На жаль, граючи практично на рівних із Німеччиною у півфіналі, наша команда поступилася – 1:2. В інтерв’ю офіційному сайту «Динамо» Люсін лаконічно поділився враженнями про турнір, на якому він безпосередньо долучився до п'яти із семи голів української збірної, та розповів про найближчі плани.

– Який настрій панував у роздягальні нашої збірної після поразки у півфіналі?
– Було трохи сумно, адже мріяли вийти до фіналу й перемогти. Але, попри результат, я поставив би високу оцінку нашій команді: виграли три матчі, показавши футбол гідного рівня.

– Ви пропустили від німців у компенсований час кожного з таймів. Що це було, на ваш погляд – недостатня концентрація в конкретних епізодах чи втома, накопичена протягом турніру через щільний графік матчів?
– Зрозуміло, що грати кожні три дні непросто – та й німці, зауважимо задля справедливості, мали на один вихідний день більше. Але, попри втому, кожен ігровий відрізок слід допрацьовувати до кінця. Інакше важко сподіватися на успіх – тим паче на такому високому рівні.

– Виходячи з того, як розгорталися події наприкінці основного часу, та проведених під кінець замін, спрямованих на підсилення атаки, можна зробити висновок, що ви вже налаштовувалися на овертайм…
– Втомилися під кінець другого тайму обидві команди – це було помітно неозброєним оком. Тому й дії з обох сторін стали помітно обережнішими, а введення до гри свіжих футболістів проводилося в розрахунку саме на додатковий час.

– Якби гра склалася інакше – чи вистачило б вам і вашим партнерам сил на дві додаткові 15-хвилинки, а можливо, й на серію пенальті?
– У таких поєдинках, буває, ти й сам не розумієш, звідки з’являються сили. Це ж не жарт – півфінал чемпіонату Європи, де суперник не хто-небудь, а збірна Німеччини! У резюме футболіста, та й команди загалом, перемога над німцями та вихід до фіналу відіграє значну роль. А перемога у вирішальному матчі – поготів.

– Аналізуючи вашого суперника у півфіналі, експерти відзначали його фізичну міць і вищий, порівняно з нашою збірною, середній вік гравців.
– Я б не сказав, що ми поступалися німцям фізично. Ба більше, протягом збору, який проходив напередодні Євро у Польщі, нам заклали в цьому аспекті солідний фундамент. Три матчі групового етапу, гадаю, найкраще підтверджують мої слова.

– З першого місця у квартеті ви вийшли на німців, але ще під час групового раунду Павло Люсін відверто зізнавався в бажанні зустрітися в півфіналі з сильнішими іспанцями…
– Авжеж, Іспанія на цьому чемпіонаті представлена дуже сильною командою, яка цілком може стати переможцем. Красномовним підтвердженням її потужності стала перемога в поєдинку за вихід до фіналу над Хорватією з рахунком 3:0! Та особисто мені було б цікаво перевірити свої сили саме на тлі такого суперника.

– Вигравши перші два матчі в групі, ви достроково забезпечили собі вихід до півфіналу та участь у молодіжному чемпіонаті світу. Разом із тим, ці перемоги були вольовими: пропускали – і лише після цього доводили свою перевагу. Чому?
– Напевно, тому, що це стартові поєдинки Євро, нам потрібно було адаптуватися до турніру. Але, пропускаючи, ми ставали злішими, починали активніше грати в атаці. Як наслідок – досягали переможного результату.

– Спостерігаючи за вашою командою, експерти називали її чи не найсильнішою відтоді, коли юнацька збірна під керівництвом Юрія Калитвинцева виграла домашнє Євро у 2009-му. Чи було всередині колективу відчуття, що ви здатні не лише дістатися фіналу, а й виграти його?
– Саме таке відчуття й було. Адже у збірній склався чудовий колектив – як на полі, так і за його межами. Жодних розбіжностей у поглядах на футбол і все, що навколо нього, щире прагнення підтримувати один одного. Разом із тим, упевненість у власних силах ніколи не перетворювалася на самовпевненість.

– Попри поразку в півфіналі, Дмитро Михайленко назвав свої враження від Євро позитивними. Мабуть, як гравець, причетний до п’яти з семи голів нашої збірної, ви теж скоріше занесли б цей турнір до свого активу?
– Без зайвої скромності, мені вдалося непогано проявити себе на чемпіонаті Європи. Однак це не стало б можливим без участі команди: партнери забивали з моїх передач і грали на мене.

– Визнаючи Павла Люсіна лідером цієї збірної, українські експерти порівнюють вас за манерою гри з Миколою Шапаренком і Віталієм Буяльським, а Віталій Глют, який за вашої допомоги зробив дубль у матчі з сербами, – з Бруну Фернандешем…
– Мені, напевно, ближче перше порівняння (посміхається). Шапаренко та Буяльський є для мене взірцем не лише за ігровим стилем: обидва вміють витримувати темп гри та здатні відбігати два тайми без шкоди для результату.

– Якщо не помиляюся, серед гравців, на яких є бажання бути схожим, ви нещодавно називали й Руслана Маліновського.
– Цей футболіст відрізняється відмінним баченням поля та вмінням однаково влучно бити з обох ніг. А отже – мені є чому в нього повчитися.

– У минулому сезоні ви були серед ключових гравців «Динамо» U19, забивши 15 м’ячів і віддавши 11 гольових передач. Участь у Євро не дозволила вам приєднатися до першої команди клубу на австрійському зборі. До розташування якої команди вирушаєте після збірної?
– Наскільки мені відомо, повертаюся до Києва і працюватиму з об’єднаною командою U19 і U21, яка тренується та проводить контрольні матчі у Віті-Литовській…

Дмитро ІЛЬЧЕНКО