Мунтян викликав, Яковенко довіряє

– Як розпочиналося знайомство з футболом у Валерія Федорчука?

– Думаю, що у цьому не було чогось особливого. Ще з дитинства (у Нетішині Хмельницької області) бігав з м’ячем у дворі, потім, коли вчився у школі, записався у футбольну секцію. Мені це дуже подобалося. Так, крок за кроком, і доріс до такого рівня, на якому перебуваю зараз…

– Куди повернула твоя футбольна дорога після рідного Нетішина?

– Навчався у спортінтернаті у Вінниці. А великий футбол розпочав з криворізького «Кривбасу». Потім у моїй кар’єрі настав період футбольного клубу «Львів», який триває і досі.

– Саме зі «Львова» ти потрапив до української «молодіжки»…

– Так, можна сказати, що виступи за «Львів» дали мені путівку до молодіжної збірної України. Туди потрапив за головного тренера Володимира Мунтяна. Це сталося якраз того сезону, коли «Львів» здобував право виступати у Прем’єр-лізі. Володимир Федорович викликав, і мені вдалося закріпитися в цій команді. Теперішній головний наставник молодіжної збірної Павло Яковенко теж мені довіряє – я це бачу. В нього я часто виходжу на поле у важливих матчах. Саме через гру за «Львів» доводжу, що можу грати на найвищому рівні. Буду у перспективі старатися потрапити у національну збірну України.

– З національної збірної часом ніяких звісточок ще немає?

– Ні. Поки що немає. Але буду пробувати довести, що гідний такого виклику.

«Львів» гратиме у Прем’єр-лізі постійно

– Напевно, найпам’ятніший для тебе матч з «Шахтарем», коли «Львів» несподівано для всіх переміг з рахунком 2:0. Ти тоді відзначився і голом наприкінці зустрічі.

– Так, звичайно. Я добре пам’ятаю той гол. Матч був дуже важкий. По ходу гри ми вигравали, ніби непогано виходило протистояти грізному супернику. До того ж, у мене вийшло забити гол на 90-ій хвилині.

– Які емоції тоді переповнювали?

– О, їх було дуже багато. Справді, емоції переповнювали через край. Менше було слів, більше своєрідного душевного захоплення. А скільки було дзвінків з вітаннями! Всі були задоволені. Мені приємно згадувати ті хвилини.

– Ще один важливий гол ти забив у матчі з «Металістом». Тоді на «Княжа-Арені» у непростому матчі зіграли 1:1.

– Тоді погодні умови підвели всіх. Тому ми не показали ту гру, на яку сподівалися. І наші суперники, напевно, теж. Гра вийшла рівна. Ми програвали, я зрівняв рахунок, були моменти у нас ще. За моментами, я вважаю, ми переважали «Металіст». Але рахунок на табло.

– На твою думку, чому в підсумку не вдалося зберегти прописку у Прем’єр-лізі?

– Ми за рік вийшли у Прем’єр-лігу і хороший футбол там показували. А чому не вдалося залишитися? Причин є кілька. Не хочу казати, що не вистачило досвіду, хоча у цьому теж проявилося, але сам клуб є дуже молодим. Значить мало так бути. Виявляється, для повного змужніння клубу треба пройти ще цей етап, пограти у Першій лізі, вирости, зміцніти. У нас знову стоїть завдання на наступний рік вийти у Прем’єр-лігу. І думаю, що цього разу ми вже там закріпимося, наберемося ще більше досвіду. І буде ФК «Львів» грати вже там постійно.

– Чи є якісь особливі рецепти у Валерія Федорчука, як вийти у Прем’єр-лігу?

– Та що тут радити? Треба вигравати кожну гру. Ну, принаймні концентрація на кожну гру повинна бути максимальною. Незважаючи на те, чи у суперниках, наприклад, тернопільська «Нива», чи хтось із лідерів. Та ж «Нива», яку я згадав, – зараз серед аутсайдерів, але вона здатна дати бій і відібрати очки, якщо не належно поставитися до неї. Тому найголовніше у Першій лізі – виходити з великим бажанням на гру проти будь-якого суперника. Так даються перемоги.

Я повноцінний гравець «Львова»

– Кілька місяців тому були чутки, що з тобою активно вели перемовини клуби Прем’єр-ліги, зокрема, «Металіст».

– Ну, ви ж самі кажете, що це були чутки. Так що немає що обговорювати. Як бачите, я – гравець футбольного клубу «Львів».

– Тобто ніхто тобою під час міжсезоння не цікавився?

– Ну, так теж не можна говорити. Були пропозиції. Наскільки реальні – бачите з результату. Я зараз тут, у «Львові».

– А як же історія з твоїм переходом в «Арсенал»?

– Зізнаюся, що деякі розмови були з цього приводу, але на офіційному рівні нічого не відбувалося.

– Які плани маєш на зимове міжсезоння? Взимку відбудеться твій перехід в один з клубів Прем’єр-ліги?

– Давайте дочекаємося зими, тоді будемо говорити на цю тему. Поки що в нас осінь (сміється). Треба закінчити нормально осінню частину. В мене чинний контракт зі «Львовом» до літа наступного року. Тому на теперішній момент – я повноцінний гравець футбольного клубу «Львів» і хочу принести якомога більше користі цій команді.

Футбол – улюблена робота

– А за яку команду Прем’єр-ліги ти зараз уболіваєш?

– Чесно кажучи, зараз у Прем’єр-лізі улюбленої команди в мене немає. Я з інтересом дивлюся футбольні матчі і просто вболіваю за хорошу гру.

– А з іноземних команд є у тебе улюблені?

– Такої, щоб фанатів за неї, теж немає. Але подобається стиль гри теперішньої «Барселони». Недарма саме вона виграла Лігу чемпіонів. Через їхню якість гри я трохи симпатизую цій команді. Оскільки видовищний футбол, який вона демонструє, не може не подобатися.

– Українським уболівальникам ця команда стала ріднішою, бо вже і Чигринський грає у «Барселоні». Не мрієте повторити його шлях?

– Ну, може десь така мрія і є. Ні для кого не є таємницею, що Чигринський родом з Хмельницької області, і я – теж. Тому можна навіть провести аналогію (сміється). Буду туди прагнути. Побачимо, як воно складеться далі.

– Крім спорту, чим ще цікавишся? Які є уподобання?

– Стараюся читати літературу, книжки. Найбільше мені подобається психологія. А взагалі – багато чим захоплююся. Але щоб, окрім футболу, і так цілеспрямовано, в одному руслі – такого немає. Всім потрохи цікавлюся. Але, звісно ж, футбол – це моє головне захоплення. Це вже навіть – як улюблена робота. Тому все спрямування йде у мене на футбол.