– Айїла, перш за все, як твоє самопочуття? – Зараз почуваюсь набагато краще, але травма коліна ще інколи, хоч і дуже рідко, дається взнаки. Саме через це пропустив матч у Луганську.

– Ти досить тривалий час лишався поза грою. Це перша серйозна травма у твоїй спортивній кар’єрі? – Так, це вперше. І за час мого перебування в «Динамо» і в моїй ранній кар’єрі такого не було.

– Зараз багато твоїх одноклубників роз’їхались по збірним. А ти отримував запрошення від тренера твоєї національної команди? – Так, мене викликали на товариський матч проти збірної Мексики, який має відбутись 13 жовтня, але я не був упевнений у своїх кондиціях і тому відмовився. А от у наступному поєдинку, сподіваюсь, зможу взяти участь.

– А за перипетіями у національній збірній України слідкуєш? – Якщо чесно, ні…

– Не цікаво? – Та ні, причина банальна – часу на все не вистачає.

– На твою думку, чим можна пояснити невдалий старт команди в Лізі чемпіонів? – Як на мене все дуже просто: одні гравці працюють, стараються, а інші – ні. У нас є багато кваліфікованих виконавців, але немає команди.

– А з приходом нового тренера ця ситуація зміниться? – Упевнений, що зміни будуть, причому лише позитивні. Але на це потрібен час. Відразу нічого нікому не дається.