– Юрію Івановичу, ФК «Львів» шансів на порятунок уже не має? – Повинен вам відверто зізнатися – моїх прибутків не вистачає на повноцінне фінансування команди. Соціальна політика держави не спрямована на підтримку самобутніх футбольних клубів, міська та обласна влада також не в змозі допомогти «Львову». Закликав бізнесменів підтримати наш клуб, але, схоже, крім мене, в Україні ФК «Львів» більше нікому не потрібен. Тому, шансів вижити у нас немає.

– Ви готові безоплатно віддати команду? – Так, готовий. У ФК «Львів» немає жодних боргів по зарплаті чи будь-яким іншим платежам. Готовий поступитися клубом людині або компанії із відповідними фінансовими можливостями. Подарую «Львів» із надією, що завдяки цьому команда досягне нових висот. Чекаю на відповідні пропозиції до понеділка, 12 вересня.

– Зараз не шкодуєте, що свого часу взялися фінансувати «Львів»? – Ні, не шкодую і ніколи цього робити не буду. За п’ять років існування ми багато чого зробили для українського футболу. У нашій команді завжди грали тільки українські футболісти. Для молоді виступи за «Львів» були шансом заявити про себе усій Україні. Чимало гравців цим шансом скористалися і нині виступають в елітному дивізіоні. До нашої команди переходили виконавці, на яких інші клуби поставили хрест. Ми їм надали можливість показати свій справжній потенціал і вони в нас розкривалися. Зараз ці футболісти успішно виступають в Прем’єр-лізі.

– Мабуть, найяскравіший період у житті клубу пов'язаний із сезоном 2008-2009 років? – Так, тоді Львів був представлений у Прем’єр-лізі двома командами. На очах рідних уболівальників ми перемогли «Шахтар», показали галицький характер у багатьох інших поєдинках. А який був ажіотаж навколо львівського дербі… Таке не забувається. Ще раз повторюю, ніколи не шкодуватиму за тим, що колись погодився створити такий молодий та амбіційний колектив.