– Чемпіонат уже набрав обертів, у «Динамо» дві перемоги після повернення. Як оціните збори і розвиток команди на цьому етапі?
– Поки що рано робити висновки. Треба зіграти п’ять-шість турів – і в чемпіонаті, і в Кубку – тоді буде зрозуміло, куди ми рухаємося. Головне, що команда перемагає і не пропускає – це дуже важливо. Усі зараз у рівних умовах, кожен розуміє, хто бореться за призові місця, а хто – за виживання. У таких матчах вирішується дуже багато. На жаль, якість полів поки що не дозволяє грати на високих швидкостях. Думаю, за два-три тижні, коли стане тепліше і поля відновляться, ситуація покращиться. Ми постійно вмикаємо підігрів, підтримуємо температуру, засіяли газон. Підтримуємо температуру 14-15 градусів і засіяли поля. А чому воно таке, то це питання до агрономів, тому що поля на базі якісні і хлопці дуже задоволені. Але я не агроном, тому не можу детально пояснити всі нюанси.

– Ви коли зрозуміли, що щось не так?
– Коли відкрили поля. Ми це поле гріли виключно на генераторах. У нас немає освітлення. Сьогодні ми на генераторах, бо аморально було б просити, щоб нам включили світло, коли люди сидять по 2-3 тижні без світла. Але погодні умови і те, що робить ворог, це не виправдання. Ми повинні були дуже ретельно за цим дивитися.

– Багато говорять і про витрати на утримання полів. Чи були зроблені помилки?
– Коли витрачаються кошти, має бути й відповідна якість. Можливо, я недогледів, бо був із командою на зборах. Після останнього матчу восени поля сильно поливали, випав сніг – це теж вплинуло. Але це не виправдання. Ми повинні були ретельніше контролювати процес. Зробили висновки і надалі будемо діяти своєчасно. Пригадую 1997 рік, коли повернувся Валерій Васильович Лобановський. Тоді теж була сувора зима, поле було без трави. І він сказав: «Мені не важливо, є трава чи ні. Головне – щоб поле було рівне і м’яч не стрибав». Це я добре запам’ятав.

– Вас також критикують через кадрові рішення і можливий вплив на склад.
– Я ніколи не втручаюся в роботу тренера. Є головний тренер – він і визначає склад. В’ячеславу сьогодні 20 років. Вели 4:0, і йому команда зробила подарунок, який він запам’ятає на все життя.

Також мій зять грає у клубі, але він пройшов усю школу «Динамо» з 13 років і виборює місце в складі через конкуренцію. Якщо не відповідатиме рівню – не гратиме. Поки він виграє конкуренцію в інших футболістів. Це ж не я кажу Костюку ставити мого зятя.

– Вас також критикують за відсутність трансферів…
– Я не буду зараз перераховувати. Того ж Вітіньйо… Ці всі люди могли грати у «Динамо». Але вони чомусь поїхали. Голландець, якого ми купували ще за Луческу, Лонвейк, почув перший шахед, який впав біля нашого манежу – і вмить подзвонили його батьки о третій годині ночі: «Ви повинні відпустити нашого синка!» – І ми його відпустили. Брати легіонерів для кількості, коли є свої хлопці, і закрити дорогу Редушку, Пономаренку я не буду. І мене не турбує, що говорять різні журналісти, я їх не буду називати, щоб рекламу їм не робити.

До критики ставлюся спокійно. У клубі сьогодні все гаразд: працюють 650 людей, усі вчасно отримують зарплату. Легіонерів ми не беремо просто для кількості, щоб не перекривати шлях своїм вихованцям. У «Динамо» все стабільно. А після завершення війни всі зможуть побачити це ще краще.