– Також я хочу подякувати всім гравцям та В.Перваку за проведення збору в Криму. Я сам був присутнім на кількох матчах. Бачив, що напрацювання є, але кінцевий результат побачимо навесні. Команда на професійному рівні провела збори, бо кожен гравець повинен з усією відповідальністю відноситися до виконання поставлених перед ним завдань. Ми не робили поспішних дій в призначенні головного трена. Можливо, тому що не очікували такого повороту подій з попереднім тренером С.Ковальцем. Біля 40 пропозицій було від кандидатів на цю посаду.

Я особисто провів зустрічі і співбесіди з понад 10-а кандидатами. Стосовно В.Шарана, то ми знаємо один одного ще за часів вищої ліги, коли він допомагав команді. Ми поставили завдання не лише віднайти тренера який створить професійний, мобільний колектив, а й знатиме, що в ньому робити. Для нашої команди невирішеною є проблема реалізації та результативності. Доходячи до штрафної гравці  зупиняються, як перед мінним полем. Тому і поставлене завдання  перед В.Шараном розмінувати його – віднайти мінерів – класних футболістів.

Ми повинні частково змінити стиль гри. Треба щоб всі разом і на полі, і поза його межами шукали відповіді на поставлені завдання другого кола, яке залишається незмінним – включитися в погоню за лідерами. Я знаю достеменно, як ведеться селекційна робота в Севастополі, Львові, Луцьку. Якихось гучних трансферів у цих клубах не передбачається. У нас з вами є час, щоб надолужити прогалини в організації гри, доукомплектуватися, щоб у бажаній формі підійти до весняно-літнього  циклу 19-ї  першості.

Новий тренер не буде працювати з чистого листка, як заведено серед тренерів, які приймають керівництво  командою. Про це ми з ним говорили попередньо. Команда має свій стиль гри, кістяк,  результати. Допомагати йому будуть Андрій Сергійович Купцов та Віталій Миколайович Первак. Я хочу, щоб наші цілі і вирішення завдань з В.Шараном увійшли гарною сторінкою в історію олександрійського футболу. Гадаю що новий тренерський склад з завтрашнього дня почне працювати з ранку  і до вечора, щоб у березні представити ту команду, яка покаже бажаний результат. Треба перебудувати дещо – закрити вузькі місця в грі команди.

Тому цілеспрямовано і достатньо прискіпливо будемо  переглядати кожного кандидата. На мою думку, той склад який поїде до Туреччини,  а це 23-24 гравці, і буде працювати з березня складаючи основу команди. Після Туреччини  ми будемо конкретно говорити, кого нам не вистачає в команді. Тренеру треба віднайти той смичок, який дасть якісну гру скрипки. Туреччина чекає нас. Уже є спланований попередній графік проведення навчально-тренувального збору, в який включено і контрольні матчі з командами прем’єр-ліг та перших ліг Росії, Болгарії, Туреччини та України.

3 лютого вже в другій половині дня у вас розпочнуться перші тренування, а 2 лютого, щоб не втрачати дорогоцінний час, ми зіграємо в Києві проти «Динамо». Головним завданням цього збору є розкриття можливостей новобранців команди та закладення міцного фундаменту боєздатності команди на майбутні перемоги.

– Як Ви відважилися в цій непростій ситуації прийняти пропозицію стати головним тренером ПФК «Олександрія», як все для Вас відбувалося? – Мені спершу зателефонував віце-президент клубу Ігор Матаков, який  сказав, що президентом розглядається і моя кандидатура, як одного з можливих претендентів на цю відповідальну посаду. А вже через кілька днів я мав безпосередню  розмову з президентом клубу  Миколою Миколайовичем Лавренком. У ній ми попередньо обмінялися своїм  баченням перспективи створення міцного ,стабільного, боєздатного колективу. Треба, щоб кожна гра подобалася вболівальникам – мала результат. Коли ми самі були свого часу футболістами – це для нас було головним. Через певний час мені зателефонували і сказали, що в головних аспектах наші цілі співпадають . Моє завдання, як головного тренера, – ставити максимальні цілі та виконувати їх.

– Які враження від побаченого з точки зору матеріально-технічної бази клубу? – Те що ми бачили і чули по телебаченню то одне, а побаченим ми були приємно здивовані: поля,  Будинок футболу, сама база... Тут зроблено такий об’єм роботи, що не всі команди навіть прем’єр-ліги можуть таким похвалитися. Гравцям тут створені умови за європейськими стандартами.

– Володимире Богдановичу, скажіть, будь-ласка, чи зможе сьогоднішній склад команди виконати завдання президента клубу Лавренка. Адже Ви знаєте напевно кістяк команди? – Я ще не всі можливості гравців команди знаю. Гаврюшова знаю, бо.  разом з ним грав. Сашу Кочуру знаю по Кіровограду, де я там був тренером, Локтіонова. Багато прізвищ на слуху . Сьогодні зранку В.Первак познайомив мене з кожним гравцем. Будемо працювати. Вирішуватимемо належним чином поставленні завдання президентом клубу. Час для цього є.

– Вас знають як знаного футболіста, а які доробки тренерського багажу має Володимир Шаран? – Як не дивно, але в 2002 році, коли я закінчив кар’єру футболіста в «Поліграфтехніці» (на той час вона була в вищій лізі) і розпочалася моя тренерська кар’єра. Мене запросили спочатку  в Кривий Ріг до команди «Кривбас-2». яка мала непогані результати. Закінчивши курси тренерів тренував молодіжний склад «Кривбасу». Через певний час П.Кушлик, головний тренер «Закарпаття», запросив мене тренером. Так сталося він пішов, а я залишився виконувати обов’язки головного тренера. Було дуже тяжко – не було умов, які є в «Олександрії». Повірте, якби вони були тоді в «Закарпатті», то команда не залишила б вищу лігу.

– Який стиль гри сповідує Володимир Шаран? – Моя тренерська концепція – це комбінаційний та атакуючий футбол. Зрозуміло, що не з кожним суперником такий стиль гри буде домінувати, але намагатися грати на результат треба, щ об і гра, і рахунок були на нашу користь. «Стоячого» футболу не буде.

– Олександрійський вболівальник своєрідний: вимогливий, справедливий… Щоб Ви побажали йому? – Я маю добру згадку про олександрійського вболівальника. Коли  вперше вийшов на поле в футболці «Поліграфтехніки» проти «Арсенала», я помітив, що на гру приходять  родинами, переживають серцем за результат кожного матчу. Хочу, щоб і навесні трибуни  стадіону були заповнені. А ми для цього постараємось. Коли так буде – буде і результат. Щоб і в тяжку хвилину вболівальник мав терпіння підтримувати команду. А наше завдання – приносити йому радість від гри і, звичайно, перемагати.

ДОСЬЄ

Народився 18 вересня 1971 року, Маріямпіль, Івано-Франківська область. Майстер спорту (з 1991 року). Півзахисник, грав, зокрема, за «Карпати» (Львів), «Динамо» (Київ) і «Дніпро» (Дніпропетровськ). «Поліграфтехніка» (Олександрія). Провів 1 матч за національну збірну України. Вихованець ДЮСШ м. Бурштин (перший тренер – М. С. Сит) і Львівського спортінтернату. Навчався у Львівському державному інституті фізичної культури. Чемпіон Європи серед юнаків 1990, бронзовий призер юніорського чемпіонату світу 1991. Починав кар'єру у львівських «Карпатах» у сезоні 1989 року. В сезоні 1991 перейшов до київського «Динамо». У складі динамівців став триразовим чемпіоном України (1993 1994 і 1995) і володарем Кубка України 1993. Згодом виступав за «Дніпро» (Дніпропетровськ) протягом 1995-1997 років, ФК «Львів» і в 1998-2000 роках повернувся до «Карпат», з якими здобув бронзу чемпіонату України 1998 і став фіналістом Кубка 1999, здобувши путівку до Кубка УЄФА. Завершував ігрову кар'єру в «Поліграфтехніці» Олександрія (2001-2002). Працював тренером у командах «Кривбас-2» (Кривий Ріг), «Зірка» (Кіровоград) і «Закарпаття» (Ужгород). Титули та досягнення: Чемпіон України: 1993, 1994 і 1995. Кубок України: 1993