Голкіпер «Динамо» Руслан Нещерет поділився емоціями після перемоги над «Шахтарем» (2:1) у 1/8 фіналу Кубку України.

– «Динамо» вперше за чотири роки обіграє «Шахтар». Які емоції?
– Позитивні. Не лише «Динамо», а й я вперше виграв у «класичному», тому лише позитивні емоції. Якось гірко було програвати у фіналі Кубку України, в матчі, який ми не мали відпускати. Хотілося помститися за те, що трапилося. Гадаю, вболівальникам результат сподобався.

– Ви першими пропустили, але зуміли здійснити камбек. Що ти відчував у моменти голів?
– Якщо чесно, ми пропустили рандомний гол. Але ми перетерпіли перший тайм. Таке у футболі буває, коли одна команда трохи домінує над іншою, треба потерпіти, і коли у команди-суперника буде трохи менше сил, можна давати бій.

– У Кубку України залишилось мало представників УПЛ. Як тобі такий формат турніру?
– Прикольний формат, мені подобається. Ми, команда Прем’єр-ліги, можемо поїхати в якесь село, і там буде велике свято. Але жереб нас звів із «Шахтарем». Я не очікував цього, але все можливе у цьому Кубку.

– Наскільки сліпий жереб цікавіший? Чи сильні команди мають зустрічатися на пізніших стадіях?
– Пам’ятаю, як ми їхали з якогось матчу, і всі в автобусі почали говорити, що нам випав «Шахтар». Спершу я навіть не зрозумів, як може бути матч з «Шахтарем» вже в 1/8. Потім переконався, що це правда. Але було цікаво грати з ними.

– Попереду ще одна гра з «Шахтарем», тепер уже в чемпіонаті. Востаннє впродовж тижня два «класичних» було у 2009 році, коли команди зустрілися в Кубку УЄФА. Чи це додає мотивації на тренуваннях?
– Слухайте, тут навіть мотивація не потрібна. Коли ти знаєш, що гратимеш проти «Шахтаря», це як додатковий стимул для тебе, як футболіста. Завжди хочеться з ними грати, завжди хочеться боротися за позитивний результат.

– Тепер «Динамо» приймає більше вболівальників на трибунах. Після матчу команда підійшла до фан-сектору. Наскільки вони надихнули перемогти?
– Коли так багато наших уболівальників на трибунах, це додаткова мотивація та відповідальність. Було дуже приємно відчувати, як вони вболівали, гнали нас до перемоги. У цій перемозі їхня заслуга також є.