… румуна Мірчі Луческу і головного тренера юнацької збірної України Юрія Калитвинцева. В активі останнього – золоті медалі «підліткового» чемпіонату Європи-2009. Калитвинцев краще знає «душу» вітчизняного футболу, під його орудою засвітилося чимало юних зірок. На боці Луческу – багатий міжнародний досвід, торішньої весни разом із командою він виграв Кубок УЄФА. Кому з цих фахівців віддати перевагу – прерогатива президента Федерації футболу Григорія Суркіса. «Високий Замок» поцікавився думкою з цього приводу одного з найкращих вітчизняних «спеців» – головного тренера харківського «Металіста» Мирона Маркевича.

– Як на мене, українську збірну надалі повинен готувати український тренер. Адже у нього буде кращий психологічний, а не тільки мовний контакт з гравцями. «Наша людина» глибше знає можливості кожного нашого футболіста, їй не доведеться витрачати часу, щоб входити у курс справи.

– Але ж у багатьох пострадянських країнах винаймають зарубіжних «коучів». У Росії – це голландець Гус Хіддінк, у Грузії працював француз Ален Жирес, в Азербайджані – німець Берті Фогтс, у Вірменії – датчанин Ян Поульсен, у Білорусі – німець Бернд Штанге… – Досвід пострадянських країн, футбольні збірні яких очолювали зарубіжні фахівці, говорить не на їхню користь. Я не кажу, що іноземці – погані тренери, але в наших реаліях їм працювати значно складніше, ніж на Заході. У нас інша ментальність, у тому числі футбольна…

– Недавно ви стажувалися у знаменитому лондонському «Челсі». Там тренер – теж іноземець, і збірну Англії теж очолює «чужак» – італієць Фабіо Капелло… – На Заході зовсім інша, вища, ніж у нас, футбольна культура – як у гравців, так і у тренерів. Тому всі вони легко вписуються у нові колективи. Карло Анчелотті двічі вигравав Лігу чемпіонів з «Міланом». Власник «Челсі» Роман Абрамович поставив таке ж завдання перед італійцем у своєму клубі. Анчелотті знає, як робити результат. Не виключаю, що втретє у своїй кар’єрі здобути Кубок Ліги чемпіонів йому вдасться нинішнього сезону саме з лондонським клубом.

– До слова, що цікавого для своєї роботи ви запозичили в англійській столиці? – Головним для мене було дізнатися, як «Челсі» будує тренувальну роботу в умовах щільного календаря, коли команді доводиться грати через кожні три дні. Кілька вправ від Анчелотті я записав у робочий блокнот, будемо застосовувати їх у підготовці «Металіста» до другого кола чемпіонату. Але багато в чому ми працюємо аналогічно до наших зарубіжних партнерів – у «Металісті», як і у «Челсі», жодне заняття не проводиться без м’яча. Час, проведений у Лондоні, підтвердив правильність обраної нами методики.

– В українському футболі знову говорять про «феномен Рикуна». У гравця, якого вже всі «списали», під вашим керівництвом відкрилося друге дихання, він приносить чималу користь «Металісту». Як ви зуміли спрацюватися з цим талановитим, але слабохарактерним спортсменом? Хто для вас Рикун – футбольний унікум, «велика дитина», яка потребує особливої уваги? – Стосовно «великої дитини» ви підмітили правильно. Без Рикуна нам нудно (усміхається). Скажу так: кожна особистість вимагає великого терпіння. Його повинно вистачати всім – і гравцям, і тренерам. Дай Боже, щоб Олександр ще довго радував уболівальників своєю грою.