Загалом рік, що минув, для бурштинців – тричі ювілейний. Адже виповнилося 60 років із моменту дебюту місцевої команди в чемпіонаті області і 45 років з моменту появи власне «Енергетика» (він з'явився через рік від початку будівництва Бурштинської ТЕС, яке тривало з 1962 по 1969 pp.). Гідно відзначити ювілеї не вдалося...

НЕМА ГОРДІЄНКА-НЕМАЄ ГОЛІВ

Ті, хто стежать за першим дивізіоном, мали б пам'ятати нерівну ходу «Енергетика» у попередньому сезоні. Команда видавала якісь неймовірні серії: то не могла перемогти впродовж півроку, то громила всіх підряд, не перебираючи. Фінішували бурштинці серією із шести перемог. Вона дозволила команді піднятися з 18 місця на 13-е. Яскравою згадкою у загалом посередньому виступі стала результативна гра Дмитра Гордієнка.

Дмитро записав на свій рахунок 18 із 39 командних голів. Між ним і рештою гравців утворилася прірва. Друге місце у клубному змаганні голеадорів посіли півоборонці Долотко та Мигалатюк. Обоє відзначилися аж... трьома голами. Тож коли Гордієнко пішов у ФК «Львів», забивати в «Енергетику» стало нікому. Команда посипалася з перших турів, і це при тому, що інші гравці (за винятком голкіпера Яковця) залишилися на своїх місцях.

Тренерському штабу тільки й залишалося, що тасувати склад. Іноді у доволі оригінальний спосіб. Так у напад було відправлено Сергія Срібного, якому не знаходилося місця у захисній ланці. Та від перестановки доданків... Одна перемога у шістнадцяти поєдинках, 17 місце у турнірній таблиці з відставанням у десять очок від «Прикарпаття» і статус відвертого аутсайдера - таким є доробок команди у першій частині сезону.

МІСТОК У МАЙБУТНЄ

«Енергетик» апріорі поступається своїм суперникам першого дивізіону. І справді, як може команда 14-тисячного містечка на рівних конкурувати з представниками обласних центрів? На гроші бурштинці небагаті. У багатьох аматорських колективах Івано-Франківщини платять на порядок більше. Звабити гравців у футбольну глибинку вдається лише перспективою кар'єрного зростання.

Бурштин став містком у майбутнє для багатьох футболістів. Тільки за два останні сезони «Енергетик» відкрив або ж реанімував для «великого» футболу Гордієнка, Запорожана, Лук'янова, Кикотя, Худзика та інших. На цьому й будується клубна стратегія: брати невідомих або ж призабутих гравців і доводити їх до того стану, який зацікавить більш грошовиті клуби. Щоправда, останнім часом якісного висхідного матеріалу значно поменшало. З цього і почалися біди колективу.

Втім, навіть сьогодні у складі «Енергетика» є футболісти, від яких не відмовляться й клуби прем'єр-ліги. Першим у цьому списку, безперечно, фігурує Микола Лазорик. 24-річний уродженець гірського селища Кути, що розкинулося на березі Черемоша, оборонець за амплуа вирізняється чудовими фізичними даними. Ще влітку Лазорик міг поповнити склад луганської «Зорі», та щось не склалося. У першій частині сезону він із двома голами став одним із найкращих бомбардирів команди (разом із 30-рі-чним Калапачем, 18-річним Микуляшем, 34-річним Качуром)!

Тішить те, що, незалежно від турнірного становища, керівництво «Енергетика» дбає про розвиток власної інфраструктури та дитячо-юнацького футболу. Юні вихованці клубної ДЮСШ останнім часом вийшли на провідні позиції в обласному футболі, поступаючись лише  Івано-Франківській СДЮШОР «Прикарпаття». З моменту виходу у перший дивізіон «енергетики» майже оновили свій спорткомплекс, розташований на мальовничому схилі бурштинського водосховища. Наприкінці минулого року тут, зокрема, стало до ладу електроосвітлення, а віднедавна функціонує штучне міні-футбольне поле... Відтак є надія, що місцевих вихованців у команді побільшає. Наразі ж честь бурштинського футболу захищає лише Володимир Рудницький. Та йому вже 33-й рік...

БУРШТИНСЬКИЙ АНАЛОГ «ДИНАМО»

Щодо перипетій стартової частини сезону, то його бурштинці розпочали з чотирьох поразок. Перше очко команда здобула лише в середині серпня, розійшовшись миром із «Дністром» на його полі – 1:1.

У черговому турі «Енергетик» здолав у рідних стінах «Геліос» (2:1) і, здавалося, життя потроху налагоджується. Та вже наступний домашній поєдинок проти «Фенікса-Іллічівця» (1:2) засвідчив: проблеми команди є набагато глибшими, ніж здавалося дотепер. Ця гра стала останньою на посаді головного тренера для Миколи Пристая, з ім'ям котрого були пов'язані останні успіхи «Енергетика».

Важелі управління командою були передані помічнику Пристая – Михайлу Савці. З ним «Енергетик» свого часу дебютував у першій лізі. Зауважу, за увесь час виступів на професійній арені біля керма «Енергетика» стояли лише шість фахівців. При цьому Я. Ватаманюк та С. Гаценко провели один та три матчі відповідно. Рекордсменом команди є Пристай – 113 поєдинків. Межу у сто матчів перетнув і Михайло Гнатишин – 106. У 63-х зустрічах виводив бурштинців Володимир Федорняк. Нинішній наставник – Михайло Савка перетнув нещодавно 50-матчеву межу. За своєю консервативністю при виборі наставника бурштинці нагадують столичне «Динамо» досьомінського періоду.

ВИЙТИ З КРИЗИ САВЦІ НЕ ВДАЛОСЯ

Вдруге очоливши команду, Михайло Савка заявив, що не боїться відповідальності і бачить шляхи виходу з кризи. Насамперед слід подолати психологічні проблеми: гравці втратили віру у свої сили. Першу гру під орудою Савки бурштинцям випало зіграти на полі земляків із «Прикарпаття».

Тренеру і справді вдалося розбурхати колектив, який провів доволі непоганий матч. Програючи, гості у компенсований час досягли нічиєї (1:1). Та вже за кілька днів Фортуна повернулася до них спиною. У грі з «Княжою» ситуація повторилася з точністю до навпаки: «Енергетик» втратив перемогу на 92-й хвилині. Після цього бурштинці програли сім матчів поспіль, і лише в завершальному турі в Олександрії зуміли вибороти нічию (1:1), покаравши суперника за переоцінку власних сил.

ХОЛОСТА БОМБА ВІД НАСАЛИКА

В середині вересня футбольну громадськість Івано-Франківщини струсонула заява мера Калуша Ігоря Насалика про намір створити у місті нафтохіміків команду рівня української прем'єр-ліги. Щоб скоротити шлях до еліти, він, мовляв, готовий викупити місце у першому дивізіоні саме у бурштинського «Енергетика». Згаданий проект калуський міський голова планував реалізувати разом із відомим бізнесменом Олексієм Боровиковим. Свого часу він був президентом столичного «Арсеналу», а влітку балотувався на посаду президента української прем'єр-ліги.

Зауважу, на Прикарпатті вже звикли до подібних інформаційних бомб від Насалика. Шість років тому під час зміни засновників у ФК «Прикарпаття» він привселюдно пообіцяв посадити на тренерську лаву команди тодішнього колегу по парламенту Олега Блохіна. Очоливши місто нафтохіміків, Ігор Степанович намагався створити альянс зі своїм одно-партійцем, президентом ФК «Карпати» Петром Димінським. Навесні 2008-го Калуш навіть став домашньою ареною для «Карпат-2». Йшлося про відкриття у місті карпатівської футбольної академії. Однак грошей на проект не знайшлося. На «зелено-білих» публіка ходила неохоче, вони жодного разу в Калуші не перемогли і повернулися додому.

Відтак і чергову заяву Насалика попервах зустріли скептично. Однак невдовзі Калуш відвідав сам Боровиков, який ознайомився з місцевими умовами. За якийсь час прибули... тренери майбутнього колективу (називати їх прізвища не буду, однак зауважу, що один із них нещодавно працював головним у вищому дивізіоні). Лишалося вмовити когось із земляків поступитися місцем у першій лізі. Насалик зробив відповідну пропозицію не тільки «Енергетику», але й «Прикарпаттю», котре на той момент знову загрузло у боргах. Альянс із франківцями навіть був реальнішим. Проте керівники обох клубів відповіли відмовою.