– По-перше, треба прояснити один момент: Блохін – не зрадник збірної, як його таким вважають багато вболівальників. Він повернувся в рідний клуб, у якому давно мріяв працювати, а тому засуджувати Олега Володимировича не маємо права, – коментує ситуацію на тренерській лаві національної команди Йожеф Йожефович.

– Але ж, погодитеся, що знайти йому заміну дуже складно, й саме це породжує невдоволення?
– Правильно! За будь-яких обставин, робота в головній (наголошую на цьому!) команді країни – найважливіша.

– Як на мене, в нас не так уже й багато варіантів заміщення вакантної посади…
– А мене, як заступника керівника тренерської ради ФФУ, Михайло Фоменко (безпосередній керівник пана Сабо. – Р. Б.) й Анатолій Коньков зобов’язали запропонувати свої кандидатури. Першим номером у списку поставив Мирона Маркевича, бо в нього достатньо досвіду, а найголов­ніше – він довів, що може тренувати збірну.

– Так Ярославський не відпустить!
– Є проблема. І нам треба ставити питання руба: що таке для нас національна команда? Я думаю, якби Маркевич її очолив, то це було би також плюсом для «Металіста», в якого враз збільшиться авторитет у Європі.

– Добре, а хто у вашому списку фігурує під другим номером?
– Михайло Фоменко. Між цими фахівцями нам і треба обирати наставника.

– Йожефе Йожефовичу, вам узагалі не здається дивним, що Маркевич, а ще – Павлов не горять бажанням тренувати збірну?
– Ну, про відмову Павлова з достовірних джерел ще не чув. А загалом, усім нарешті треба зрозуміти, що національна команда – це вершина кар’єри…

– Не можу не спитати: як ставитеся до слів свого колеги з каналу «Футбол» Олександра Сопка, який радить відійти від практики довіряти збірні різних вікових категорій лише динамівцям?
– Розумієте, раніше просто не було альтернативи! Вони грали у Лобановського, вчилися в нього. Це вже зараз у тому ж Донецьку є низка тренерів. Я глибоко переконаний, що наставник збірної зобов’язаний жити в столиці, бо його робота – щоденна. Напрочуд складна й дуже специфічна.

– Баль, Альтман, Грозний, не знаю, той же Бишовець, – ці прізвища у вас викликають якісь емоції?
– Розумію, що маєте на увазі. Посаду в збірній довірив би Альтману. Я її тренував, знаю специфіку роботи, тому голослівним не буду: тут потрібна особлива людина. Приміром, не знаю, як Блохін уживеться в «Динамо», бо нацкоманда й клуб – різні речі. Знаєте, в чому сила Олега Володимировича? Окрім його харизми, ще й дуже розумні помічники.

– Олег Протасов мені сказав, що не треба боятися запрошувати іноземного фахівця…
– До речі, той же Протасов – варіант. Але з ним не згоден. Згадайте Росію й Адвокаата, який, перепрошую на слові, обгадив усю країну, провалившись на Євро, відтак навіть не приїхав у федерацію захистити звіт! Ні, в Україні є достойні люди.

– Ви натякнули на Протасова.
– Так, але! Він не працював зі збірними.

– Олег Валерійович правильно відзначив – ризикувати треба в будь-якому разі.
– Погоджуся. Послухайте – й обов’язково це напишіть – я раніше був критиком сумісництва, але минув час, змінив свої погляди. А може, надати Блохіну можливість допрацювати відбірковий цикл ЧС-2014? Попри всі розмови з приводу нового наставника, цей варіант – єдино правильний. Наголошу, що це – моя думка. Безперечно, йому буде дуже складно, він може відмовитися, та якщо говорити про перспективу потрапити до Бразилії, кращого варіанту годі знайти.

– Йожефе Йожефовичу, чи був із цього приводу діалог з Олегом Володимировичем?
– Діалог? Треба, по-перше, розібратися з усіма контрактними умовами між тренером та ФФУ. А те, що Ігор Суркіс казав, мовляв, забравши в «Інтера» Моуриньо, «Реал» не платив компенсацію – дурниця. Платив. Та зараз річ не в грошах. І я не думаю, що Коньков відпускає Блохіна з відкритим серцем… Усе це – дуже складно, й питання залишається відкритим.

– Вам, часом, не стає лячно від оцієї катавасії напередодні двох відбіркових зустрічей? Знаєте, якось не хочеться наврочити…
– Маєте слушність. До добра такі ситуації ніколи не призводять. Так, Блохін залишається Блохіним, однак не можна списувати з рахунків психологічні аспекти: а може, дехто з гравців так і подумає: ну, це – останній матч тренера, потім прийде новий, то навіщо зараз рвати жили?.. І тут треба покладатися лише на професіоналізм Олега Володимировича.

– А чи може виникнути така ситуація, коли умовні Кучер і Ракицький сприйматимуть Блохіна в збірній не як наставника, а як конкурента? Зрештою, вони – «гірники», він – динамівець…
– Ні-ні-ні! Це – виключено.

– Добре, коли ж буде більше конкретики щодо трансформацій на тренерській лаві?
– Вірите, складно сказати. Питання – як відзначав раніше – відкрите…