Півзахисник «Лехії» та Олімпійської збірної України Максим Хлань розповів про турнір Моріса Ревелло, взаємозв’язок із Данилом Сіканом, ритуали в команді та амбіції зіграти на Олімпіаді у Парижі.

Житомирська зв'язка організувала гол у фіналі

– 16 червня Олімпійська збірна України перемогла на турнірі Моріса Ревелло у Марселі. Яким цей турнір вийшов для тебе, які враження залишив?
– Якби я реалізував пенальті, то був би повністю задоволений. Але в останньому матчі не вдалося забити з позначки. А якщо серйозно, то цей турнір ми розглядали як підготовчий до Олімпіади, тому ми максимально задоволені тим, що змогли на 100% виконати це завдання. Відтак, можу сказати, що підготовка до Олімпіади вдалася.

– Твій гол у фіналі у ворота Кот-Д’Івуару вражає. Данило Сікан віддав зрячу передачу, не дивлячись на тебе. Це результат тренувань індивідуальної взаємодії чи імпровізація в конкретному ігровому епізоді?
– Можна жартувати, що у нас житомирська зв’язка, я часто читав в інтернеті таке. Є у нас житомирські корні такі, як в Бразилії (сміється – прим.авт.), тому відчуваємо одне одного. Насправді, він віддавав на голос. Я йому сказав, що це світовий рівень, мало хто так може: не бачити, де футболіст біжить та віддати пас на голос. Він же зовсім не дивився, де я. Тому відразу, коли я забив, я сказав, що це його гол, моєю справою було тільки крикнути йому. І десь там на генному рівні зіграло наше житомирське походження.

– А кажуть, що Житомира не існує.
– Та ну як це! А Зінченко, Малиновський? Тільки завдяки цим людям Житомир існує (сміється – прим.авт.).

Традиції та ритуали в Олімпійській збірній

– Я бачив відео, де ти пробігав через коридор пошани. Хоча, важко сказати, що це пошана, бо копняків дісталося чимало. Що це за традиція така?
– У мене ще досі позалишалися шрами від цієї пошани (сміється – прим.авт.). Це таке привітання за звання найкращого гравця турніру та за найкращий гол. Два рази мені організували цей коридор. Знаєте, краще б комусь іншому віддали ці звання, аніж би я два рази проходив той коридор (сміється – прим.авт.).

– А які ще ритуали існують в Олімпійській збірній?
– Ритуалів немає, бо це ж як забобони, а ми в них не віримо. Віримо лише у власні сили. Можливо якісь маленькі речі, які ми повсякденно робимо, можна назвати ритуалами, але ні.

– Не можу не запитати тебе про французьку кухню: чи вдалося спробувати щось на кшталт равликів/устриць, чи меню під час турніру було суворим?
– На жаль, у нашому готелі не було такого ексклюзиву. Але ми їздили до Марселю, у центрі міста скуштували їхні страви. Дуже сподобалося, але незвично, не на кожен день. Пару разів на місяць можна і поласувати. Ми звикли до борщиків та вареничків, хоча це й не спортивна їжа.

– Про Марсель. Багато з нас знає це місто завдяки фільмам «Таксі»...
– До речі, ми коли приїхали до міста, то одразу ж ця аналогія спрацювала: ми один в одного спитали: «А де наше таксі?». Одразу асоціація із фільмом.

– А яке враження залишив Марсель? Я чув від колег, що у 2009 році в районі порту у Марселі було небезпечно прогулюватися – криміналітет…
– Я не знаю про криміналітет, але місто дуже гарне. Ми були у Нортдамі марсельському, там ще є пагорб, з якого відкривається вид на все місто. І воно дуже гарне, заворожує. Словом, мені сподобалося і я би ще раз хотів би туди приїхати. Є свій колорит.

– Замість Марселя у липні ви вирушаєте на Олімпіаду до Парижу. Які у тебе очікування від олімпійського футбольного турніру? З одного боку, це Олімпіада, футбольні зірки туди приїздять не часто, а з іншого, у складах деяких команд очікується поява досить серйозних виконавців.
– Можливо, у футбольному плані це не такий важливий турнір, як Євро або чемпіонат світу, але загалом, у світі Олімпіада для когось – це мета життя. І для мене особисто це дуже велике випробування, велика ціль перемогти і зіграти там. І тим паче, побачити гравців світового рівня. Не знаю, чи поїде Ліонель Мессі, але якщо так, то я буду щасливий його побачити.

Позиція «Лехії» щодо футбольного турніру Олімпіади

– Я прочитав інтерв’ю Руслана Ротаня і усвідомив, що зараз є певні нюанси, пов’язані із небажанням деяких клубів відпускати гравців до Олімпійської збірної. Що кажуть з цього приводу у твоєму клубі, польській «Лехії»?
– Ще немає офіційних листів та списків тих, хто їде на Олімпіаду, тому і немає офіційного затвердження чи відпускають мене чи ні. Але можу сказати, що у мене була усна розмова із керівництвом клубу і вони пішли мені назустріч і сказали, що відпустять. Справа лишається лише за офіційними документами. Поки ще немає фінального списку, я не можу щось констатувати, але є усна домовленість і я думаю, що всі її дотримуються.

– Що б ти хотів побачити у Парижі, окрім Ліонеля Мессі та золотої медалі на грудях?
– Звісно, Париж славиться своєю Ейфелевою Вежою, але я ще і не думав, що щось можна відвідувати. Наразі мої думки зконцентровані на тренуванні, підготовці до матчів та перших трьох іграх, вони будуть найважливішими. Після перемоги, можливо, буде 1-2 дні, щоб щось подивитися, але це не основне для нас.