Спочатку була критика. Багато критики.

«Фінал Кубка України у Львові – це помилкове рішення. Навіть якщо б цей матч проводився в Києві, було б більше вболівальників», – впевнений генеральний директор «Зорі» Сергій Рафаїлов. «Незрозуміло чому був обраний Львів, – підтримує свого колегу Сергій Палкін. – Питання в тому, що, коли приймаються такі рішення, вболівальники повинні розуміти, чому воно приймається. Я читав, що на сьогоднішній день на фінал Кубка України продано 250 квитків. Тобто на даний момент це, за великим рахунком, найбільш провальний фінал Кубка України за всю історію українського футболу».

«Львів вже трохи «наївся» футболу – там і збірна грає, і «Шахтар» у Лізі чемпіонів. Варто було провести фінал в якомусь іншому місті. У тому ж Запоріжжі. Хоч там стадіон лише на 12-13 тисяч, але його б заповнили вщерть. Натомість «Арена Львів», яка вміщує понад 30 тисяч, навряд чи заповниться», – своє побоювання в інтерв’ю «Футбол 24» висловив і Андрій Тотовицький, півзахисник «Зорі».

То що, невже справді все настільки кепсько? Дозволю собі не погодитися із такою думкою, хоча квитки наразі дійсно розкупляють без натяку на ажіотаж. Але попереду – ще три дні. А ось вам тим часом п’ять плюсів на користь «Арени Львів».

Ну, по-перше, Львів – це красиво. Про архітектурний історичний ансамбль міста, а також розгалужену мережу ресторанів-кав’ярень відомо вже давно. Гості з інших міст потраплять у середовище, де можна не тільки повболівати у футболі за своїх, але й відпочити – тілом та душею. При всій повазі до Сум чи Запоріжжя, які фігурують в аргументах антипатиків львівського фіналу, ці міста навіть частково не зможуть запропонувати гостям того, що Львів.

По-друге, у роботі «Арени Львів» усе налагоджене до дрібниць. Арена перебуває у чудовому тонусі, позаяк упродовж сезону прийняла 5 матчів Ліги чемпіонів і три – Ліги Європи. Плюс – матчі збірної і близько двох десятків поєдинків УПЛ. На відміну від сумського «Ювілейного», де востаннє матч високого рівня грався ще у 2011-му. Газон, стан роздягалень, сфера послуг для глядачів – це все також має значення.

Третій аргумент на користь Львова – безпека. Місто Лева з-поміж усіх пропонованих варіантів розташоване якнайдалі від зони війни. Чого не скажеш про Харків чи Одесу, приміром. У цих двох містах, де зачаїлася рашистська гідра, ймовірні усеможливі провокації і навіть теракти. Поліції та усім родам спецслужб довелося б працювати великим числом, не втрачаючи пильності ні на секунду. Хоча це також не гарантія того, що біді вдасться запобігти. У Львові такі ексцеси зведені до мінімуму, а безпека перевірялася неодноразово матчами найвищого рівня.

Четверте. Є думка, що у Харкові аншлаг гарантували б біженці із Донеччини та Луганщини, які масово осіли у цьому місті. Не факт. Простим людям після пережитих кошмарів – не до футболу. Багато-хто ледь животіє, опинившись у чужому місті без роботи і власного помешкання. Тим же, хто «при грошах», не складе великих труднощів підтримати улюблену команду в будь-якій точці України. Зокрема, до Львова на матчі «Шахтаря» у єврокубках за традицією приїжджає велика донецька «діаспора». Чимало вихідців із Донбасу й узагалі осіли у Західній Україні. Вони тут – під боком.

Харкову цей матч важливий для моральної підтримки, кажете? Мовляв, після краху «Металіста», який невідомо у яких закапелках розпочне наступний сезон, прості слобожанські вболівальники гостро потребують позитивного заряду. Можливо, справді. Але, даруйте, один матч для них погоди не зробить. Щодо ультрас «Металіста», то їм, за великим рахунком, начхати на фінал між «Зорею» та «Шахтарем». Тут би перебороти себе і навчитися жити з думкою, що тепер їх улюблений клуб ще нескоро з’явиться на карті УПЛ.

Зрештою, п’ятий аргумент, він же – найголовніший. Львів ще ніколи не мав фіналу Кубка України. Київ, Суми, Харків, Полтава, Дніпропетровськ – приймали, а місто Лева – ні. І лише на 25-му році Незалежності України до кісток футбольне місто нарешті отримало почесне право. Чим не привід для львівського вболівальника відірватися від м’якого крісла і здійснити паломництво на «Арену Львів» у приємне суботнє пообіддя? Так, місцевого вболівальника після приїзду «Реала» з Роналду і ПСЖ із Ібрагімовічем вже нічим не здивуєш. Але хорошого не буває забагато. Перший фінал Кубка України назавжди увійде в історію львівського футболу, як це свого часу сталося із матчем за чемпіонські медалі-1992. Такі виняткові події дуже важливо побачити на власні очі.