Это?о, Снейдер, Пандєв (Мунтарі, 79), Дієго Міліто (Матерацці, 90). Попередження: Демічеліс (25), Ківу (30), ван Боммель (78).

Перші хвилини зустрічі пройшли за помітної територіальної переваги «Інтернаціонале». Однак «Баварія» – не з тих, хто дає суперникові бодай надію на «бліц-кріг». Наскоку апеннінців німці не злякалися, досить швидко вирівнявши гру й відсунувши її фронт до воріт Жуліо Сезара. Одна з атак, започаткованих реактивним та всюдисущим Ар’єном Роббеном на правому фланзі, навіть завершилася ударом Івиці Олича, та м’яч пролетів повз ворота.

Друга хвиля італійського наступу позначилася непоганим ударом зі штрафного Веслі Снейдера на 18-й хвилині. М’яч трохи змінив напрямок, ковзнувши по голові Хаміта Алтинтопа, однак голкіпер баварців Ганс-Йорг Бутт був на висоті. Невдовзі ще одна спроба голландця пробити практично з тієї ж точки також наразилася на повну незворушність вартового мюнхенських воріт.

На тлі обопільно обережної гри грім на половині поля «Баварії» прогримів аж якось дуже несподівано. Команді, що дійшла до фіналу такого турніру, суперник раптом поставив «дитячий мат». На 35-й хвилині Жуліо Сезар вибив м’яч від воріт. Дієго Міліто, вигравши повітряну боротьбу, відпасував Снейдеру, чим убив одночасно двох зайців – віддав нитки розвитку атаки досвідченому диспетчеру та на мить залишив у ролі стороннього спостерігача Мартіна Демікеліса – свого земляка й опікуна. Того не встигли підстрахувати ані Хольгер Бадштубер, ані Даніель Ван Буйтен, і цієї миті було достатньо, аби Снейдер повернув м’яч форварду, і той розважливо переграв Бутта. Цей гол став для Міліто вже п’ятим у поточному розіграші Ліги чемпіонів.

За дві хвилини до перерви голландсько-аргентинська парочка «Інтера» ледве не створила другий гол. Тепер уже Міліто – з-під того ж Демікеліса – виводив Снейдера на удар, однак той чогось розгубився, опинившись сам-на-сам із Буттом, і пробив точнісінько в голкіпера.

На щастя для Луїса ван Галя та його підопічних, англійський рефері Говард Вебб не забарився із свистком, відправивши баварців до роздягальні на серйозну розмову, провідною темою якої, неважко здогадатися, були насамперед дії чемпіона Німеччини в обороні.

Утім, іноді найкраща оборона – це атака. На першій же хвилині після поновлення гри німці ледве не скопіювали гол «Інтера», та Томас Мюллер не зумів переграти Сезара. Те, як розвивалася гра протягом наступної чверті години, дозволило приустити, що «Інтер» віддав ініціативу й шуктиме щастя в контратаках, пропонуючи опоненту знайти щілину в традиційно міцному оборонному мурі.

Саме наднадійний захист свого часу зробив чорно-синіх футбольними королями Старого Світу – 45 років тому, коли «Інтер» під орудою легендарного тренера Еленіо Еррери вдруге поспіль і востаннє здобув Кубок чемпіонів, успіхи команди базувалися на славнозвісному «катеначчо». Час пливе – традиції живуть.

«Баварія» в цьому євросезоні довела, що вміє боротися з несприятливими обставинами, ламаючи хід матчів, що складаються невдало. Намагалися виявити мюнхенці свій характер і цього разу. На 63-й хвилині лише лиса голова Естебана Камбіассо врятувала «Інтер» після спроби Мюллера вразити ворота. А невдовзі Жуліо Сезару довелося політати, аби витягнути різаний удар Роббена.

Та наступ, якщо він не приносить успіху, атакуючу команду виснажує не менше, ніж ту, що захищається. Правило – не забиваєш ти, заб’ють тобі – спрацювало знову, причому й друга гольова атака міланців була настільки ж ефективною, наскільки простою: на 70-й хвилині Самуель Ето’о знайшов Міліто, і той, «розкачавши» ван Буйтена, пробив повз Бутта. Це була вже перемога!

Жозе Моурінью та його підопічні знову переграли суперника насамперед у тактичній суперечці. До того ж баварцям цього вечора не вистачало вигадки, імпровізації, натхнення, а лідерських якостей Роббена виявилося замало, аби протистояти команді-зірці, якою «Інтер» став на очах усієї футбольної Європи.