«У мене є цей список, на який ми вже давно дивимось, спілкуємось з батьками. Багато є тих батьків, які кажуть, що як тільки війна скінчиться – хлопці повернуться до України. Але чим далі – тим важче буде їх повернути, бо дехто, особливо ті, що уже мають контракти з провідними клубами: «Динамо» Дрезден, «Дженоа», «Аталанта», «Емполі», «Баєр», «Бенфіка» – буде важко їх повернути.

У списку близько 40 дітей. Дуже відчутна втрата, але більшість ми змогли зберегти, особливо старших: команда 2006 року народження, бо там гравці опинились і в Португалії, й в Іспанії, й у Франції. Завдяки таланту перемовника Григорія Михайловича Суркіса вдалось у Будапешт повернути всіх гравців – не майже, а всіх.

І коли більш-менш все стабілізувалось, було дві команди в Будапешті, дві команди в Кішварді та дві в Польщі, то батьки дійсно почали мати пропозиції. В нас є інститут агентів, який не сидів склавши руки, він активно попрацював для себе, бо я не знаю, як від них відбиватись. І вони цих дітей в прямому сенсі цього слова заманили в ці клуби. Але то вже на їх совісті.

Коли в Україні наступить мир – багато хлопців повернеться, тому що сьогодні «Динамо» – саме українська команда і я впевнений, що цей вектор змінюватись не буде».