Технічний, швидкий, наділений природнім футбольним інтелектом виконавець, який за манерою гри дещо нагадує голландця Рафаеля ван дер Варта, або бразильця Дієго, є безперечним лідером та мозковим центром української «молодіжки» і все наполегливіше стукає в двері національної команди.

Коноплянка – футболіст яскраво вираженого атакуючого плану. В ексклюзивному інтерв'ю UEFA.com Євген розповів про свою готовність діяти на будь-якій позиції в середині поля. Наприклад, у молодіжній збірній, яка реально претендує на перемогу у відборі до ЧЄ-2011, він грає у відтяжці – роздаючи передачі форвардам і підключаючи до атак фланги. Натомість у «Дніпрі» переважно розташовується праворуч, здійснює ривки, відкривається, йде на загострення, шукаючи шпаринку у захисних редутах суперників.

«Я досить комфортно відчуваю себе на обох позиціях, утім для мене дуже важливо те, чи дійсно вірить в мене наставник. За таких умов я готовий спробувати себе навіть у ролі опорного хавбека, якщо, звісно, це принесе користь команді», – зазначає дніпрянин, який у першому весняному турі Прем'єр-ліги відкрив лік своїм голам в елітному національному дивізіоні, вразивши ворота луганської «Зорі».

У середній лінії «Дніпра» наразі доволі серйозна конкуренція. Креативних півзахисників, які за досвідом значно переважають Коноплянку, тут вистачає. Проте Євген не комплексує. «Власне, партнери самі визнають, що я маю вищу швидкість, яка на фланзі є важливим козирем. Тож коли я зміщуюсь на край, хтось із розігруючих – Сергій Назаренко, Руслан Ротань, Максим Калиниченко або Сергій Кравченко – має змогу адресувати мені передачі й долучати до атак. Далі дію на свій розсуд – виконую простріл, обіграю або шукаю можливість для удару», – резюмує Євген.

Коноплянка народився у Кіровограді і саме там робив свої перші футбольні кроки. У місцевому «Олімпіку», а потім і в дублі «Дніпра» грав чистого нападаючого, проте згодом перекваліфікувався у хавбека. «Володимир Безсонов звернув увагу на мою схильність відходити назад, шукати м'яч у центрі поля, адже я дійсно залюбки починаю атаки з глибини. Отже, зміна амплуа відбулося за нашою спільною ініціативою», – розповідає хавбек, одним з найулюбленіших клубів якого є «Барселона».

У 17-річному віці Євген дебютував на дорослому рівні, відтоді провівши 24 поєдинки у Прем'єр-лізі. За його словами, певна скованість у матчах за клуб все ще дається взнаки. «Пам'ятаю, що минулої весни, коли ми грали у Харкові з «Металістом», на полі панувала неабияка напруга, і я ледве впорався з хвилюванням. Звісно, зараз ситуація значно покращилася, проте все одно, граючи пліч-о-пліч з більш досвідченими партнерами, я не почуваюся на сто відсотків розкуто, – визнає Коноплянка. – Ігри за «молодіжку», де виступають мої однолітки, – то інша справа. Навіть, у виїзній зустрічі з французами не відчував особливого тиску».

Призначений у лютому керманичем національної збірної України Мирон Маркевич вже неодноразово зазначав, що уважно стежить за молодим гравцем «Дніпра». З великою долею вірогідності можна припустити, що цього року Євген дійсно отримає свій шанс. Тим більше, що синьо-жовті протягом двох найближчих років гратимуть лише товариські матчі, готуючись до фінальної частини домашнього ЄВРО-2012.

«Зацікавленість Маркевича – несподівана і водночас приємна новина. А ще – додаткова мотивація, – підкреслює футболіст. – Збірну очікує ціла низка контрольних матчів, і якщо я отримаю виклик на один з них, сприйму це як аванс і буду намагатися зарекомендувати себе якнайкраще. В іншому випадку продовжу виступи за молодіжну команду, яка також залишається для мене неабияким викликом. У команді Павла Яковенка не менший рівень конкуренції, й дуже амбіційні цілі. Наша мета – чемпіонат Європи та Олімпійські ігри».

На думку того ж Маркевича, одним з ігрових недоліків Коноплянки є недостатня ефективність дій в обороні. «Те, що значну частину своєї кар'єри я діяв на вістрі атаки, дається взнаки, – погоджується Євген. – Навичок грі у відборі в мене не дуже багато, однак я намагаюся надолужити цей пробіл. Та й не лише цей. Прагну зберігати концентрацію і активність протягом усього ігрового часу, проте поки  виходить «вибухати» лише епізодично… Я виходжу на новий рівень, і щоб відповідати йому, хочу удосконалюватись».