Наставник лучан як ніхто заводить гравців і публіку під час матчів та феєрить на прес-конференціях. Ходити «на Кварца» – одне з найулюбленіших занять спортивних журналістів.

Сповна оцінити образність мислення керманича «Волині» футбольна спільнота мала нагоду на початку сезону, коли у стартових восьми турах його команда набрала лише п’ять очок – у праведному гніві Кварцяний рамок не тримав. «Напевне, серце легше переносить тонну горілки, ніж один матч »Волині» вдома», – зізнавався якось експресивний тренер.

А після чергової невдачі у Луцьку Кварцяний влаштував рознос своїм підопічним: «Попереду в нас, ви ж бачите, Майкон – боягуз, Бабир – боягуз. Пічкур взагалі інфарктний футболіст, він мені стільки здоров’я коштує... Годований та Шарпар – інтелігентні ляльки. А Гринченко ви бачили? Піжонська хода й більше нічого, а я, між іншим, йому капітанську пов’язку вручив».

Але не тільки футболісти отримували на горіхи від наставника лучан. Так, під час суперечки між двома журналістами, котрі були присутніми на післяматчевій прес-конференції, Кварцяний відреагував у своєму фірмовому стилі: «Де начальник охорони? Виведіть його [розбишаку]. А начальнику охорони скажіть, що він вже не полковник, а єфрейтор».

Не стримував своїх емоцій після невдач «Ворскли» і полтавчанин Микола Павлов. «Якщо чесно, після сьогоднішньої гри декому зі своїх гравців я запропонував би закінчити з футболом, – видав він гнівну тираду після матчу з «Таврією» (2:2). – Коли рахунок став 2:0 на користь суперника, то я гадав, що у Сімферополі ми втратимо не лише очки, а й своє обличчя».

Натомість коли результати полтавчан були успішними, з вуст 56-річного фахівця не сходила посмішка, і у спілкуванні з представниками ЗМІ він легко жартував. Зокрема, після хет-трику Василя Сачка у двобої з «Іллічівцем» (6:2) Павлов розповів, що він сказав нападнику, котрий до цього не потрапляв до «основи» протягом п’яти матчів: «Василю, ми витримували тебе, як добре вино!»

Здавалося, яких тільки рекордів і досягнень немає в українському футболі... Однак лише у 15-му турі вперше в історії елітного дивізіону голом із гри відзначився голкіпер. «Після кутового м’яч просто потрапив мені у лоба, – зізнався страж воріт «Кривбаса» Євген Боровик, завдяки якому команда на останній хвилині врятувалася від поразки у матчі з «Арсеналом» (1:1). – Від несподіванки я не знав, куди бігти. Помчав назад у власну штрафну захищати ворота, а мене усі хапають, обіймають, не відпускають. Я був зовсім не готовий святкувати гол – просто не знав, як це робити».

Натомість наставник криворожців Юрій Максимов гідно оцінив бомбардирські навички свого кіпера: «Напевно, відтепер будемо тренуватися по-іншому. На подачу кутових буде ходити тільки Боровик, інші ж нехай стоять позаду – біля воріт. Адже по-іншому, бачу, у нас нічого не виходить».

Намагалися «вдарити» гумором по болючим темам і футболісти. Наприклад після перемоги «Динамо» над «Іллічівцем» з рахунком 9:0, яка стала найбільшою в елітному дивізіоні, голкіпер маріупольців Всеволод Романенко пожартував: «Ми увійшли в історію українського футболу, але не з тієї сторони». А ось так нападник збірної України і «Металіста» Марко Девич прокоментував не досить вдалу гру харківських захисників: «Незважаючи на той факт, що наша оборона пропускає дуже багато голів, вона – найкраща».

Форвард «Зорі» Руслан Фомін, котрий слідом за партнерами – Максимом Білим і Олексієм Полянським – схибив з 11-метрової позначки, іронічно зауважив: «Мені здається, що наша команда вже заслуговує на титул чемпіона світу з нереалізованих пенальті. Мабуть, більше не буду підходити до «точки», є таке відчуття, що це не моє».

Інколи дотепність допомагала футболістам відв’язатися від прискіпливих журналістів. Наприклад, коли кореспондент офіційного сайту «Арсеналу» настійливо намагався з’ясувати чи не заважає голкіперу «канонірів» Сергію Погорілому той факт, що він шульга, отримав у відповідь: «Хлопці і так кепкують з мене, особливо Сергій Закарлюка. Він каже: «Ти якийсь не такий... Ногою вибиваєш м’яч із землі лівою ногою, а з рук – правою!»

Так само захисник «Металіста» Милан Обрадович не розгубився, коли в нього запитали чи знає він італійську мову: «Лише кілька слів, але вони – не для преси».