Також він повідомив про плани команди на найближче майбутнє та відповів на питання журналістів. Юрій Іванович як завжди виявився цікавим співрозмовником і година спілкування з ним пролетіла непомітно.

– Перш за все я хотів би привітати всіх вболівальників «Львова» та галичан з Різдвом. Христос народився! Славімо його! Маємо новий рік, будемо сподіватися, що він насправді буде новим, не тільки в суспільному житті та економіці, а також в футболі. Так само і будемо сподіватися, що він буде новим і для футбольного клубу «Львів». Чи буде він кращим покаже час. Але у всякому разі ми повинні зробити все для того, щоб він був кращим.

Хочу всім сказати, не дивлячись на фінансову скруту, задачу виходу до Прем’єр-ліги перед клубом я, як президент, не знімав. Впевнений, що в нас є всі шанси завоювати путівку до елітного дивізіону. Також хочу сказати, щоб не було непорозумінь, що, зважаючи на певні фінансові труднощі, ми пішли на те, щоб відправити багатьох наших лідерів на перегляди до команд Прем’єр-ліги. І те, що нашими футболістами зацікавилися, говорить про те, що «Львів» проводить правильну кадрову політику. Тому що 90% гравців з нашого клубу йдуть до команд Прем’єр-ліги. Значить ми правильно підбираємо і тренуємо молодь. Це не дивлячись на жалюгідні можливості проведення занять у Львові для юних талантів. Наразі з наших футболістів на перегляді знаходяться Крамар в «Чорноморці», Леонідов та Ільків в «Оболоні» та Романюк в «Зорі». В Козака закінчився контракт, але по ньому є немаленька сума компенсації, він зараз знаходиться в «Таврії», звідки ми очікуємо відповіді в найближчий час. На такий крок ми пішли через те, що в нас було більше 40 футболістів і, нажаль, достойні, хоча, можливо, трохи молодші, не мали можливості грати і показати себе. Тож я думаю, що продаж трансферних прав деяких наших гравців дозволить покращити фінансову ситуацію і ми не будемо знімати задачу виходу до Прем’єр-ліги. Сьогодні будь який футболіст «Львова» знає, що він має право в будь-який момент перейти в інший клуб. І це нам дає можливість підтримувати моральний клімат в колективі. Наразі знайшовши багатих спонсорів свої права викупили Кобець, Старенький та Кандауров. Вони не повірили в наше майбутнє, я їх розумію і бажаю їм успіхів на футбольній ниві. Ми маємо в нашому розпорядженні 18 футболістів. Я думав назвати їх молодими, але більшість з них вже по 3-4 роки в команді. Це для них прекрасний шанс навесні показати, що вони випадково раніше сиділи на лаві запасних. Якщо вони професіонали, а я впевнений, що це так, то вони покажуть свою профпридатність.

По плану в нас три збори. Наступні ми будемо проводити або в Криму, або Закарпатті. Це буде залежати від погодних умов. А останні – Туреччині як і планували. Не секрет, що ми не змогли багатьом лідерам, в яких закінчилися контракти, запропонувати найкращі умови. Криза в футболі охопила тільки власників, а в футболістів все в порядку. На фінансовому ринку топ-менеджери не отримують стільки, скільки лідери першої ліги.

Виходячи з цього скажу, що нам не завадить партнер чи спонсор. Тож я хотів би офіційно звернутися за допомогою до вашого ресурсу. Не вірю, що у Львові немає людей, які б не були зацікавлені у розвитку футболу. В одній газеті я прочитав, що ніби мав розмову з мільярдером і не погодився віддати за спонсорський внесок частку клубу. Це неправда. Я не настільки жадібний і готовий поділитися проблемами і відповідальністю в такому «над прибутковому» бізнесі як футбол з будь-яким колегою. Тому запрошую всіх бажаючих і сам готовий вкладати по можливості.

Хоча, зважаючи на задачу виходу до Прем’єр-ліги і на те, що ми є львівсько-галицькою командою, хочу сказати, що сьогодні наше спілкування проходить на спортивній базі в Щасливому, яка є нашою власністю. Тут є всі умови, готель, стадіон на 1000 місць, поле зі штучним покриттям… Відповідно, все це економічно значно вигідніше і дешевше. Навіть часто приходить, нажаль, в голову думка відіграти домашні матчі другої частини першості тут. Все одно ми граємо за 120 кілометрів від Львова. Все одно нас не пускають грати на стадіонах Львова, все одно нам не дають дозволу зробити до кінця реконструкцію стадіону «Сокіл»… Тож, можливо, ми пограємо в Щасливому пів року заради якихось економічних важелів, щоб зберегти футбольний клуб «Львів».

Також хочу сказати, що з «Арсеналом» переговори закінчились. Вони тягнулися один рік і жодних попередніх договорів не підписано. Задаток, як ми просили, не внесено. Тому цей об’єкт продається. Хоча я б дуже хотів його залишити. В Україні таких футбольних об’єктів не так і багато.

А далі, думаю, у вас є багато запитань. Львів’ян ще раз хочу привітати з наступаючим Водохрещам, побажати успіхів, щоб влада більше звертала уваги на соціальні сфери, в тому числі футбол, дитячо-юнацьку школу «Львова», де все ж таки тренується 200 дітей. І це все далеко не бізнес. Футбол в Україні взагалі не є бізнесом і тому він потребує підтримки. Її не потребують тільки там, де пощастило з мільярдерами, але їх не так багато, футбольних клубів більше.

– Чи залишиться тренерський штаб в нинішньому складі? – На цих зборах тренерський штаб працює в повному складі. Переговори були тільки по механізмах досягнення поставленої задачі виходу до Прем’єр-ліги. Звичайно, що тренерському штабу буде не просто цього досягти. Не виключено, що якась сума оплати праці і преміальних перекочують в бонуси за підвищення в класі. Якщо до кінця зборів спонсори не приєднаються до нас, то фінансові умови будуть переглянуті. Не секрет, що до сьогоднішнього дня у «Львова» були одні з найкращих умов в першій лізі.

– Ви ведете переговори зі спонсорами чи поки що чекаєте на пропозиції? – Переговори йдуть. Як не дивно, є зацікавленість з боку російських олігархів. Також є пропозиції з країн Євросоюзу. Але, нажаль, як я сказав про наші переговори з «Арсеналом» по базі в Щасливому, все в стадії розмов. Немає ні попередніх угод, ні задатків. Як сказав один єврей сказав своєму партнеру, що ніщо так не вселяє довіру до тебе, як передоплата. Тож в даному випадку все на словах. Проте час показує, що ці переговори затягуються. Час іде і я змушений приймати заходи, щоб зберегти клуб, а не керуватися обіцянками людей з якими ведуться переговори. Треба виплачувати зарплатню, проводити збори, тренувати дітей, робити реконструкцію стадіону «Сокіл»… Тож ми йдемо шляхом скорочення витрат.

– Гальчук, Кікоть і Анеліков залишаться в команді? – По Гальчуку в мене є усна пропозиція. Думаю, що скоро ми отримаємо з одного з клубів Прем’єр-ліги лист і тоді зможемо сказати куди він переходить. Стосовно Анелікова і Кікотя, я їм запропонував допомогу в пошуку клубу, або, можливо, вони погодяться на нові умови, які будуть з весни в «Львові». Але повірте, це будуть не найгірші умови. Просто в нас були дуже хороші умови, які не виявилися основним чинником в минулому сезоні, щоб вийти до Прем’єр-ліги. Собівартість кожного заробленого очка «Львовом» є значно вищою ніж в наших конкурентів. І ви бачите, яка різниця в очках між другим та восьмим місцями. Зважаючи на оклади та преміальні, вважаю, ми заробили занадто мало очок. Мова не йде про місце, воно тільки по кінці сезону визначає, хто вийде до Прем’єр-ліги. До речі, коли ми підвищувалися в класі, то бюджет був в три рази нижчим, ніж останні два роки в першій лізі.

– Яка подальша доля ДЮСШ? – Прийнято рішення, що школа буде існувати. Єдине що я не зможу забезпечити – якісні поля. Якщо «Сокіл» буде реконструюватися, то поля, які ми орендуємо знаходяться у приватній власності і там немає навіть душових. Так само це стосується і школи в Щасливому, де, до речі, багато дітей з Галичини, які тут навчають, проживають і зараз грають в Меморіалі Макарова.

– Як ви можете прокоментувати чутки про те, що «Львів» хотіли придбати Колесніков та Коломойський? – Весь світ живе чутками. Особисто я з жодним з цих поважних людей не спілкувався на цю тему.

– В чому причина нинішнього фінансового стану «Львова»? – Не секрет, що мій австрійський партнер відмовився від фінансування всіх соціальних проектів щойно почалася криза. Ми постійно питаємо «де інвестори?», а вони приходять щоб грабувати та експлуатувати нашу країну. Можу це сказати маючи не один рік досвіду роботи з іноземними інвесторами. Бізнес це прибуток, який не передбачає меценатства у капіталістів. У всякому разі ті люди яких я знав не були меценатами. Всі соціальні ініціативи страхової компанії завжди були моїми. Тільки коли я їх пояснював зі збільшенням прибутку, тоді мої партнери погоджувалися. Завжди так було. Процес зі страховою компанією, спеціально не буду її називати, не закінчено. Ще не повністю проведено розрахунки з українськими акціонерами і кошти, які мали були бути направлені на футбол, не надійшли. 2008 рік вдарив по моїх можливостях та активах, заробляти стало важче і, відповідно, стало важче фінансувати соціальні проекти та футбол.

Як приклад можу сказати, що на футбольну базу в Щасливому свого часу було витрачено більше 12 мільйонів євро. А сума, яку пропонував «Арсенал» складає три мільйони доларів.

– Яким був бюджет «Львова» в найкращі часи? – Це була Прем’єр-ліга і це було, якщо рахувати по сьогоднішньому курсу, до 60 мільйонів гривень.

– Коли ви очікуєте покращення ситуації? – Перший крок – це фінансування за рахунок продажу трансферних прав футболістів. Другий крок – це пошук партнерів, в яких на сьогодні добре йдуть справи в бізнесі. Переважно це енергоресурси. Часто звертаються люди, які торгують горілкою в масштабах держави. Можете проаналізувати, хто зараз є власниками клубів – це електроенергія, газ, нафта, великі та потужні виробництва. Я, нажаль чи на щастя, не володію такими проектами. Хоча, хочу вам сказати, щоб фінансувати футбол, не обов’язково треба мати транснаціональний бізнес.

– Яку суму ви розраховуєте зібрати на продажу футболістів? – Вболівальники дуже просили мене зберегти команду 2009 року після Прем’єр-ліги. І сьогодні я заявляю, як президент, що зробив дуже велику помилку в двох питаннях. По-перше ми отримали розбалансування морально-психологічного футболістів, які вже пограли на високому рівні, тому що не продали їх. Друге – я міг продати Ільківа в донецький «Металург», звідки надходила пропозиція у 300 тисяч доларів. Не думаю, що такі гроші заплатить «Оболонь». Як приклад, Худзік та Мандзюк коштували 80 і 100 тисяч доларів відповідно. Тобто ми сьогодні втрачаємо. Скільки ми можемо зібрати покажуть переговори. Звичайно, за 10 гривень нікого відпускати не будемо. Це стосується лише братів Баранців, які пішли за дві гривні. Свого часу був попит на наших гравців і вони всі зараз грають в Прем’єр-лізі, але тоді ми цим не змогли скористатися. Скоріш за все, ми б в минулому сезоні виконали б завдання з другим ешелоном, тобто тими, хто сьогодні грає в основному складі. Це все наші вихованці. Тож, ще раз кажу, вважаю помилкою те, що ми не продали тих гравців раніше і не заробили на цьому. Хоча заробили це голосно сказано, скоріше повернули б частину коштів, адже заробляти в нашому футболі неможливо. До того ж нинішні лідери «Львова» вже витісняли зі складу тих, хто пішов з команди чи знаходиться зараз на перегляді в Прем’єр-лізі. Я впевнений, і тренерський штаб зі мною погоджується, що з цим складом можна досягти успіху. До того ж зараз в Прем’єр-лізі команди підсиляться і будуть продавати тих, хто їм вже не підходить, а ми цим зможемо скористатись.

– На вихованців своїх шкіл розраховуєте? – Звичайно. В ці дні випускний клас школи в Щасливому грає в Меморіалі Макарова. Також э 25 чоловік у Львові, на яких також варто звернути увагу. Тут ви можете мене спитати, чому ми немає жодного футболіста з минулого випуску? Я б переадресував це питання директорам наших шкіл, тобто куди пішли наші гроші? Вони пішли на здоров’я цих дітей. Це позитив, але немає користі для клубу.

Сьогодні від телефонних дзвінків немає відбою. Мені та селекційній службі пропонують молодь, яка хоче грати в футбол на професіональному рівні. Не секрет, що клубів все менше, а футболістів все більше. Це проблема.

– Чи буде «Арсенал» і надалі тренуватися на цій базі? – На цей рік в нас з ними немає жодних договорів. «Арсенал» попросився заїхати на тиждень, так як тут залишилися їхні речі. А далі вони їдуть в Туреччину. Тож ніяких домовленостей в нас немає. Поки що за три мільйони доларів вони базу не купують. Але в нас є кому тут жити і тренуватися. Це вісім вікових груп, чотири команди у вищій дитячій лізі грають.

– Скільки коштує оренда бази? – Зараз я не можу назвати точної суми. Це залежить від багатьох факторів. Але вона буде щонайменше вдвічі більшою, ніж минулого року. Це пов’язано і з цінами на електроенергію, і цінами на оренду землі…

– Чи маєте ви якесь відношення до будівництва стадіону у Львові? – Ні, цим займається держава. Нам пропонують брати участь в утриманні стадіону. Мова йде про суму близько 30 мільйонів гривень… А за ці кошти цілком можливо побудувати нову арену. Ці гроші ніколи не окупляться. Ніхто в ті ресторани та офіси на стадіони заїжджати не буде. Не треба себе дурити. Треба визнати, що цей стадіон буде дуже серйозним ярмом на шиї держави. Замість того, щоб платити пенсії ми будемо платити 30 мільйонів на утримання стадіону. Цей об’єкт будується для трьох-чотирьох матчів Євро-2012.

– Яка ситуація зі стадіоном «Сокіл»? – Це довга історія, яка вже мене втомила. Нас тільки перевіряють. Треба привести всю документацію в порядок. Зараз сесія міської ради повинна прийняти рішення. Чи зносити приміщення, чи реконструювати. Все зводиться до того, що цей стадіон нам був наданий не для клубу чи дітей, а для чемпіонату Європи, щоб нам заплатили за місяць оренди 10 тисяч євро, після того, як ми там все відремонтуємо за 10 млн.доларів.

– Зараз багато обговорюють події пов’язані з ХІІ Конгресом ФФУ. Як ви ставитеся до цього питання? – Для мене сьогодні найголовнішим в футболі є можливість фінансування дитячо-юнацьких шкіл. Все решта, як показує час, справи великих людей. Щоб ми не змінювали нагорі, оподаткування в футболі залишилося таким як і було. Пільг для меценатів нуль. Інфраструктура і все інше також знаходяться в жахливому стані. Тож якщо до 2012 року нічого не зміниться, то я спробую після чемпіонату Європи, на черговому Конгресі балотуватися на посаду голови ФФУ. Думаю, моя програма буде цікавою.

– В кінці серпня 2010 року ви були гостем відео-конференції на сайті UA-Футбол і тоді залишили вболівальникам свій номер мобільного телефону. Чи дзвонив вам хтось після цього? – Один раз о першій ночі дзвонив фанат дніпропетровського «Дніпра» і сказав: «Ніфіга собі, взяв трубку… Так це точно ти, мужик?». Я представився і почув у відповідь наступне: «А я програв ящик пива. Я говорив, що це все фігня». А так дзвонили ще кілька разів. Все це говорить про недовіру до президентів клубів. З іншими вболівальниками ми спілкувалися про футбол, комусь, навіть, відправили пару м’ячів. Це те, що стосується телефонних розмов. А так інколи йду по стадіону і чую в спину розмову двох вболівальників: «Здається це президент «Львова», а у відповідь «Ти що, дурень? Буде він тут без охорони ходити».

– Чесний футбол в першій лізі? – Дуже чесний. Як тільки прийде до ФК «Львів» дуже багата людина, я попрошуся на роботу консультантом. І тоді почну вам все розповідати. А то як показує практика, тих, хто розповідає правду, відстороняють від футболу. Футбольний клуб грає настільки чесно, що ми самі дивуємося. Хоча так було не завжди, але тут треба, щоб ви мене правильно зрозуміли. Ось є такі приклади: Кобець помиляється п’ять разів за одну хвилину і нам два голи забиває «Олександрія». Неприємний факт, але ніхто нікому нічого не доводить. Баранець не забиває пенальті «Карпатам» і потім за дивних обставин опиняється в цій команді. В підсумку ми брали більше очок з молоддю, а не з нашими лідерами. Ось саме це я маю на увазі, а не стосунки з партнерами. Просто в декого вже були гарантовані місця в інших командах і був відсутній стимул грати як слід за «Львів».