Однак не склалося в ужгородців з результатом, і в сезоні-2010/2011 Гамула намагатиметься підкорити вершини першої ліги. То як із настроєм у харизматичного тренера напередодні нового старту?

– Ігоре Васильовичу, «Закарпаття» заручилося солідною фанатською підтримкою з-за меж рідного регіону після того як ви очолили цей колектив. То в чому секрет Гамули?

– Секрет?.. Можливо, просто декому подобається моє гостре слівце у розмові з журналістами (усміхається). Однак насправді, вважаю, не це головним. Ужгород пристойно сприймався в когорті найсильніших футбольних дружин країни. Скажіть, чи багато цьогоріч аутсайдерів змогли відібрати чотири очки у суперграндів – «Динамо» і «Шахтаря»?

– Маєте рацію, ні. Та натомість ваша команда щедро, здається саме це слово тут підходить, дарувала залікові бали собі подібним – «Чорноморцю», «Оболоні», «Кривбасу», «Іллічівцю»...

– ... на цьому ми й погоріли. Відверто зізнаюся, що подеколи не впізнавав своїх підопічних. Приміром, домашню гру з одеситами повинні були обов’язково вигравати, натомість задовільнилися лише очком. Так було і з «Таврією», і з маріупольцями. Меншою мірою з «Оболонню». Все ж, у той період за вісім днів команда зіграла три матчі, і після виїзної нічиєї з «Арсеналом», перемоги над «Динамо», сил на «пивоварів» просто не вистачило. А шкода, бо у той момент, як з’ясувалось, ми поклали початок свого кінця.

– Мабуть, найрентинговішим запитанням, що ставлять вам останнім часом мої колеги є прохання розповісти про ту вже історичну зустріч з київським «Динамо», в якій «Закарпаття» святкувало перемогу 1:0 (матч відбувся 24 березня). Як вам таке вдалося?

– На мій погляд у березні колектив показував найякіснішу гру, тож і не бачу нічого дивного у тому, що нам вдалося зупинити «Динамо». Тим паче, коли чемпіони перебували у не найкращих кондиціях. Та я б не став акцентувати увагу на цьому поєдинку, якщо хочемо вести діалог без зайвих похвал. Бо ж поставлене перед нами завдання ми не виконали і тепер доведеться скуштувати хліба першої ліги.

– І в чому причина, що не досягли наміченого?

– Не хотів би виправдовуватись перед уболівальниками, акцентуючи на нефарті, помилках окремих футболістів, що врешті призводили до поразок із таким звичним для нас рахунком – 1:0. Скільки їх ми пережили!? Двічі мінімально поступалися «Іллічівцю», а ще «Оболоні», «Шахтарю», «Таврії», донецькому і запорізькому «Металургам», «Карпатам». Вважаю, найперше винний тренер. І я неодноразово говорив мас-медійникам, що усю відповідальність за результат беру на себе.

– Наскільки складним для вашого клубу видався виліт з еліти?

– Повірте, безсонних ночей було вдосталь (тривала пауза)… Та така вона примхлива футбольна доля: доводиться переживати і аж надто неприємні моменти. Вже тепер разом із віце-президентом Олегом Мукомелом та генеральним директором клубу Іваном Шіцом працюємо над перетрубаціями в основі. Права на помилку більше немає – настав час перемагати. Власник клубу озвучив завдання: з першого місця повернутися у прем’єр-лігу. Підводити Нестора Шуфрича не збираюся.

– Пане Ігоре, а чи вистачить для цього фінансових ресурсів у, здається, не такого вже й багатого «Закарпаття»?

– Я добре усвідомлюю реалії нинішнього футболу – немає грошей, не буде і якісної гри. В Ужгороді наразі сприятлива ситуація. Не дарма ж у минулому сезоні до своїх лав нам вдалося запросити відомих в Україні футболістів – Александара Трішовіча, Рубена Гомеса, Олександра Зотова, Вадима Болохана та Мірко Райчевіча, а вже нині зберегти кістяк. Звісно, кадрові перебудови у складі обов’язково будуть. Однак найперше через ліміт на легіонерів, яких у першій лізі одночасно на полі може бути тільки троє.

– Окрім проблеми із зайвими гравцями із закордоння, яких минулого чемпіонату у вашому складі було вдосталь, маєте й інше актуальне питання – кому з молодих довірити місце у старті, чого від тренера також вимагатиме регламент турніру. Чи ще виховує Срібна Земля нових Сабо, Медвідів, Турянчиків, Гаваші?

– Важко однозначно відповісти, бо, як кажуть, у медалі два боки. Так, на телеекранах світяться постаті вихованців ужгородського «Закарпаття» Василя Кобіна у складі чемпіона України донецького «Шахтаря» та національної збірної, Михайла Кополовця у «Карпатах», що ось-ось стартують у єврокубках. Ба, чимало вихованців обласної дитячо-юнацької школи грають у більш багатших, за рідну, школах, приміром, «Шахтаря», «Карпат», «Динамо», що встигли переманити юних талантів до себе. І це проблема: футбольні ази юнаки здобувають за фінансової підтримки обласного та клубного бюджетів, натомість свій талант розкручують на користь інших.

– Знаю, що генеральний директор клубу Іван Шіц запропонував закарпатській владі реформувати місцеву СДЮШОР: змусити батьків напередодні вступу чада в навчально-спортивний заклад укласти відповідний контракт. Допоможе?

– Так, вірю, що це стане панацеєю. Бо що маємо зараз? Необстріляну юнь, з якою треба підкоряти вершини першої ліги. За регламентом на футбольному полі повинен перебувати мінімум один гравець, якому не виповнилося 21-го року. Таких в ужгородському ФК п’ятеро – воротар Юрій Славік, центральний оборонець Роберт Молнар, півзахисники Ярослав Скунць та Шандор Вайда, нападник Михайло Трухан. Тільки Вайда грав на більш-менш пристойному рівні – в основі, коли колектив востаннє вийшов в еліту, а минулий сезон у друголіговій дніпродзержинській «Сталі» на правах оренди. Тож ініціатива Івана Шіца, який разом з іншим клубним очільником Олегом Мукомелом вели діалог з губернатором краю, й справді, віриться, посприяє стабілізації у юнацькому футболі.

З часів Союзу талановитої молоді на Закарпатті не бракує. Треба лише правильно «відсортувати», а потім і виростити того обдарованого футболіста. Наразі честь закарпатського футболу в ужгородському ФК захищають півзахисник Владислав Микуляк і воротар Олександр Надь.

– Ігоре Васильовичу, то коли «Закарпаття» його шанувальники знову побачать у прем’єр-лізі?

– Вірю, що рівно за рік. Достойних суперників у боротьбі за підвищення на кшталт «Чорноморця», «Олександрії», «Львова», або ж «Сталі» не бракує, та все залежатиме від нас: Ужгород повинен довести свій клас і без проблем оформити підвищення у класі. Бо наше місце саме у когорті найсильніших!