– 12 липня має остаточно вирішиться доля кількох клубів, які до цього не були атестовані. Сергію Дмитровичу, чи є вже якась інформація щодо майбутнього цих колективів? – Майбутнє чотирьох клубів буде відомо лише 12 липня. Це останній строк, після якого відтермінувань для усунення недоліків уже не буде. Це стосується клубів «Закарпаття» (Ужгород), «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Житичі» (Житомир) і «Нива» (Тернопіль). Але в тернополян ситуація дещо інша. Клуб подав апеляцію після того, як було ухвалене рішення не видавати їм атестат. Добре, що взялися за команду, хоч і в критичні терміни, почали ліквідовувати свої борги, тож не виключено, що рішення не видавати їм атестат буде переглянуте.

– Яка ж основна причина не атестації цих чотирьох клубів? – «Закарпаття» має заборгованість перед футболістами. Минулого сезону в гравців були високі, прем’єр-лігівські зарплати, адже після вильоту до першої ліги вони залишилися незмінними. Було завдання вже наступного сезону повернутися до еліти. Коли ж пішли негативні результати й Прем’єр-ліга стала віддалятися від них, ужгородці почали змінювати гравців, маневрувати складом, когось відрахували. Зрештою, футболісти стали висловлювати невдоволення щодо неповної виплати зарплати. Таких вимог накопичилося на велику суму. До того ж, гравці звернулися зі скаргою не тільки до ПФЛ, а й до Атестаційного комітету ФФУ. Враховуючи ці обставини, мови про видачу атестату вже не йшло. Але керівництво клубу заборгованість перед гравцями визнало й запевнило, що до 12 липня її ліквідує.

«Прикарпаття» вибило з колії те, що клуб перебуває в процесі зміни форми власності. У новій структурі, яка буде володіти клубом, 39% статутного фонду внесло місто у вигляді ділянки землі, де розташований стадіон й територія навколо, а 61% – доля комерційної структури, яка дає цю частину грошима. При цьому новий власник не просто отримує клуб собі, а ще й бере на себе зобов’язання добудувати стадіон, який уже не один десяток років не можуть закінчити, й довести до пуття навколишню територію. Проект цей масштабний та глобальний. Залучені в ньому дійсно великі кошти. Таких прикладів дуже мало, до того ж, потрібно враховувати, що подібні проекти в нашій країні швидко не реалізуються. Тому процес затягується.

Спочатку вони планували це зробити восени минулого року, потім взимку, у підсумку ж процес триває дотепер. Відповідно, клуб втратив за цей час у спортивному показнику – вилетів із першої ліги, не отримав вчасно атестації, має заборгованість перед гравцями та ПФЛ. Довелося нашвидкуруч вирішувати всі проблемні моменти. Лише в кінці червня івано-франківці вирішили питання щодо реєстрації нової структури. І ось тепер всі сили кинуті, аби пройти атестацію. Звичайно, ви розумієте зацікавленість всіх, аби врятувати «Прикарпаття». Люди вже пройшли такий шлях. Ми даємо їм шанс. Як і «Закарпаття» з його традиціями й історією, «Прикарпаття» не має права зникнути.

У тернопільської «Ниви» фінанси співали романси весь останній сезон. Є заборгованість перед гравцями, перед дитячими школами за підготовку футболістів, перед ПФЛ за заявковий внесок. Все було сумно, ніхто клубом не займався, допоки той не опинився на краю прірви. А «Нива» – єдиний представник Тернопільщини в професійному футболі. Тож область могла залишитися без великого футболу.

Ми з представниками «Ниви» неодноразового про це говорили, але «прокинулися» вони лише зараз. Наразі клуб уже ліквідував заборгованість перед ПФЛ. Наскільки мені відомо, виплатили тернополяни й резонансний борг (близько 40 тис. грн.) перед донецьким «Металургом» за підготовку Юрія Путраша, який уже давно грає в «Оболоні». По цьому питанню було кілька рішень Дисциплінарного комітету ПФЛ і КДК ФФУ, «Ниву» попереджали, застерігали, але клуб продовжував виступати, не прислуховуючись до зауважень…

Тож тепер є надія, що ФФУ візьме це до уваги й видасть клубу атестат.

«Житичі» – це новачок, який прийшов до нас із аматорів. Звісно, ми могли закрити цьому клубу двері до професіоналів, ухвалити суворе рішення, але знову таки, в Житомирській області вже кілька років немає професійного футболу. Тому ми шукали людей, здатних створити в області клуб. Хоч і з певними порушеннями термінів, вони все ж вирішили організаційні моменти, заявили стадіон в Коростені, бо арена в Житомирі давно потребує реконструкції, знайшли фінанси. Тож є надія, що на Житомирщину нарешті повернеться великий футбол.

Це ті чотири клуби, остаточне рішення по яким буде ухвалене 12 липня.

ФК «Рось» (Біла Церква) атестат не отримав. Апеляції клуб не подав і змирився з тим, що команду буде знято зі змагань. Тож можна констатувати, що «Рось» припинила існування в міжсезоння. До речі, це четвертий клуб, який зник за останній рік. Крім білоцерківців, через фінансові негаразди протягом сезону зі змагань знялися «Олком» (Мелітополь), «Фенікс-Іллічівець» (Калініно) та «Верес» (Рівне).

– А яка ситуація з «Бастіоном», адже була інформація, що клуб також знімається зі змагань. – Щодо «Бастіону», наскільки нам відомо, остаточного рішення бути чи не бути вони ще не ухвалили. Знаю, що в Інтернеті була інформація, що клуб має проблеми з фінансами, але іллічівці рішуче налаштовані боротися й заявитися на новий сезон у другу лігу. До того ж, атестат у них є. Головна проблема – фінанси. Офіційно ж вони поки не заявили, що знімаються.

– А в ПФЛ взагалі існує система чи механізм, надання клубам допомоги з тимчасовими фінансовими проблемами? – Фінансово допомогти ПФЛ не може, бо поки що бюджет нашої організації формується із заявкових внесків клубів. Все що ми можемо – піти назустріч і відтермінувати клубам сплату внеску, дозволивши зробити це згодом. Це свого роду вже фінансова допомога, адже команда проводить сезон за рахунок інших.

Потрібно зважати й на те, що така ситуація неприпустима. Зрозумійте, сума внеску не критична для нормального бюджету і складає близько 5%. Але є приклад, як ось з «Вересом». Їх пробачали, перенесли один із матчів навесні, давали їм шанс і час хоч якось реанімуватися, але на жаль, нічого з цього не вийшло.

А щодо консультацій і звернень, то Мілетій Бальчос, президент ПФЛ, у всіх випадках звертався і до губернаторів, і до мерів, і до почесного президента ПФЛ Равіля Сафіулліна. Ми постійно намагаємося використовувати адміністративні шляхи порятунку клубів, зацікавити місцеву владу в тому, що є футбольний клуб, він помирає і треба хоч якось йому допомогти. В кожному випадку робимо все можливе і не сидимо склавши руки. Але інколи й це не допомагає. Влада Рівного не проявила зацікавленості в порятунку «Вереса». Тож тепер область залишилася без професійного футболу. Ніби повернули професійний футбол на Черкащину та Житомирщину, натомість втратили Рівненщину.

– Тим не менше, кожен сезон ми втрачаємо по кілька клубів уже під час змагань. У чому ж тоді причина? Можливо з клубів варто брати фінансові гарантії, чи шукати інші шляхи, аби всі доходили до фінішу змагань? – Прірва почалася 2008 року разом із глобальною економічною кризою. Це був таких перелом у гірший бік, після якого пішов обвал. Ви розумієте, що в нас футбол не є бізнесом і не приносить прибутки, тому утримується він за залишковим принципом: або за бюджетні кошти, або за рахунок якогось багатого мецената. У період кризи будь-який бізнесмен намагається мінімізувати витрати, тому логічно, що фінансування футболу скрочувалося одним з перших. Щось зробити в той момент було майже неможливо. Зараз же також буває не легше.

Говорячи про гарантії, то цього сезону до новачків другої ліги була вимога надати документ, який засвідчував би, що на рахунку клубу знаходиться не менше 500 тис. грн. Це хоч якась гарантія, що вони протягнуть принаймні до зими.

Нині думаємо, щоб розробити подібні вимоги до всіх клубів. Як гарантія – кошти на рахунку. Подібне активно практикується в європейських кранах. Але й це не гарантія. Візьмемо приклад «Олкому» (Мелітополь), який взимку знявся зі змагань. За нашими мірками це був благополучний та міцний клуб другої ліги. Але власник вирішив через фінансові проблеми скоротити спортивний підрозділ. І хоч страхуйся, хоч не страхуйся, а на таке рішення вплинути вкрай важко.

– Нещодавно в пресі з’явилася інформація про фінансові проблеми «Миколаєва». Говорилося навіть, що в клуба немає коштів для заявкового внеску. – Та ні. У них все добре. Я був в місті, нагороджував команду з завоюванням першого місця в другій лізі групі «А». Вони не хвалилися звісно, що мільярдери, але з фінансами у них все стабільно.

– Скажіть, а 12 липня вже буде відома остаточна кількість учасників другої ліги? – У вівторок буде вирішене питання по спірним клубам. Далі, за регламентом, склад груп другої ліги затверджує Центральна рада. Тому 12 липня навряд чи встигнемо. На опитування всіх членів Ради, навіть у факсовому режимі, потрібен час. Але за день-два, гадаю, питання вирішиться. А коли будуть відомі склади груп, одразу проведемо жеребкування календаря.

– Можливо вже є в планах, якою буде кількість команд у групах? – Знову ж таки, важлива їхня загальна кількість. Якщо всі врятуються, то у другій лізі буде 30 команд. А це означає, що є два варіанти формування груп. Перший: у кожній по 15 команд. Але непарна кількість учасників призведе до того, що кожного туру одна з команд не гратиме. Тому розглядаємо і другий варіант – це 14 і 16 клубів у групах відповідно. Це більш стабільний варіант, єдине що трохи не рівними будуть умови для груп.

Якщо якась команда 12 липня не отримає атестат, формування буде іншим.

Ми ставили перед собою завдання мати в групах хоча б по 14 команд. Але, як бачите, може бути навіть краще.

– При формуванні календаря: чи будете брати до уваги побажання та зауваження клубів. Адже знаю, що минулого сезону від тренерів другої ліги часто доводилося чути нарікання на календар: 14 турів команди зіграли до зимової перерви і лише 8 після антракту, який тривав майже півроку. Виходить, що коучі готували півроку команду для 8 матчів… – Зауваження братимемо до уваги. З минулим сезоном вийшла така ситуація, оскільки в групах було по 12 команд. Це мало. Розуміли, що це всього 11 домашніх матчів і піврічна зимова перерва. Але тут ситуація також неоднозначна. Ми говорили з клубами, пропонували їм варіанти по збільшенню кількості матчів за рахунок Кубка ліги, який проводився два сезони тому. Клуби на наші пропозиції відповіли відмовою через фінансові причини. Тож з одного боку вони кажуть «ні» на нашу пропозицію, і в той же час критикують, що ПФЛ нічого не робить в цьому питанні. Правда, як кажуть у таких випадках, десь посередині.

На цей сезон календар такий, що знову восени команди зіграють більше матчів. Через Євро-2012 чемпіонат мусимо закінчити в травні, а почати не раніше кінця березня, оскільки усі ми знаємо стан полів на стадіонах другої ліги в цю пору року. В силу різних причин як бачимо, не завжди виходить так, як того хочеться. Але календар обговорювався з клубними представниками першої і другої ліг. На їх розсуд був винесений варіант плану-календаря. Процедура була відкритою, а клуби могли висловили свої зауваження, які бралися до уваги.

– Як цього сезону буде вирішено питання з телетрансляціями? Минулого сезону ПФЛ таки вдалося провести кілька, після чого все затихло. Чого очікувати цього разу? – Нажаль, телеканали не зацікавлені і не бачать нас у якості привабливого продукту, за який би боролися і ще нам платили. В Україні крім Прем’єр-ліги, ніяка інша професіональна спортивна ліга не може похвалитися тим, що отримує кошти від трансляції своїх змагань. ПФЛ зі свого бюджету не може сплачувати організацію телетрансляцій, тож минулого сезону це відбувалося за рахунок клубів. Але не всі хочуть за свої гроші себе ж показувати, тому в підсумку цю роботу не можна назвати системною.

Іншою метою організації телетрансляцій була спроба подати сигнал ринку, потенційним партнерам, зарекомендувати себе, показати, що ми є, що телетрансляції матчів першої ліги можливо проводити на каналах з максимальним покриттям.

Нині все на тій же стадії. Канали зацікавлені, але якщо ми платимо за це гроші. Зараз грошей, аби це профінансувати, ми не маємо. Сильних спонсорів, які б допомогли, поки знайти також не вдалося. Найперспективніший варіант, який я бачу – вчинити так, як роблять в деякий країнах Європи. Центральний матч першої ліги кожного туру долучити в пул Прем’єр-ліги.

Останнім рішенням Виконкому Федерація передала права на трансляції клубам. Якщо буде об’єднаний пул, було б на наш погляд правильно, щоб той же транслятор взяв на себе показ центральних матчів першої ліги. Ми звичайно говоритимемо і з Прем’єр-лігою, і з транслятором, але не все залежить від нас.

– Чи планує ПФЛ цього сезону нововведення? – Відтепер наші змагання називатимуться «Чемпіонат серед команд першої ліги» і «Чемпіонат серед команд другої ліги», а не першість, як було раніше. Сподіваємося, що це також приверне до нас додаткову увагу.

У новому регламенті введена можливість «золотого матчу». У Прем’єр-лізі, якщо команди, які посіли перше і друге місце, мають рівну кількість очок – проводиться «золотий матч». Ми вирішили також ввести «золотий матч», але його вірогідність буде незначною. Ідея полягає в наступному: цей матч відбудеться тоді, якщо клуби зайняли призові місця і при цьому мають абсолютно рівні показники аж до коеффіціенту чесної гри. Вірогідність цього дуже мізерна, але вона є. У такому випадку замість жеребкування місця команд будуть визначатися за допомогою додаткового матчу.

Велику увагу приділили й розвитку молодіжної програми змагань. У затвердженому регламенті не має вимоги про обов’язкове перебування на полі молодого футболіста. Але замість цього введено ряд норм, які ми сподіваємося, стимулюватимуть клуби готувати своїх вихованців. Наприклад, вводиться квота на місцевих футболістів. Якщо в Прем’єр-лізі в заявковому списку «А» резервуються два місця для вихованців клубу, то ми ввели поняття «вихованець регіональної федерації». Тобто самого клубу або будь-якої спортивної школи чи клубу, які знаходяться у цій самій області. За п’ять років таких гравців у заявці вже має бути вісім з двадцяти п’яти. Це європейська практика.

Вводиться поняття «Договір на спортивну підготовку». В Регламенті ФФУ зі статусу і трансферу футболістів за наполяганням ФІФА введено норму, за якою гравець-професіонал не мав права брати участь у змаганнях аматорів. Тому деякі клуби, які намагалися захистити своїх молодих вихованців, ще з 15-річного віку заключали з ними професійні контракти, аби їх не переманили в інший клуб. Тим самим прив’язували їх до себе, але при цьому молодий футболіст не міг уже грати в аматорських змаганнях. І в основний склад професіональної команди він не потрапляв, бо був замолодий. У підсумку такі гравці губилися для професіонального футболу, бо переставали отримувати ігрову практику. Тому разом з ФФУ ми знайшли варіант вирішення цього питання. ПФЛ і Прем’єр-ліга ввели поняття «Договір на спортивну підготовку». Клуб може заключити такий договір, який не робить футболіста професіоналом, але йому буде дозволено виступати в змаганнях під егідою ПФЛ. При цьому він не втрачає статусу аматора. У підсумку і клубам дається можливість залишити гравця за собою, і гравцю здобувати ігрову практику.

Також цього сезону, як і минулого, залишиться плей-офф між другою і першою лігами, який позитивно вплинув на рівень турнірної боротьби у змаганнях. А ось з Прем’єр-лігою про такий матч плей-офф поки домовитися не вдалося. Сподіваємося, керівництво нашого топ-дивізіону дослухається до аргументів ПФЛ у майбутньому.