Прес-конференція головного тренера «Шахтаря» Арди Турана після матчу Ліги конференцій УЄФА з «Абердіном» (3:2).

– Доброго вечора всім. Ми приїхали сюди з України, де триває війна. По всьому світу відбуваються війни. Люди та діти помирають від голоду. І саме в ці дні флотилія «Сумуд» прямує до Гази. Вони намагаються стати символом надії. Ми не знаємо, що можемо зробити зі свого боку. Залишаючись наодинці, ми мріємо зупинити війни. І я хотів би закликати лідерів, які можуть зупинити війни у світі, зробити реальні кроки та проявити ініціативу, щоб зупинити смерть людей і дітей. Ми повинні зупинити ці війни. Я не розумію, як вони можуть відбуватися в сучасному світі. Це неможливо зрозуміти. Я всім серцем і в своїх молитвах зі всіма, хто переживає війну в Палестині, в Україні.

Щодо гри, ми не змогли добре розпочати матч. Ми були далекими від єдиноборств і гри один на один. І попри місце суперника в турнірній таблиці, проти таких команд, як «Абердін», грати складно, адже в шотландському чемпіонаті вони серед лідерів за кількістю виграних дуелей та за фізичними якостями. Вони почали гру з оборонною схемою 5-2-3, і їхні два атакувальні футболісти зуміли контролювати наших чотирьох у побудові атак. Наше рішення було через флангових захисників та опорного півзахисника. Але через те, що наші «вісімки» надто рано йшли вперед, ми не знаходили потрібних рішень. А дві їхні «шістки» дуже легко контролювали нашу середню лінію. Так матч і тривав довгий час. Ми володіли м’ячем, та попри це не могли досягти результату і реалізувати наші рішення. Потім нам вдалося знайти більше можливостей завдяки ширшій грі наших вінгерів і розташуванню фулбеків більше всередині. Завдяки діагональним передачам ми знаходили наших вінгерів, а рух опорного півзахисника став кращим для пошуку рішень. На такому стадіоні грати складно і важко протистояти команді, яка робить ставку на довгі передачі, стандарти та вкидання. На початку нам було нелегко, але потім, враховуючи ще й вітер, довелося адаптуватися до умов, бо у футболі інколи трапляються такі важкі обставини, і треба вміти пристосовуватися – ми змогли це зробити. Ми молода команда, і ця перемога дуже важлива для нас. Виграти в такого клубу, як «Абердін», із його футбольною культурою та історією – це справді робить нас дуже щасливими.

– Чудовий початок кампанії. Які у вас загальні враження від гри бразильців? Марлон Гомес був особливо впливовим. Ваш третій гол перед взяттям воріт складався з понад 20 передач. Як ви вважаєте, надалі в цьому турнірі команді буде трохи легше? Чи можна сказати, що ця гра дала уявлення про те, як складатиметься решта кампанії? Ви входите до числа шести-семи головних фаворитів, але все ж. Ви перемогли, але як, на вашу думку, розвиватимуться події далі?
– Насамперед у нас були схожі матчі й раніше. Наприклад, з «Бешикташем» ми забивали голи після 30-50 передач у межах однієї атаки. Пасова гра завжди є для нас важливою, але важливо й те, як саме відбуваються ці передачі. Ми контролюємо гру, але нам не подобаються статичні передачі, ми прагнемо, щоб вони супроводжувались дриблінгом, який відсікає суперника. Щодо Марлона Гомеса, то в нього дуже хороший ігровий профіль і риси характеру. Він чудовий футболіст, здатний діяти на будь-якій позиції. Його сьогоднішня гра мене дуже порадувала. Також хотів би відзначити Лукаса Феррейру, який вперше вийшов у стартовому складі та відзначився голом. Це теж нас дуже тішить. Що стосується статусу фаворита в цьому турнірі, то в «Шахтаря» це в культурі – завжди залишатися конкурентними у Європі. Водночас ми молода й нова команда, ми намагаємося вчитись на кожному рівні й здобувати досвід. Тому, вважаю, логічніше дивитися на все крок за кроком. Звісно, Ліга конференцій нас дуже надихає, і наша найбільша мрія тут – грати матчі, у назві яких є слово «фінал».

– Доброго вечора, Арда. Якщо говорити про філософію «Шахтаря» та стиль гри, той гол, про який згадував Ендрю, був дуже яскравим прикладом цього, – третій гол Педро Енріке. Наскільки традиційний стиль гри «Шахтаря» спонукав вас приєднатися до клубу спочатку? І друге запитання: наскільки складно було грати в традиційний «шахтарський» футбол за таких умов?
– Наприкінці першого тайму ми мали 70% володіння м’ячем, контролювали м’яч, але це не відповідало нашій філософії, бо зазвичай ми маємо рішення проти пресингу суперника. Те, що ми робили, було неефективним, адже не могли вивести вільного гравця з м’ячем, щоб знайти третього в трикутнику. У першому таймі нам не вдалося реалізувати нашу філософію так, як я хотів. Коли граєш проти організованої оборони таким чином, супернику легше захищатися, бо наші атакувальні футболісти йшли дуже рано поруч із центральними захисниками, і це полегшує опоненту оборону. Ми хочемо використовувати дриблінг, коли є простір, щоб легко знаходити вільного гравця. Ми могли б просуватися вперед у другому таймі. Тобто ми прагнемо діяти однаково як під час переваги, так і відстаючи в рахунку, водночас потрібно залишатися реалістами. Наприклад, коли суперник застосовує гру один в один або пресинг 10 на 10, ми маємо опцію, яку називаємо довга передача, а не простріл за спину оборони. У нас є всі типи планів, але навіщо вони потрібні? Бо футбол – це гра з великою часткою імпровізації, це гра один в один, і ми намагаємося контролювати її настільки, наскільки можливо. Якщо ж запитати, чи було сьогодні легко реалізувати нашу філософію на полі, – ні, але я вважаю, що ми змогли зробити це частково.