Максимюк долучився до лав Збройних сил України восени 2022 року. Спочатку був частиною мобільної вогневої групи, яка знищувала ворожі повітряні цілі. Згодом колишнього півзахисника збірної перевели з Луцька на Харківський напрямок.

Роман був навідником у 25-й Січеславській повітряно-штурмовій бригаді і протягом тривалого часу воював на найгарячіших напрямках. В бригаді розповідали, що на фронті він рубався, як лев. За що згодом і отримав нагороду.

Востаннє 50-річний військовий виходив на зв'язок у січні 2025-го, коли зателефонував своїй дружині Вірі й попередив, що виступає на позиції на Покровському напрямку і з ним тривалий час може не бути зв’язку. І після цього не давав про себе знати.

Повідомлялось, що Максимюк намагався вийти з оточення російських окупантів на Донеччині, але з початку 2025 року вважався зниклим безвісти за особливих обставин. 7 червня 2025 збірна України вийшла на товариський матч зі Канадою з футболкою та військовим кітелем колишнього гравця "Волині".

Рідні та близькі до останнього сподівалися, що Роман якимось чином зміг врятуватися, але дива не сталося. Ідентифікувати футболіста вдалося завдяки аналізу ДНК, який свого часу здала його донька Даша. Він і підтвердив загибель Максимюка.

"Чуда не стало... Рік надії, очікування, молитв і віри... Рік, у продовж якого ми жили між небом і землею, хапалися за найменшу надію та вірили, що Рома повернеться додому. Дякую всім, хто молився, підтримував, допомагав шукати й не давав згаснути надії. Дякую кожному, хто пам'ятав про Рому разом із нами. Прошу пам'ятати мого Рому. Він був не просто зниклим безвісти. Він був чоловіком, татом, сином, другом. Людиною, яку любили й чекали", – повідомила Віра Максимюк.

Максимюк був уродженцем села Битків на Івано-Франковщині, починав свій футбольний шлях у "Прикарпатті". В 1998-99 роках грав за пітерський "Зеніт", з яким 1999-го виграв Кубок Росії. Після чого повернувся до України, де виступав за київське "Динамо", "Дніпро", "Волинь" та "Чорноморець", ставав чемпіоном країни 2000 року в складі киян.

У 1998-2002 роках Роман провів п'ять матчів за збірну України, а на клубному рівні найбільше представляв "Волинь", за яку відбігав 89 поєдинків, і "Дніпро" – 85 при 11 голах.

"Максимюк ніколи не боявся боротьби, завжди йшов до кінця. У нього було чимало чеснот, які дозволяли йому грати у великих клубах. І не просто грати, а бути у кожній з команд лідером. Він – дійсно смілива людина. Тим більше, що його ніхто не забирав до ЗСУ – він сам пішов на фронт, за покликанням свого серця. І воював на найгарячішій точці", – розповідав тренер Юрій Вернидуб.